Кондратовська Надія Дмитрівна

Наді́я Дми́трівна Кондрато́вська (нар. 16 липня 1951(19510716), Львів) — українська акторка театру та кіно, акторка Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки, народна артистка України^[1] (2018), лауреатка трьох премій «Київська пектораль» (1993, 2009, 2014).

Кондратовська Надія Дмитрівна
Народилася	16 липня 1951(1951-07-16) (73 роки) Львів
Національність	українка
Громадянство	Україна
Діяльність	акторка
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Чоловік	Бондаренко Олександр Вікторович
Діти	син Назар
Нагороди та премії
Народна артистка України (2018)

Життєпис

1968—1969 — навчання в Естрадно-цирковій студії при Львівському державному цирку.

1974 — закінчила Київський інститут театрального мистецтва (викладач О. Соломар­ський).

1969—1970; 1974—1978 — акторка Львівського українського драматичного театру ім. М. Зань­ковецької.

З 1978 — акторка Національного театру російської драми ім. Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки) м. Київ.

Ролі в театрі

• Варка («Піднята цілина» за М. Шолоховим)
• Діана («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо)
• Дуняша («Ви­шневий сад» А. Чехова)
• Женя («Тил» М. Зарудного)
• Катерина («В степах України» О. Корнійчука)
• Лаговська («Ка­­федра» В. Врублевської)
• Мадемуазель Кап'юла («Запрошення до зам­ку» Ж. Ануя)
• Олімпія («Блоха у вусі» Ж. Фейдо)
• Пані Пантич («ОБЕЖ» Б. Нушича)
• П'єра («Трохи ніжності» А. Ніколаї)
• Сарацинка («Помста по-італійськи» Л. Піранделло)
• Світлана («Головний екзамен» І. Шамякіна)
• Сюзетта («Сімейна вечеря» М. Камолетті)
• Фліпот («Генерали в спідницях» Ж. Ануя)

Роботи в кіно і на телебаченні

• 1985 — «Спокута» (фільм-спектакль)
• 2004 — «Російські ліки»
• 2006 — «Повернення Мухтара-3»
• 2007 — «Позаземний»
• 2007 — «Люблю тебе до смерті»
• 2008 — «Один проти всіх»
• 2008 — «Карасі»
• 2008 — «Тринадцять місяців»
• 2010 — «Тільки кохання»
• 2010 — «Мама напрокат»
• 2010 — «Зозуля»
• 2011 — «Ліки для бабусі»
• 2011 — «Ластівчине гніздо»
• 2011 — «Земля забуття»
• 2020  — «Папаньки 2»

Нагороди й номінації

• 2009 — заслужена артистка України^[2]
• 2018 — народна артистка України^[1]

Рік	Категорія	Робота	Результат
«Київська пектораль»
1993	Найкраще виконання жіночої ролі другого плану	Запрошення до замку	Перемога
2009	Найкраще виконання жіночої ролі першого / другого плану	Леттіс і Лавідж	Перемога[3]
2014	Найкраще виконання жіночої ролі	Обещание на рассвете	Перемога[4]

Примітки

1. Указ Президента України від 1 грудня 2018 року № 404/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 9 травня 2019.
2. Указ Президента України від 20 березня 2009 року № 175/2009 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
3. «Київська пектораль»: труднощі росту. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 9 травня 2019.
4. «Київська пектораль-2013»: премія у галузі культури і політики?. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 9 травня 2019.

Джерела

• Портал «Театр»
• Портал «Львів»
• Портал «Київ»

• Кондратовська Надія Дмитрівна / Б. О. Куріцин // Енциклопедія сучасної України [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Кондратовська Надія Дмитрівна // Офіційний сайт театру ім. Л. Українки
• «Я как узнала, что Саша умер, сразу попала в больницу» [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.]gazeta.ua(рос.)
• Надежда Кондратовская // Киевский календарь(рос.)
• Надія Кондратовська // «Театральні сезони» на UA: ПЕРШИЙ 9 жовтня 2016 року [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.]відео
• Її друге обличчя / Вороненко К. // ГУ. — 7 березня 1992
• І лірич­ні, й ексцентричні / Платонова В. // Театрально-концертний Київ. — 2006, № 7