Loading AI tools
музикант З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Миха́йло Семе́нович Казі́нік (нар. 13 листопада 1951) — білоруський і шведський скрипаль, музикознавець, публіцист, лектор, педагог[1][2] і популяризатор класичної музики єврейського походження.
| Казінік Михайло Семенович | |
|---|---|
| |
| Михайло Казінік у 2017 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 листопада 1951 (73 роки) |
| Місце народження | Ленінград |
| Громадянство |  СРСР →  Білорусь →  Швеція |
| Національність | єврей |
| Професія | музикант, музикознавець, публіцист |
| Освіта | Вітебське музичне училище, Білоруська державна консерваторія |
| Інструменти | скрипка, фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Білоруська державна філармонія |
| kazinik.ru | |
Михайло Казінік народився 13 листопада 1951 року у Ленінграді, у сім'ї гірничого інженера Семена Михайловича Казініка, уродженця білоруського села Черея (тепер — Чашницького району Вітебської області Білорусі), та Белли Григорівни Левіної, уроджениці білоруського міста Чашники (тепер — Вітебської області Білорусі).
У 1953 році сім'я переїхала до Вітебська. У 1958 році Михайло вступив у Вітебську музичну школу № 1 по класу скрипки. У 1960 — отримав Першу премію на конкурсі молодих виконавців у Вітебську.
У 1968 році продовжив навчання у Вітебському музичному училищі. У 1970 — вступив до Білоруської державної консерваторії в Мінську, яку закінчив у 1975 році в класі професора Михайла Гольдштейна. У 1970 році отримав Першу премію на міжнародному конкурсі Міністерства культури Білорусі, присвяченому 200-річчю від дня народження Бетховена. Конкурс проводився для студентів консерваторій Східної Європи в рамках міжнародної конференції, присвяченої творчості Бетховена.
Паралельно з навчанням в консерваторії, з 1971 по 1975 рік, брав уроки у професора Михайла Ваймана в Петербурзькій консерваторії.
У 1975 році у Вітебську у Михайла Казініка народився син Борис.
По закінченню консерваторії отримав направлення в Мінську філармонію. З 1975 по 1990 рік їздив з лекціями і абонементними серіями лекцій-концертів по Радянському Союзу, включаючи Мінськ, Вітебськ, Гродно, Київ, Суми, Кіровоград, Каунас, Кострому, Краснодар, Сочі, Москву.
У 1986 році Всесоюзне музичне товариство під головуванням Ірини Архипової присвоїло Казініку звання музикознавець вищої категорії.
У 1991 році отримав шведське громадянство, переїхав до Стокгольму.
У 1993 почав багаторічну співпрацю з режисером Юрієм Ледерманом. З 1993 по 2004 рік вони поставили декілька спектаклів в Стокгольмі, в тому числі «Моцарт проти Сальєрі», «Замість Чайки», «Простір «Кармен», «Простір Маски», «Записки божевільного», «Государ» та інші.
З 2004 по 2007 рік, спільно з російським режисером-документалістом Ігорем Шадханом та режисером Наталією Кугашовою, створив 64 фільми про значні явища музичного мистецтва. Вони вийшли в ефір на російському каналі ТВЦ.
З 2005 року — музичний експерт-співорганізатор Нобелівського концерту та коментатор телевізійної трансляції концерту на шведському телебаченні[3].
З 2007 року — автор і ведучий музичних програм на російських радіостанціях «Орфей» та «Серебряный дождь».
З 2010 року — віце-президент Міжнародної асоціації письменників і публіцистів.
З 2012 року — ведучий авторської програми «Ноти, які змінили світ» на російському телеканалі «Дождь» та музичної програми на радіо «Голос Росії».
У 2012 році став Почесним членом Слов'янської академії літератури і мистецтв (Болгарія) та Почесним доктором RISEBA — Ризької міжнародної школи економіки.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
