Капніст Варвара Василівна

Варвара Василівна Капніст (до шлюбу Рєпніна; 1840 або 1841, Яготин, Київська губернія — 23 квітня 1922) — російська дворянка, дружина Василя Олексійовича Капніста. Колекціонерка картин, меценатка.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Капніст.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпнін.

Капніст Варвара Василівна
Портрет роботи Валентина Сєрова, 1895
Народилася	1841 Яготин, Київська губернія, Російська імперія
Померла	23 квітня 1922(1922-04-23) Веймарська республіка, Німецький Райх
Поховання	Православний цвинтар Тегель
Рід	Рєпніни і Капністи
Батько	Василь Репнін-Волконськийd
Мати	Балабіна Єлизавета Петрівнаd
У шлюбі з	Капніст Василь Олексійович
Діти	Мусіна-Пушкіна Єлизавета Василівнаd, Мусіна-Пушкіна Варвара Василівнаd і Капніст Олексій Васильович
Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки

Народилася в Яготині 1840 або 1841 року в родині Василя Миколайовича Рєпніна-Волконського (у чині колезького асесора з 1843 року) та Єлизавети Петрівни Балабіної. Онучка князя Миколи Рєпніна-Волконського, колишнього малоросійського генерал-губернатора, та його дружини Варвари, що за лінією свого батька Олексія була онучкою останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Мала старших братів Миколу (1834), Петра (1836—1856) та Василя (1839—?)^[1][2].

Освіту здобула вдома.

Варвара та Микола Рєпніни. Робота Тараса Шевченка, 1844

1844 року український поет та художник Тарас Шевченко проїжджав у Яготині, де 1—10 січня написав портрет молодих Варвари та Миколи (за іншими даними — її іншого брата Василя^[3]) Рєпніних^[4]. Робота зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка^[5].

• 
  Василь Рєпнін, батько Варвари
• 
  Запис у метричній книзі про одруження батьків Варвари — Василя Рєпніна та фрейліни Єлизавети Балабіної

Шлюб та діти

Василь (крайній зліва) та Варвара (друга справа) Капністи із дочками, сином та онукою

1867 року Варвара Рєпніна одружилася із дворянином Василем Олексійовичем Капністом (1838—1910)^[6]. Подружжя проживало у селі Михайлівка Лебединського повіту Харківської губернії. У шлюбі народилося троє дітей:

• Єлизавета (1868—1944) — дружина Володимира Мусіна-Пушкіна.
• Варвара (1870—1960) — фрейліна, дружина Олексія Мусіна-Пушкіна^[7].
• Олексій (1879—1958) — меценат, громадський діяч, гласний Лебединського повіту^[8][9].

Колекціонерство та меценатство

З 1869 року за розпорядженням Міністерства народної освіти — опікунка Лебединського повітового жіночого училища, з 1870 — жіночої прогімназії, з 1903 — жіночої гімназії. 1910 року Варвара Капніст заснувала іменну стипендію для відмінників^[10].

Варвара Капніст була меценаткою та колекціонеркою мистецтва. У селі Межиріч вона заснувала навчальну майстерню, якою керував майстер Федот Падалка. Деякі його вироби були виготовлені за зразками та моделями власне Варвари Капніст^[11].

Разом із чоловіком Варвара Капніст колекціонувала твори мистецтва. Зокрема, в колекції Капністів були портрети Полуботків, Коробовських, Іваненків та родинні портрети^[12]. Колекція Капністів стала основою для колекції Лебединського художнього музею^[13]. 1895 року портрет Варвари Капніст написав відомий художник Валентин Сєров.

