Малоросійське генерал-губернаторство

Малоросі́йське генера́л-губерна́торство (рос. Малороссийское генерал-губернаторство) — адміністративно-територіальна і політична одиниця Російської імперії, створена 1802 року. Спершу складалося з двох губерній — Полтавської і Чернігівської, 1836 року до нього приєднано Харківську губернію. Очолювалося генерал-губернатором. До 1837 року резиденцією була Полтава, потім Харків^[1]. Ліквідоване 1856 року.

Не плутати з Малоросійською губернією.

Малоросійське генерал-губернаторство
Дата створення / заснування	1802
Країна	Російська імперія
Столиця	Полтава і Харків
Адміністративна одиниця	Російська імперія
Час/дата припинення існування	17 (29) лютого 1856

Історія

1802 року Сенат створив Малоросійське генерал-губернаторство в складі Чернігівської, Полтавської та Слобідсько-Української губерній із завданням завершити інтеграцію Малоросії в склад імперії. На території Малоросійської губернії, а згодом і Малоросійського генерал-губернаторства діяли Генеральний Малоросійський суд (1797—1831) й земські підкоморські суди (1797—1834).

За штатним розписом установи 1802, 1826, 1836 при генерал-губернаторові діяли чиновники з особливих доручень та канцелярія, що поділялася на 5 відділів, у яких розглядалися адміністративні, поліцейські, судові цивільні і кримінальні справи, козацькі і фабрично-землеробські. 1840-го створено таємний відділ. Генерал-губернатор зосереджував усю повноту адміністративної влади: наділявся правом законодавчої ініціативи, визначав ступінь поширення в генерал-губернаторстві загальноросійських законів, контролював діяльність державних установ, у тому числі і судових, стежив за призначенням перших посад у губернських присутственних місцях. Здійснював організаційно-військові заходи з формування козацьких формуваннь 1812, 1831, 1855, забезпечував організацію переселення козаків і селян у Новоросійський край, на землі Чорноморського козацького війська, Всевеликого Війська Донського, у Крим; займався облаштуванням іноземних колоністів. За час його існування остаточно скасовано автономію Гетьманщини. Відмінності у становищі станів — шляхти, козацтва, купецтва і селянства — були нівельовані з переведенням у відповідність до загальноімперської системи. Останні два генерал-губернатори обіймали і посаду попечителя Харківського навчального округу з правом контролю за діяльністю Харківського університету. Малоросійське генерал-губернаторство було ліквідоване в 1856 році.

Генерал-губернатори Малоросії

• кн. О. Куракін (1802—08)
• кн. Я. Лобанов-Ростовський (1808—16)
• кн. М. Рєпнін (1816—24)
• О. Гур'єв (1834—35)
• В. Левашов (1835—36)
• О. Строганов (1836—39)
• кн. М. Долгоруков (1840—47)
• С. Кокошкін (1847—56)

Примітки

1. Шандра В. С. Малоросійське генерал-губернаторство // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 479-480. — ISBN 966-02-3966-1.