Кеплер (місячний кратер)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кратер Кеплер на Місяці — великий ударний кратер між Океаном Бур і Морем Островів на видимій стороні Місяця.
| Кеплер лат. Kepler | ||||
 | ||||
|
Фотографія Зонду Lunar Orbiter - IV. | ||||
| 8.12° пн. ш. 38.01° зх. д. | ||||
| Небесне тіло | Місяць | |||
| Діаметр | 29,5 км | |||
| Найбільша глибина | 2700 м | |||
| Епонім | Йоганн Кеплер (1571—1630) — німецький математик, астроном, механик, оптик, першовідкривач законів руху планет Сонячної системи. | |||
| Кеплер у Вікісховищі | ||||
Названий на честь німецького математика, астронома, механіка, оптика, першовідкривача законів руху планет Сонячної системи Йоганна Кеплера (1571—1630); затверджено Міжнародним астрономічним союзом (МАС) у 1935 році. Утворення кратера відноситься до коперніківського періоду[1].
Опис кратера
Узагальнити
Перспектива
Найближчими сусідами кратера є кратер Маріус[en] на заході — північному заході; кратер Бессаріон[en] на півночі; кратер Міліхій[en] на сході — північному сході; кратер Енке[en] на півдні — південному сході та кратер Местлін[en] на південному заході[2].
Селенографічні координати центру кратера 8.12° пн. ш. 38.01° зх. д., діаметр 29,5 км[3], глибина 2,7 км[4].
Кратер добре видно навіть в маленький телескоп, оскільки він має систему світлих променів, подібно кратерам Коперник і Тихо. Система променів простягається на відстань понад 300 км і перекриває променеві системи інших кратерів. Місцевість навколо кратера має яскравість 5° по таблиці яскравостей Шретера, чаша кратера має яскравість 7°.
Кеплер має полігональну форму і практично не піддався руйнуванню. Вал високий, із гострою, чітко окресленої кромкою, внутрішній схил валу терасовідні структури, у його підніжжя видно сліди обвалу. Кут західної частини внутрішнього схилу становить 42°[5]. Один із піків у західній частині вала досягає висоти близько 3000 м[1], об'єм кратера становить приблизно 660 км³[6]. Дно чаші має невеликий центральний пік заввишки близько 200 м[7].
Асоціація спостерігачів Місяця та планет[en] (ALPO) відносить кратер Кеплер до кратерів із яскравою системою променів[8] і кратерів із темними радіальними смугами на внутрішньому схилі[9].
Швидкоплинні місячні явища
У кратері Кеплер неодноразово спостерігалися швидкоплинні місячні явища (ШМЯ) у вигляді світіння під час затемнень, збільшення яскравості, помутніння.
Сателітні кратери
| Кеплер | координати | Діаметр, км |
|---|---|---|
| A | 7.14° пн. ш. 36.12° зх. д. | 10,7 |
| B | 7.74° пн. ш. 35.33° зх. д. | 6,2 |
| C | 10.01° пн. ш. 41.86° зх. д. | 11,5 |
| D | 7.42° пн. ш. 41.89° зх. д. | 9,5 |
| E | 7.38° пн. ш. 44.02° зх. д. | 5,2 |
| F | 8.31° пн. ш. 39.09° зх. д. | 6,1 |
| P | 12.21° пн. ш. 33.99° зх. д. | 4,1 |
| T | 9° пн. ш. 34.61° зх. д. | 2,6 |
- У кратері Кеплер і в сателітному кратері Кеплер А зареєстровані термальні аномалії під час місячних затемнень. Це явище пояснюється невеликим віком кратера і відсутністю достатнього шару реголіту, який надає термоізоляції.
- Утворення сателітного кратера Кеплер А відноситься до коперниківського періоду[6].
- Утворення сателітних кратерів Кеплер C і E відноситься до ератосфенівського періоду[6].
- Утворення сателітного кратера Кеплер D відноситься до раннеімбрійского періоду[6].
Література
- Gerald North: Den Mond beobachten. Spektrum, Akademischer Verlag, Heidelberg — Berlin 2003. ISBN 3-8274-1328-1
- Rolf Sauermost (Hrsg.): Lexikon der Astronomie. Die große Enzyklopädie der Weltraumforschung. In 2 Bänden. Herder, Freiburg — Basel — Wien 1989f. ISBN 3-451-21632-9
- Antonín Rükl: Mondatlas. Werner Dausien, Hanau 1990. ISBN 3-7684-2047-7
Див. також
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.