Remove ads
Іри́на Костянти́нівна Архи́пова (2 січня 1925, Москва, СРСР — 11 лютого 2010, Москва) — радянська і російська оперна співачка (мецо-сопрано), солістка Большого театру (1956—1988), народна артистка СРСР (1966), кавалер ордена Леніна (1971, 1976, 1985), лауреат Ленінської премії (1978), Герой Соціалістичної Праці (1984), лауреат Державної премії Росії (1996)[2][3].
| Ірина Костянтинівна Архипова | |
|---|---|
| рос. Ирина Константиновна Архипова | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Ирина Константиновна Архипова |
| Дата народження | 2 січня 1925 |
| Місце народження | Москва,  СРСР |
| Дата смерті | 11 лютого 2010 (85 років) |
| Місце смерті | Москва,  Росія |
| Поховання | Новодівичий цвинтар[1] |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Професії | оперна співачка, вчителька музики, політична діячка, публіцистка |
| Освіта | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Московський архітектурний інститут |
| Співацький голос | мецо-сопрано |
| Інструменти | фортепіано і вокал[d] |
| Жанри | опера |
| Партія | КПРС |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського |
| Лейбли | Мелодія |
| Нагороди |                      |
| arhipova.org/ru/arkhipova/ | |
 Файли у Вікісховищі | |
Remove ads
Навчалася в Московському архітектурному інституті паралельно займаючись у вокальному гуртку у Н. М. Малишевої, потім вступила до Московської консерваторії в клас співу Л. П. Савранського. У 1953 закінчила консерваторію. У 1954-56 солістка Свердловського театру опери і балету.
У 1956—1988 — солістка Большого театру.
Виконання партії Кармен в однойменній опері Жоржа Бізе отримало світове визнання. Їй було властиве глибоке внутрішнє розкриття образу і продуманість інтерпретації. Вона володіла даром сценічного перевтілення[3].
З 1955 гастролює за кордоном (Австрія, Польща, НДР, Фінляндія, Італія, Угорщина, Румунія, Чехословаччина, Болгарія, США, Японія, Франція, Канада)[3].
У 1967 і в 1971 співала в театрі Ла Скала (партія Марфи і партія Марини Мнішек).
З 1975 викладає в Московській консерваторії[2], з 1984 — професор.
У 1980-і виступила з циклом концертів «Антологія російського романсу»[4].
У 1966 запрошена в журі Конкурсу імені П. І. Чайковського, а з 1967 є незмінним головою журі Конкурсу імені М. І. Глінки. З того часу входила до складу журі багатьох престижних конкурсів світу, в тому числі: «Вердіївські голоси» та імені Маріо дель Монако в Італії, конкурс Королеви Єлизавети в Бельгії, імені Марії Каллас у Греції, імені Франсіско Він'яса в Іспанії, вокального конкурсу в Парижі, вокального конкурсу в Мюнхені. З 1974 (за винятком 1994) була беззмінним головою журі Конкурсу імені П. І. Чайковського в розділі «сольний спів». У 1997 році на запрошення Президента Азербайджану Гейдара Алієва та міністра культури Азербайджану Палада Бюль-Бюль Огли Ірина Архипова очолила журі Конкурсу імені Бюль-Бюля, організованого до 100-річчя від дня його народження.
З 1986 І. К. Архипова — голова Всесоюзного музичного товариства, наприкінці 1990 перетвореного в Міжнародний Союз музичних діячів. З 1983 — голова Фонду Ірини Архипової.
Почесний доктор Національної академії музики імені Музіческу Республіки Молдова (1998), президент Товариства дружби «Росія — Узбекистан».
Була депутатом Верховної Ради СРСР 6-го скликання[3]. Народний депутат СРСР (1989—1991).
Автор книг: «Музи мої» (1992), «Музика життя» (1997), «Бренд на ім'я» Я "" (2005)[2].
Чоловік співачки — народний артист СРСР Владислав П'явко. Син — Андрій. Правнучка — Ірина.
Remove ads
- «Царська наречена» Миколи Андрійовича Римського-Корсакова — Любаша [2]
- «Садко» Миколи Андрійовича Римського-Корсакова — Любава [2]
- «Пікова дама» П. І. Чайковського — Поліна
- «Мазепа» П. І. Чайковського — Любов
- «Хованщина» М. П. Мусоргського — Марфа
- «Борис Годунов» М. П. Мусоргського — Марина Мнішек
- «Дон Карлос» Джузеппе Верді — Еболі
- «Трубадур» Джузеппе Верді — Азучена
- «Аїда» Джузеппе Верді — Амнеріс
- «Вертер» Ж. Массне — Шарлотта
Большой театр
- «Кармен» Жоржа Бізе — Кармен
- 1957 — «Мати» Т. Хреннікова — Нилівна
- 1958 — «Її падчерка» Яначека — Дячиха
- 1959 — «Війна і мир» — Елен
- 1960 — «Повість про справжню людину» Прокоф'єва — Клавдія
- 1961 — «Не тільки любов» Щедріна — Варвара
- 1967 — «Оптимістична трагедія» Холмінова — комісар
Remove ads
- Герой Соціалістичної Праці (1984)
- Кавалер Ордена Святого Андрія Первозванного (2005)
- Кавалер Ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (1999)
- Кавалер ордена Леніна (1971, 1976, 1985) [1], ордена Трудового Червоного Прапора (1971)
- Народна артистка СРСР (1966)
- Лауреат Ленінської премії (1978)
- Лауреат Державної премії Росії (1996)
- Лауреат російської оперної премії «Casta diva (премія) Casta diva» (1999)
- Нагороджена орденом Російської Православної Церкви Святої рівноапостольної княгині Ольги II ступеня (2000)
- Лауреат Премії Москви (2000)
- Медаль Пушкіна (1999) в ознаменування 200-річчя з дня народження О.Пушкіна, за заслуги в області культури, освіти, літератури і мистецтва[5]
- орден Республіки (Молдова, 2000),
- орденськими знаками «Хрест Святого Михаїла Тверського» (2000), «За милосердя й добродійність» (2000), «За заслуги перед культурою Польщі», Святого Луки за підтримку культури Ярославської області.
- присвоєно звання Народної артистки Республіки Киргизстан, Народної артистки Республіки Башкортостан (1994), Заслуженої артистки Удмуртії.
На її честь також названо астероїд 4424 Архипова[6].
Remove ads
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Remove ads