Remove ads
Класична серія фільмів жахів студії Universal, звані також «Потвори Universal» — низка фільмів жахів, знятих у 1930-1950-х роках, які значно вплинули на розвиток жанрового кінематографа.
| Класичні потвори Universal | |
| Жанр | фільми про монстрівd, наукова фантастика і фантастика жахів |
|---|---|
| Країна походження |
 США |
| Виробнича компанія | Universal Pictures |
| Дистриб'ютор | NBCUniversal |
 Класичні потвори Universal у Вікісховищі | |
1931 року студія «Universal» випустила фільм жахів «Дракула». Його значний комерційний успіх дав продюсерам студії впевненість, що вони знайшли формулу успіху і тему чудовиськ слід продовжувати. Крім того, цей фільм урятував студію від розорення (бо на той момент її фінансовий стан похитнувся).[1] А Бела Лугоші, виконавець ролі Дракули, став обличчям студії. Успіх «Дракули» закріпив фільм «Франкенштайн», у якому роль потвори зіграв Борис Карлофф, Бела Лугоші ж відмовився від цієї ролі. 1932 року Лугоші й Роберт Флорі створили фільм «Вбивство на вулиці Морг» за мотивами однойменного оповідання Едгара Аллана По, чим продовжили свою спільну роботу, нездійснену у «Франкенштайні». Фільм мав не такий бурхливий успіх як «Дракула» або «Франкенштейн», але зробив Лугоші жанровим актором.
Наступні фільми, які нині стали класикою фільмів жахів, — «Мумія» і «Людина-невидимка», головні ролі в яких зіграли Борис Карлофф і Клод Рейнс. 1934 року студія «Universal» пішла на комерційний крок, з'єднавши в одному фільмі з бюджетом 95 тисяч доларів двох прославлених акторів — Лугоші і Карлоффа. Цим фільмом став «Чорний кіт», який не має нічого спільного з однойменним оповіданням Едгара Аллана По. Показ фільму супроводжувала значна розкрутка і, зрештою, картина принесла творцям хороші гроші.
1935 року виходить продовження «Франкенштайна» — «Наречена Франкенштайна». Фільм мав величезний на ті часи бюджет — 400 тисяч доларів, проте картина все одно окупилася. Цього ж року з'явився фільм «Лондонський перевертень[en]», однак тема перевертнів стала популярною лише починаючи з циклу про Людину-Вовка[en]. Також цього року вийшов фільм «Ворон», у якому знову разом зіграли Лугоші й Карлофф.
1936 року фінансовий стан кіностудії знову похитнувся. Як наслідок, у студії з'явилися нові головні продюсери (замість Леммле), а назву студії змінили на «New Universal», проте незабаром відновили стару. Першими фільмами з новими продюсерами стали «Невидимий промінь» і «Дочка Дракули». Після цього виробництво фільмів жахів скоротилося через фашистські режими деяких країн континентальної Європи. Однак 1938 року повторно випущено «Дракулу» і «Франкенштайна», які все ж принесли непоганий прибуток. У січні 1939 року вийшов фільм «Син Франкенштайна[en]». Незабаром Universal Pictures купує в кіностудії «XX-е століття Фокс» права на серію фільмів про пригоди Шерлока Холмса[en] за участю Безіла Ретбоуна і Найджела Брюса, у фільми цієї серії творці теж додали чимало жаху. В цей час у кіностудії з'являється нова знаменитість — Лон Чейні-молодший. Останнім у серії фільмом жахів став «Будинок Дракули[en]», після якого послідували пародійні комедії на згадувані фільми за участю персонажів Еббота та Костелло[en].
Результатом цього періоду, який отримав назву «Класична серія фільмів жахів студії „Universal“», стала серія класичних фільмів жахів, які часто називають «Потвори Universal» — до Дракули приєдналися потвора Франкенштайна, мумія, людина-невидимка, дещо пізніше — людина-Вовк і, значно пізніше, — істота з Чорної лагуни.
Для кожного з них потім поставлено кілька прямих або непрямих продовжень. Деякі продовження пов'язані з попередніми фільмами лише асоціативно.
Коли тема окремої протвори здавалася вичерпаною, ставили, без претензії на художнє значення, треш-фільми, в сюжетах яких протвори зустрічалися одна з одною. Практично закрили тему пародійні жахастики, в яких коміки Бад Еббот[en] і Лу Костелло[en] висміювали набридлі штампи фільмів про потвор.
