Комуністична партія США

Комуністична партія США (абр. КП США, англ. The Communist Party of the United States of America, абр. CP USA) — політична партія в США. Офіційна партійна ідеологія — марксизм-ленінізм. Заснована 31 серпня 1919 року. Штаб-квартира — 235 W. 23rd Street, Нью-Йорк, NY 10011.

Комуністична партія США The Communist Party of the United States of America
Країна	США
Голова партії	Сем Вебб і John Bachtelld
Дата заснування	1919
Штаб-квартира	235 W. 23rd Street, Нью-Йорк, NY 10011.
Ідеологія	Комунізм[1] Марксизм-ленінізм[1]
Молодіжна організація	Young Communist League USAd
Кількість членів	2 тис. чол. (2011)
Друкований орган	People's World[en]
Офіційний сайт	cpusa.org

Історія

Заснована у 1919 році в результаті об'єднання комуністичних груп Чарльза Рутенберга та Джона Ріда. У 1921—1929 роках мала назву «Workers Party of America^[en]». У першій половині XX століття була найбільшою і найвпливовішою партією комуністичного штабу в США, грала вирішальне значення в робітничому русі з 1920-х по 1940-і роки. Організувала і керувала основними промисловими спілками. В цей час витримувала постійні атаки влади, такі як Рейди Палмера (Palmer Raids) або першу «Червону загрозу» (Red Scare).

Входила до Комінтерну, з якого вийшла у листопаді 1940 року.

З 1950-х зусиллями маккартистів і другої хвилі «Червоної загрози», внутрішня структура і стабільність партії почала розвалюватися. Партія стала об'єктом переслідування в рамках секретної програми ФБР COINTELPRO. Її члени, що не потрапили за ґрати, намагалися тихо розчинитися в суспільстві і прийняти більш лояльну до влади політичну позицію. Таким чином, завдання силового придушення КП США фактично була виконано.

У 1960-х партія (лідер Гес Холл) отримала підживлення у вигляді пацифістів і «Нових лівих». Лідери партії заявили про підтримку американського руху за громадянські права, його членів і особисто Мартіна Лютера Кінга. Однак ті дистанціювалися від комуністів, побоюючись, що їм наклеять таке ж тавро.

У кінці 1980-х років КП США була буквально приголомшена приходом до влади Михайла Горбачова і серйозно критикувала його політику «перебудови», що призвело до припинення її підтримки з боку КПРС у 1989 році. У 1991 спеціальна сесія партії прийняла Конвенцію щодо майбутнього розвитку партії після розпаду соціалістичного блоку. Одна фракція пропонувала відмовитися від ленінізму і направити партію в русло демократичного соціалізму, але більшістю голосів класична лінія партії була підтверджена. Угруповання «відмовників» пізніше вийшло зі складу партії і заснувала Комітети зі зв'язків за демократію і соціалізм^[en] (англ. Committees of Correspondence for Democracy and Socialism).

Партія не змогла повністю відновитися від потрясінь середини століття, але продовжує існувати під керівництвом Сема Вебба. Офіційні друковані органи — тижневик «People's World^[en]» (з 1924), літературно-політичний журнал «The New Masses^[en]» (1926—1948), щомісячник «The Communist» (1927—1946), щомісячник «Political Affairs Magazine^[en]» (з 1944).

Незважаючи на декларування соціалістичної революції, партія орієнтована на мирний і демократичний перехід до соціалістичної системи господарювання в США і заявляє про відмову від застосування насильницьких методів для повалення існуючого ладу.^{[джерело?]}

Програма партії

У програмі партії станом на 2008 рік відзначається, що капіталізм за допомогою ЗМІ, що перебувають у монопольній владі корпорацій, використовує сексизм, націонал-шовінізм, гомофобію, антисемітизм та антикомунізм з метою розділити робітничий клас і його союзників.^[2]

Перший абзац Програми Комуністичної партії США:

«Робітники всього світу прагнуть до життя без війни, експлуатації, нерівності й бідності. Вони прагнуть побудувати світле майбутнє, яке засноване на демократії, мирі, правосудді, рівності, співробітництві й відповідає нагальним потребам людини. Це майбутнє — соціалізм, система, в якій робітники керують своїми власним життям та долею і разом будують кращий світ. Комуністична партія США присвячена боротьбі за соціалізм в цій країні. Цей документ — програма нашої Партії, затвердження наших цілей і завдань, а також керівництво до дії на шляху до Соціалістичних Сполучених Штатів Америки.»

У ряді пунктів програми партії піднімається тема прав сексуальних і гендерних меншин. Підкреслюючи, що гомофобія була «головним знаряддям атаки на демократію в часи маккартизму», програма закликає боротися з порушеннями прав сексуальних і трансгендерних меншин^[3].

Партійні лідери

• Голос Яків Наумович — організатор об'єднання комуністичних груп Чарльза Рутенберга і Джона Ріда. Голова центральної контрольної комісії Центрального Комітету Компартії США.

Генеральні секретарі

• 1919–1927 — Чарльз Рутенберг
• 1927–1929 — Джей Лавстон
• 1929–1934 — Вільям Фостер
• 1934–1944 — Ерл Браудер
• 1945–1959 — Юджин Денніс
• 1959–1988 — Гес Голл
• 1993–2000 — Джаравіс Тайнер, виконавчий віце-голова
• З 2000 — Сем Вебб

Голови партії

• 1919–1928 — Джеймс Патрік Кеннон
• 1929–1959 — Вільям Фостер
• 1959–1961 — Юджин Денніс
• 31 січня 1961 — 5 вересня 1964 — Елізабет Г. Флінн
• Червня 1966 — 13 листопада 1986 — Генрі Вінстон
• з 1987 — Гес Холл

Кандидати в Президенти США

• 1924 — Вільям З. Фостер
• 1928 — Вільям З. Фостер
• 1932 — Вільям З. Фостер
• 1936 — Ерл Браудер
• 1940 — Ерл Браудер
• 1948 — кандидата не було, підтримували кандидата від Прогресивної партії — Генрі Воллеса.
• 1952 — кандидата не було, підтримували кандидата від Прогресивної партії — Вінсент Халлінан
• 1968 — Шарлін Мітчелл
• 1972 — Гес Холл
• 1976 — Гес Холл
• 1980 — Гес Холл
• 1984 — Гес Холл

Див. також

• КПРС
• Закон про контроль над комуністичною діяльністю