Казімеж Гурський

Казі́мєж Кла́удіуш Гу́рський (пол. Kazimierz Klaudiusz Górski; 2 березня 1921, Львів — 23 травня 2006, Варшава) — польський футболіст, тренер і футбольний функціонер. За підсумками голосування найавторитетнішого тижневика «Piłka Nożna» отримав нагороду у категорії «Найкращий польський тренер XX століття». У 1991—1995 роках був президентом Польського Футбольного Союзу (ПЗПН).

Казімеж Гурський
Казімеж Гурський
Особисті дані
Повне ім'я	Казімеж Клаудіуш Гурський
Народження	2 березня 1921(1921-03-02)
	Львів
Смерть	23 травня 2006(2006-05-23) (85 років)
	Варшава
Поховання	Військові Повонзки
Зріст	173 см
Вага	68 кг
Прізвисько	саренка
Громадянство	Республіка Польща
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1936—1939 1940—1941 1944 1945—1953	РКС «Львів» «Спартак» (Львів) «Динамо» (Львів) «Легія» (Варшава)	81 (34)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1948	Польща	1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1959 1960—1962 1963—1964 1964—1966 1970—1976 1973 1977—1978 1979—1980 1980—1981 1981—1982 1983 1983—1985	«Легія» (Варшава) «Легія» (Варшава) «Люблінянка» (Люблін) «Гвардія» (Варшава) Польща ЛКС «Лодзь» «Панатінаїкос» (Афіни) «Касторія» «Олімпіакос» «Легія» «Олімпіакос» «Етнікос»
Звання, нагороди
Нагороди	Почесний громадянин Львова
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурський.

Життєпис

Народився і виріс на Богданівці, де мешкав хлопцем у двоповерховому будинку приблизно на місці теперішнього ТЦ «Скриня». Навчався у львівській чоловічій гімназії імені Яна Кохановського (нині — Львівський художній ліцей), що на вул. Хотинській, 6^[1].

Футбольна кар'єра

Клубна кар'єра

Виступав за львівські команди РКС, «Спартак» і «Динамо». Після вимушеної еміграції у 1945 р. перейшов до варшавської «Легії», де у 1953 році закінчив кар'єру футболіста.

Кар'єра у збірній

Тільки одного разу виходив у складі національної збірної Польщі. 26 червня 1948 провів на полі 34 хвилини у міжнародному матчі проти Данії (0:8).

Тренерська кар'єра

У 1952 році закінчив тренерські курси у Вищій школі фізичного виховання у Кракові, а у 1980 Вищу академію фізичного виховання у Вроцлаві.

У 1954 самостійно почав тренувати клуб «Маримонт» (Варшава). Першим професійним клубом була у 1959 варшавська «Легія», яку тренував ще двічі.

Також працював у командах: «Люблінянка» (Люблін), «Гвардія» (Варшава), ЛКС «Лодзь», «Панатінаїкос» (Афіни), «Касторія», «Олімпіакос» та «Етнікос». З «Панатінаїкосом» і «Олімпіакосом» ставав чемпіоном Греції.

У 1970—1976 роках головний тренер національної збірної Польщі, з якою здобув золоті медалі на Олімпійських іграх у Мюнхені (1972), срібні медалі (3-тє місце) на Чемпіонаті світу у ФРН (1974) і срібні медалі на Олімпійських іграх у Монреалі (1976). Очолював збірну у 73 матчах, в яких команда здобула 45 перемог.

Титули та досягнення

Тренерські

• Збірна Польщі
• Олімпійський чемпіон: 1972
• Срібний олімпійський призер: 1976
  • Срібний медаліст (3-тє місце) чемпіонату світу: 1974^[2]
• «Панатінаїкос»
  • Суперліга Греції: 1976—77
  • Кубок Греції: 1976—77
• «Касторія»
  • Кубок Греції: 1979—80
• «Олімпіакос»
  • Суперліга Греції: 1980—81
  • Кубок Греції: 1980—81

Вшанування

28 червня 2012 року польський Сейм ухвалив рішення про присвоєння Національному стадіону у Варшаві імені Казімежа Гурського^[3].

20 листопада 2015 року у рідному місті Казімежа Гурського, в спортзалі Львівського інституту банківської справи Національного банку України проведений юнацький футбольний турнір, присвячений легендарному тренеру^[4]. По закінченню турніру львівському художньому ліцею, в приміщенні якого навчався Ґурський передали пам'ятну таблицю, для її встановлення на фасаді будинку навчального закладу^[5].

Наприкінці травня 2017 року у Львові за участю керівництва міністерства молоді та спорту України та міністерства туризму і спорту Польщі відкрито меморіальну таблицю славній постаті в історії львівського футболу, видатному польському тренерові Казімежу Гурському, встановлену на фасаді львівського художнього ліцею, що на вул. Хотинській, 6^[6].

Примітки

1. Школа № 59 святкує 100-річчя. gazeta.ua. Gazeta.ua. 4 грудня 2008. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2019.
2. (за 3-тє місце нагороджували срібною медаллю, за четверте — бронзовою).
3. Варшавському євростадіону присвоїли ім'я львів'янина. rbc.ua. РБК-Україна. 28 червня 2012. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
4. Юрій Назаркевич (23 листопада 2015). Казімежа Гурського вшанували у рідному місті. wz.lviv.ua. Високий замок. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 17 жовтня 2021.
5. У Львові вшанували Казімежа Ґурського. galsports.com. Галичина спортивна. 21 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 17 жовтня 2021.
6. Національний стадіон у Варшаві назвуть на честь уродженця Львова. varta1.com.ua. 6 жовтня 2021. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.

Джерела

• Ілько Лемко. Богданівка — романтична дільниця Львова // Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 122. — ISBN 978-617-629-024-7.
• Górski K. Pół wieku z piłką. — Sport i turystyka, 1985. — 304 s. — 83-217-2569-4. (пол.)
• Jaremko J. (21 листопада 2015). Ostatni z lwowskich muszkieterów. wilnoteka.lt. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 26 вересня 2020. // Kurier Galicyjski. — 17 marca — 10 kwietnia 2017. — № 5 (273). — S. 23. (пол.)

Посилання

• Krystian Skąpski (16 червня 2018). «Piłka jest okrągła, a bramki są dwie» — piłkarskie (i nie tylko) powiedzenia Kazimierza Górskiego. kurierhistoryczny.pl. Kurier Historyczny. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 25 березня 2022. (пол.)
• Jaremko J. Ostatni z lwowskich muszkieterów (PDF). kuriergalicyjski.com. Архів (PDF) оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 26 вересня 2020. // Kurier Galicyjski. — 17 marca — 10 kwietnia 2017. — № 5 (273). — S. 23. (пол.)