Remove ads
Дракула
_trailer_-_'I_am_Dracula'.png)
- Дракула (Dracula, 1931)
- Дочка Дракули (Dracula's Daughter, 1936)
- Син Дракули (Son of Dracula, 1943)
- Будинок Дракули (House of Dracula, 1945)
Франкенштайн
.jpg)
- Франкенштайн (Frankenstein, 1931)
- Наречена Франкенштайна (Bride of Frankenstein, 1935)
- Син Франкенштайна (Son of Frankenstein, 1939)
- Привид Франкенштайна (The Ghost of Frankenstein, 1942)
- Франкенштайн зустрічає людину-вовка[en] (Frankenstein Meets the Wolf Man, 1943)
- Будинок Франкенштайна (House of Frankenstein, 1944)
- Еббот і Костелло зустрічають Франкенштайна[en] (Abbott and Costello Meet Frankenstein, 1948)
Мумія
Людина-невидимка
- Людина-невидимка (The Invisible Man, 1933)
- Повернення людини-невидимки (The Invisible Man Returns, 1940)
- Жінка-невидимка[en] (The Invisible Woman, 1940)
- Агент-невидимка[en] (Invisible Agent, 1942)
- Помста людини-невидимки[en] (The Invisible Man's Revenge, 1944)
- Еббот і Костелло зустрічають людину-невидимку (Abbott and Costello Meet the Invisible Man, 1951)
Людина-вовк
Істота з Чорної лагуни
.jpg)
- Істота з Чорної лагуни (The Creature from the Black Lagoon, 1954)
- Помста істоти (Revenge of the Creature, 1955)
- Істота ходить серед нас[en] (The Creature Walks Among Us, 1956)
Remove ads
- «Горбань із Нотр-Дама» (The Hunchback of Notre Dame, 1923)
- «Привид опери» (The Phantom of the Opera, 1925)
- «Вбивство на вулиці Морг» (Murders in the Rue Morgue, 1932)
- «Старий темний будинок[en]» (The Old Dark House, 1932)
- «Чорний кіт» (The Black Cat, 1934)
- «Лондонський перевертень» (Werewolf of London, 1935)
- «Ворон» (The Raven, 1935)
- «Невидимий промінь» (The Invisible Ray, 1936)
- «Лондонська вежа[en]» (Tower of London, 1939)
- «Привид опери» (Phantom of the Opera, 1943)
- «Дика полонянка[en]» (Captive Wild Woman, 1943)
- «Культ кобри[en]» (Cult of the Cobra, 1955)
- «Тарантул» (Tarantula, 1955)
- «Цей острів Земля» (This Island Earth, 1955)
Remove ads
- Фільми жахів відбивали й експлуатували поширені страхи і фобії масової свідомості. Образи, створені в них, здебільшого виявилися надзвичайно стійкими. Їх усі згодом неодноразово відтворювали у творах різних напрямків і жанрів, часто переосмислювали, адаптуючи до нових реалій.
- Студії-конкуренти, повторюючи випробувані цим циклом рецепти «фільмів про потвор», випустили кілька значних картин, деякі з них виявилися вдалими, і за якістю постановки перевершували фільми «Universal» — наприклад, «Доктор Джекілл і містер Гайд» (1931) студії Paramount Pictures (пізніше куплена MGM) здобув премію «Оскар»[2]; Ворнер Бразерс — «Терор» (1928), «Сім кроків до сатани[en]» (1929), «Будинок жаху[en]» (1929), «Свенгалі» (1931), «Божевільний геній[en]» (1931), «Доктор Ікс[en]» (1932) і «Таємниця музею воскових фігур[en]» (1933); MGM — «Угода наосліп» (1922), «Лондон після опівночі» (1927), «Невідомий» (1927) і «Потвори» (1932).
- За мотивами сюжетів фільмів класичної серії фільмів жахів студії Universal у 1950—1970-х роках поставлено класичну серію фільмів жахів студії Hammer[de].
- Саме ця серія створила образ Дракули — людина в чорному плащі зі стоячим коміром (варто сказати, що червона підкладка й ікла з'явилися у фільмах студії «Hammer[en]») і зализаним назад волоссям, а також образ високої, незграбної, з деформованою головою потвори Франкенштайна.
- У жовтні 2022 року вийшов телевізійний спецвипуск "Нічний вовкулака», що входить у кінематографічний всесвіт Marvel. Особливостями трейлера стали чорно-біле зображення і наявність інших елементів, що нагадують класичну серію фільмів жахів студії Universal[3][4][5]. Раян Лестон з IGN дав спецвипуску 9 балів з 10 і написав, що це була «чудова данина поваги класичним фільмам про потвор від Universal».[6]
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads