Китник лучний

Ки́тник лучни́й^[1][2], лисохві́ст лучни́й^[3] (Alopecurus pratensis) — вид трав'янистих рослин родини тонконогових.

Китник лучний
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Однодольні (Monocotyledon)
Клада:	Комелініди (Commelinids)
Порядок:	Тонконогоцвіті (Poales)
Родина:	Злакові (Poaceae)
Підродина:	Мітлицевидні (Pooideae)
Рід:	Китник (Alopecurus)
Вид:	Китник лучний (A. pratensis)
Біноміальна назва
Alopecurus pratensis L. 1753
Варитети, підвиди
Alopecurus pratensis subsp. alpestris (Wahlenb.) Selander Alopecurus pratensis var. aquaticus (Dumort.) Mathieu Alopecurus pratensis subsp. laguriformis (Schur) Tzvelev
Синоніми
Alopecurus alpestris Wahlenb. ex Steud. Alopecurus altissimus Schur Alopecurus arvensis Gromov ex Trautv. Alopecurus brachyglossus Peterm. Alopecurus candicans Salzm. ex Steud. Alopecurus caudicans Salzm. ex Ball Alopecurus lasiostachyus Link Alopecurus laxiflorus Ovcz. Alopecurus obscurus Schur. Alopecurus pallidus Dumort. Alopecurus phleiformis P.Beauv. Alopecurus pronus Mitt. ex Hook.f. Alopecurus scaber Opiz Alopecurus seravschanicus Ovcz. Alopecurus sericeus Gaertn. Alopecurus soongaricus (Schrenk) Petrov Alopecurus tauntoniensis Sinclair Alopecurus trivialis Seidl ex Opiz Alopecurus villosus Gilib. Phalaris aristata Schousb. ex Willd. Tozzettia pratensis (L.) Savi Tozzettia vulgaris Bubani

Українські синоніми та народні назви[2]

Китник луговий; батланчик, батлач(н)ик, батлачок, бор дивій, глашник, житниця водяна, жито дике, китник, китник левадний, лисохвост, мичка, мушка, мушка пшенична, перей, пирій, пирій луговий, сіянка, смішне зіллє, хвіст лисій, хвіст лисій луговий, хвіст мачкин, червонуха.

Опис

Ілюстрація китника лучного у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 6 (1832)

Волоть китника лучного

Колоски китника лучного

Пиляки китника лучного

Китник лучний в Берлінському ботанічному саду

Рихлокустовий, верховий багаторічний злак з коротким, повзучим кореневищем. Кущ прямий, середньорослий (80-120 см), з великою кількістю неплідних пагонів, рясно вкритих м'яким листям. Стебла прямі або знизу колінчасто-вигнуті, у вузлах дещо роздуті і округлі, порівняно тонкі, темно-пофарбовані. Листя подовжені (до 25 см), вузькі, рідко широколанцетні, мало опушені, темно-зелені, іноді сизі. Суцвіття — подовжено-веретеновидний або майже циліндричний щільний султан, біло-сірий або брудно-сірий, завдовжки 5-9 см, іноді 11-12 см. Колоски еліптичні, великі, 5-6 мм завдовжки. Колоскові луски з прямими, загостреними верхівками, що сходяться, з 3 зеленими жилками, опушені лише по кілю, рідше по жилах. Квіткові луски загострені, майже однакової довжини з колосковими, білуваті, з міцною, колінчасто зігнутою, що значно перевищує колосок остю. Пиляки 3 — 4 мм завдовжки. Насіння (несправжній плід) плівчасті, плоскі, легкі, вкриті жорсткими шипиками, несипучі. Маса 1000 насінин 0,5-0,7 г. Рослин озимо-ярового типу розвитку. Плодоносить з 2-го року. Цвітіння відбувається у травні-червні, дозрівання — у червні-липні. Вітро- і перехреснозапилювана рослина.

В арктичній Європі поряд з типовою зустрічається низькоросла форма з сизим, сильно потовщеним суцвіттям — Alopecurus pratensis subsp. alpestris (Wahlenb.).

Китник лучний можна сплутати з тимофіївкою лучною, але гілочки суцвіття у лисохвоста на відміну від тимофіївки не зростаються з головною віссю; і коли суцвіття згинати, воно розділяється в місцях згину.