У серпні 1917 року син Варвари Василівни, Олексій, емігрував до Франції; маєтки Капністів залишилися за доглядом графині^[14]. Після більшовицького перевороту 1917 року Варвара Капніст деякий час жила в будинку лікаря Костянтина Зільберника в Лебедині, збудованому за кошти її сина. Навесні 1918 року вона повернулася до Михайлівки^[15]. Улітку Варвара Капніст надала для першої виставки української старовини, проведеній у Лебедині та організованій Стефаном Таранушенком, портрети козацької старшини з роду Полуботків (гетьмана Павла Полуботка, його дружини Ганни та синів Андрія і Якова), гетьмана Данила Апостола, поміщика Олександра Іваненка, малюнок Тараса Шевченка «Кобзар з поводирем» 1843 року, напівлегендарну сорочку «гетьманші Полуботчихи», старовинні рушники, килими, сорочки^[14][15][13]. Восени 1918 року маєток Капністів пограбували та спалили, тому Варварі Василівні довелося жити у флігелі^[14].

Еміграція та смерть

Восени 1919 року Варвара Капніст була змушена тікати із села разом із підрозділами білогвардійських Збройних сил Півдня Росії, які відступали перед наступом Червоної армії. Вона змогла втекти до Криму.

Раніше вважалося, що Варвара Капніст загинула в Криму під час червоного терору. Проте історикині Аллі Стравінській вдалося з'ясувати від одного з нащадків графині, що проживає у Франції, що Варвара Капніст із Криму поїхала до Туреччини, а звідти — до Німеччини^[14][16].

23 квітня 1922 року в Німеччині Варвара Капніст померла. Її поховали на кладовищі Тегель у Берліні. Некролог з приводу її смерті був розміщений у берлінській газеті російської еміграції «Руль»^[ru][9][17].

Примітки

1. Варвара Васильевна Репнина-Волконская (Капнист) нар. 30 березня 1840 пом. 23 квітня 1922 - Родовід. uk.rodovid.org. Процитовано 16 липня 2023.
2. Varvara Vasilievna Countess Kapnist. geni_family_tree (укр.). 1841. Процитовано 18 липня 2023.
3. Тетяна Калініна. Рєпніна Василя Миколайовича дітей портрет // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 463—464.
4. 89. Портрет дітей В. М. Рєпніна. Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах. Том. 7. Кн. 1. izbornyk.org.ua. Процитовано 18 липня 2023.
5. Голод (I), 2012.
6. Побожій, 2015, с. 176.
7. Чуваков, 2004, с. 678.
8. Голод (II), 2012.
9. Чуваков, 2001, с. 186.
10. Подвезько, 2021, с. 196.
11. Подвезько, 2021, с. 196—197.
12. Побожій, 2015, с. 175.
13. Подвезько, 2021, с. 197.
14. Мельничук, 2010, с. 493.
15. Побожій, 2015, с. 177.
16. Стравинская, 2004, с. 49—55.
17. Руль. 25 апрѣля 1922 года. С. 5.

Джерела

• В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2001. — Т. 3. — С. 186. (рос.)
• В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2004. — Т. 4. — С. 678. (рос.)
• Мельничук Л. Традиції мистецького збиральництва на Слобожанщині: Колекція Капністів / Л. Мельничук // Художня культура. Актуальні проблеми. — 2010. — Вип. 7. — С. 491—500.
• Побожій С. В. Сєров, Капністи і Мусіни-Пушкіни (до 150-річчя від дня народження Валентина Олександровича Сєрова (1865-1911) / С. Побожій // Конотопські читання : збірник публікацій за результатами Конотопських читань. — Конотоп, Х. : Мачулін, 2015. — Вип. VІ. — С. 173–193.
• Подвезько А. І. Капністи-меценати / за заг. ред.: С.В. Драновська // Краєзнавчі діалоги: Сумщина у сув'язі тисячоліть: матеріали регіональної конференції (м. Суми, 21 квітня 2021 року). — Суми : НВВ КЗ СОІППО, 2021. — С. 196—198.
• Стравинская А. «Сквозь время и пространство» (Князья Репнины и Яготин) // Ханенківські читання. Матеріали наук.-практ. конф.. — К., 2004. — Вип. 6. — С. 45–56. (рос.)
• Тетяна Калініна. Рєпніна Василя Миколайовича дітей портрет // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 463—464.
• Ю. В. Голод. Капніст Варвара Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
• Ю. В. Голод. Капніст Олексій Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.