Карась Йосип Ілліч

Карась Йосип Ілліч
Карась Йосип Ілліч
Народження	5 жовтня 1918; Хорол, Полтавська губернія, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Смерть	24 серпня 2000 (81 рік)
	Харків, Україна
Країна	УНР; СРСР; Україна
Жанр	жанрове малярство, пейзаж і натюрморт
Навчання	Харківське державне художнє училище (1938) і Харківський художній інститут (1948)
Діяльність	художник
Вчитель	Кокель Олексій Опанасович і Прохоров Семен Маркович
Відомі учні	Ліснича Олена Анатоліївна, Сіробаба Микола Васильович, Хаджинов Георгій Гнатович, Дубинін Владлен Костянтинович, Журбій Олександр Петрович, Прийдан Іван Харитонович, Селіщев Іван Петрович, Кабиш Іван Юхимович і Васягін Григорій Васильович
Працівник	Харківський художній інститут і Харківський художньо-промисловий інститут
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди	;

Йосип Ілліч Кара́сь (5 жовтня 1918, Хорол — 24 серпня 2000, Харків) — український живописець і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1952 року. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1979 року.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карась.

Коротка інформація Карась Йосип Ілліч, Народження ...

Закрити

Біографія

Народився 5 жовтня 1918 року в місті Хоролі (нині Лубенський район Полтавської області, Україна). Впродовж 1934—1938 років навчався у Харківському художньому училищі, у 1938—1942 та у 1946—1948 роках — у Харківському художньому інституті, був учнем Олексія Кокеля. Дипломна робота — картина «Осіння оранка» (керівник Семен Прохоров).

Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки (14 червня 1944) та Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)^[1]. Член ВКП(б) з 1944 року.

Впродовж 1948—1957 років викладав у Харківському художньому інституті; у 1969—1989 роках — в Харківському художньо-промисловому інституті. Мешкав у Харкові, в будику на вулиці Культури № 20, квартира № 12. Помер у Харкові 24 серпня 2000 року.

Творчість

Працював у галузі станкового і монументального живопису. Писав тематичні картини, натюрморти, пейзажі Слобожанщини, Полтавщини й Криму. Серед робіт:

живопис

«Збір урожаю» (1949);
«Сінокіс» (1950, полотно, олія; Національний художній музей України^[2]);
«На Курській дузі» (1950, у співавторстві);
«Квітучі луки» (1952, Харківський художній музей, варіант — 1958);
«Передвижники» (1951—1952, у співавторстві з Сергієм Солодовником і Григорієм Томенком; Харківський художній музей);
«Під осінь» (1954, полотно, олія; Національний художній музей України^[2]);
«Пшениця» (1954, Алупкінський палац-музей);
«У горах Алтаю» (1956);
«Відлига» (1957, варіант — 1963);
«У прифронтовому лісі» (1958, Харківський художній музей);
«Вуличка в Гурзуфі» (1959);
«Взимку в полі» (1960, Горлівський художній музей);
«Дівчата» (1960);
«Індустріальна Україна» (1960);
«Колгоспні поля» (1960);
«Рідні лани» (1960—1961);
«Полтавщина. По шевченківських місцях» (1960—1961);
«Вечірній мотив» (1962);
«Поля безкраї» (1964);
«Дівчата на фронті» (1964—1965);
«На фронті» (1965);
«Хліби відшуміли» (1966—1967);
«Рідні стяги» (1967—1968);
«Новий мікрорайон» (1968);
«Кімната Володі Ульянова» (1969);
«Останні гектари» (1972);
«Скошене поле» (1974—1975);
«1943 рік»/«Визволення» (1975);
«На Харківщині» (1975);
«Бузок» (1976);
«Українська пшениця» (1977);
«Натюрморт. Воєнні роки» (1978);
«Осіння дорога» (1980—1981);
«Сніг» (1982);
«Згадаймо юність свою бойову» (1982—1983);
«Перший сніг» (1987);
«Вечір на рейді» (1988);
«Тиша» (1989);
«Літо» (1989);
«Весна» (1990);
«Чорнобривці» (1991);
«На пляжі Гурзуфа» (1992);
«Яблуні цвітуть» (1993);
«Стара хата» (1993);
«Соняшники України» (1995).

стінопис

розпис «Соціалістичний Харків» для Південного вокзалу у Харкові (1952, у співавторстві);
панно «Штурм Зимового» для Горлівського Будинку культури (1966, у співавторстві з Миколою Сліпченком).

Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних мистецьких виставках з 1949 року, зокрема у Польщі у 1955 і 1956 роках, Італії у 1975 році. Персональні виставки відбулися в Орлі у 1955 році, Харкові у 1956, 1978, 1981, 2000 роках, Києві у 1981 році.

Примітки

[1]
Карась Иосиф Ильич / Память народа.(рос.)
[2]
Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958. С. 57.

Література

Карась Йосип Ілліч // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 189.;
Карась Йосип Ілліч // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
Карась Йосип Ілліч // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
Карась Йосип Ілліч // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 287—288 . — ISBN 5-88500-042-5.;
Карась, Иосиф Ильич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Санкт-Петербург: Гуманитарное агентство Академический проект, 1995. — Том 4, книга 2 (Каев—Кобозев). С. 224—225 (рос.);
Карась Йосип Ілліч // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 287 . — ISBN 5-88500-071-9.;
В. М. Ханко. Карась Йосип Ілліч // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.

[1] [1]
Карась Иосиф Ильич / Память народа.(рос.)

[НХМУ-2] [2]
Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958. С. 57.

[1]

[2]