Число хромосом — 2n = 4x = 24.

Поширення

Природний ареал

• Азія
  • Західна Азія: Афганістан; Іран; Туреччина
  • Кавказ: Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя
  • Сибір: Росія — Східний Сибір, Західний Сибір
  • Середня Азія: Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Узбекистан
  • Монголія
  • Далекий Схід Росії
  • Китай
• Європа
  • Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Велика Британія
  • Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія
  • Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — європейська частина; Україна (вкл. Крим)
  • Південно-Східна Європа: Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія (вкл. Сардинія, Сицилія); Румунія; Сербія; Словенія
  • Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Іспанія

Ареал натуралізації

• Південна Америка
  • Аргентина; Чилі

Культивування

• Європа
  • Північна Європа: Ісландія
• Північна Америка
  • Канада
  • Сполучені Штати Америки

Екологія

Мезофіт. Росте по берегах водойм, серед чагарників. Часто утворює великі лугові цілинні масиви по заплавах річок. Навесні добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 1,0-1,5 місяця. Зимо- і морозостійкий. Стійкий до весняних (-4 .. −6 °С) і осінніх (-5 ..- 6 °С) заморозків. Не стійкий до посухи. Найкращі для посіву ґрунти: забезпечені вологою, пухкі, досить родючі, суглинні, супіщані, торф'яно-глейові, наносні лугові, середньо- і слабокислі, осушені низинні торфовища. В Україні росте на луках (переважно заплавних) майже по всій території країни, крім степових районів.

Господарське значення

Одна з найкращих багаторічних скоростиглих злакових трав. Серед інших видів роду, що є добрими кормовими травами, має найголовніше значення. Відростає в другій половині квітня, придатний для пасіння на початку травня, для укосу — наприкінці. По живильній цінності стоїть вище тимофіївки, костриці і грястиці збірної.

Вирощування

Формує врожай зеленої маси — 150–350 ц/га, сіна — 45-75 ц/га, насіння — 1,5-4,0 ц/га. Протягом вегетаційного періоду дає 2—3 укоси. Врожайність збільшується при посівах в суміші з конюшиною червоною, грястицею збірною на сухіших ґрунтах і з конюшиною рожевою, стоколосом безостим або очеретянкою — на вологіших. Добре росте в співтоваристві з лядвенцем рогатого і мишачим горошком.

Найкращі сорти районовані (1980) в Україні: 'Хальяс', 'Дністровський' та місцеві^[4].

Широкого поширення у виробництві не має, що пов'язано з труднощами ведення насінництва.

Примітки

1. [Архівовано 3 Квітня 2016 у Wayback Machine.] Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович
2. Alopecurus pratensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
3. [[Морозюк Світлана Сергіївна|Морозюк С. С.]], [[Протопопова Віра Вікторівна|Протопопова В. В.]] Трав'янисті рослини. — К.: Вид-во. «Радянська школа», 1986. — 160 с. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015.
4. [[[Українська радянська енциклопедія]] : у 12 т. / гол. ред. [[Бажан Микола Платонович|М. П. Бажан]] ; редкол.: [[Антонов Олег Костянтинович|О. К. Антонов]] та ін. — 2-ге вид. — К. : [[Головна редакція Української радянської енциклопедії|Головна редакція УРЕ]], 1974–1985.. Архів оригіналу за 30 Травня 2015. Процитовано 30 Травня 2015. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.]

Література

• Флора СССР. В 30 т. / Гл. ред. акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Р. Ю. Рожевиц и Б. К. Шишкин — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1934. — Т. II. — С. 150–151. (рос.)
• Цвелев Н. Н. Злаки СССР / Отв. ред. А. А. Федоров. — Л.: Наука, 1976. — 788 с.
• Головкин Б. Н. Культигенный ареал растений. — М.: Наука, 1988. — 184 с. (рос.)
• Государственный реестр сортов растений Украины. — Киев: Урожай, 1992. — 199 с.
• Земельные ресурсы СССР. (Природно-сельскохозяйственное районирование территории областей, краев, АССР и республик). — М.:, 1990. — Ч. 1. — 260 с. (рос.)
• Медведев П. Ф., Сметанникова А. И. Кормовые растения европейской части СССР. — Л.: Колос, 1981. — 336 с. (рос.)
• Природно-сельскохозяйственное районирование и использование земельного фонда СССР. / Под ред. акад. ВАСХНИЛ А. Н. Каштанова. — М.: Колос, 1983. — 336 с. (рос.)
• Шашко Д. И. Агроклиматическое районирование СССР. — М.: Колос, 1967. — 335 с. (рос.)
• Шашко Д. И. Агроклиматические ресурсы СССР. — Л.: Гидрометеоиздат, 1985. — 248 с. (рос.)
• Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
• Chinese Academy of Sciences. 1959-. Flora reipublicae popularis sinicae. (англ.)
• Davis, P. H., ed. 1965–1988. Flora of Turkey and the east Aegean islands. (англ.)
• Hanelt, P., ed. 2001. Mansfeld's encyclopedia of agricultural and horticultural crops. Volumes 1-6. (англ.)
• Instituto de Botánica Darwinion. 2008. Flora del Conosur. Catálogo de las plantas vasculares. (ісп.)
• International Seed Testing Association. 1982. A Multilingual Glossary of Common Plant-Names 1. Field crops, grasses and vegetables, ed. 2. (англ.)
• Lazarides, M. & B. Hince. 1993. CSIRO Handbook of Economic Plants of Australia. (англ.)
• Markle, G. M. et al., eds. 1998. Food and feed crops of the United States, ed. 2. (англ.)
• Office of the Union. 2009. UPOV: International Union for the Protection of New Varieties of Plants. List of the taxa protected by the members of the Union. (англ.)
• Ohwi, J. 1965. Flora of Japan (Engl. ed.). (англ.)
• Rechinger, K. H., ed. 1963-. Flora iranica. (англ.)
• Rehm, S. 1994. Multilingual dictionary of agronomic plants. (англ.)
• Soreng, R. J. et al. 2003. Catalogue of New World grasses (Poaceae): IV. Subfamily Pooideae. Contr. U.S. Natl. Herb. 48:105. (англ.)
• Still, S. M. 1994. Manual of herbaceous ornamental plants, ed. 4. (англ.)
• Tutin, T. G. et al., eds. 1980. Flora europaea. 5:241. [with two subspecies]. (англ.)
• Ugarte, E. et al. 2011. Vascular alien flora, Chile. Check List 7:365-382. (англ.)
• Welsh, S. L. et al. 1993. A Utah flora. (англ.)

Джерела

• Электронный каталог сосудистых растений Азиатской России [Електронний каталог судинних рослин Азійської Росії]. Биоразнообразие животного и растительного мира Сибири ((рос.)) . Электронная библиотека Сибирского отделения РАН. Архів оригіналу за 1 Квітня 2015. Процитовано 29.05.2015.
• Дзюбенко Н. И., Дзюбенко Е. А. Дикие родичи культурных растений. Alopecurus pratensis L. - Лисохвост луговой [Дзюбенко М. І., Дзюбенко О. О. Дикі родичи культурних рослин. Alopecurus pratensis L. - Китник лучний.]. Афонин А. Н.; Грин С. Л.; Дзюбенко Н. И.; Фролов А. Н. (ред.) Агроэкологический атлас России и сопредельных стран: экономически значимые растения, их вредители, болезни и сорные растения [Интернет-версия 2.0]. 2008 ((рос.)) . Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 29.05.2015.
• 93. Alopecurus Linnaeus, Sp. Pl. 1: 60. 1753. 看麦娘属 kan mai niang shu Lu Shenglian (卢生莲); Sylvia M. Phillips // Flora of China 22: 364–367. 2006 (PDF). eFloras.org ((англ.)) . Harvard University. Архів оригіналу (PDF) за 23 Грудня 2011. Процитовано 29.05.2015.
• Miroslav Dvorský. Alopecurus pratensis L. – psárka luční / psiarka lúčna. Botany.cz ((англ.) та (чеськ.)) . Архів оригіналу за 29 Вересня 2015. Процитовано 29.05.2015.

Посилання

• http://www.tropicos.org/Name/25504391 [Архівовано 13 Листопада 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Alopecurus pratensis в базі даних «EU-nomen»: Pan-European Species directories Infrastructure (PESI) [Архівовано 5 Березня 2016 у Wayback Machine.]
• Alopecurus pratensis L. на сайті «Плантариум» [Архівовано 30 Травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)