Кагамлик (село)
село в Полтавській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кагамли́к — село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 736 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пронозівська сільська рада.
| село Кагамлик | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | Кременчуцький район |
| Тер. громада | Градизька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA53020050100077726 |
| Основні дані | |
| Населення | 736 |
| Площа | 2,47 км² |
| Густота населення | 297,98 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 39043 |
| Телефонний код | +380 5365 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′36″ пн. ш. 33°4′13″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
89 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | <! 39040, Полтавська обл., Глобинський р-н, с. Пронозівка, вул. Центральна, 28 --> |
| Карта | |
 Кагамлик | |
 Кагамлик | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Географія
Село розташоване на березі невеликої річечки Сухий Кагамлик, яка через 2 км впадає в Кременчуцьке водосховище. Вище за течією річки Кагамлик на відстані 1,5 км розташоване село Бориси. На відстані 0,5 км розташоване село Васьківка. Через село проходить автомобільна дорога Н08 Київ-Дніпро.[1]
Площа населеного пункту — 247,0 га.[1]
Історія
На околиці села виявлено поховання у супроводі залізних речей (зокрема, залізного серпа) в кургані епохи пізньої бронзи[2]. Поховання здійснене у видовбаних (шляхом випалення) дерев’яних колодах, перекритих деревом[3]
Засноване 1698 (спочатку як група хуторів) чигирин-дібровським сотником Іваном Булюбашем. 1709 цей сотник отримав на Кагамлик лист-надання полковника Лубенського полку. Належало до Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку.
У 1726-1730 роках разом із присілками Недогарок, Шостаківка та Кривуші належало до Власівської сотні і в 1726 році мало 119 дворів[4]. Відтак, увійшло до Градиської сотні Миргородського полку Київського намісництва і згідно із описом Київського намісництва 1781 року значилося як "хутір монастиря Городиського" та мало всього 8 хат[5].
День села — 14 жовтня.
Населення
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 671 громадяни з кількістю дворів — 344.[1]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 762 особи, з яких 326 чоловіків та 436 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 736 осіб[7].
Мешканці
В селі народився Моцак Михайло Андрійович (1923—2012) — український скульптор, майстер художнього фарфору.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,69 % |
| російська | 1,63 % |
| білоруська | 0,54 % |
| молдовська | 0,14 % |
Економіка
Село є відділком ТОВ СГП «Надія» з молочнотоварною фермою та тракторною бригадою, яка тимчасово стала закритою з початком російсько-української війни. Також на території села розташоване приватне підприємство «Будівельні матеріали» з виробництва паленої цегли.[1]
Інфраструктура
У селі працює[1]
- фельдшерсько-акушерський пункт
- сільський клуб
- продовольчі магазини
Село газифіковане.[1]
Культура
У Національному музеї народної архітектури та побуту України в Києві у відділі Українське село 60-х — 70-х років ХХ століття представлена хата із села Кагамлик з внутрішнім інтер'єром 60—70-х років XX століття.
Пам'ятки
У селі є пам'ятка-меморіальний комплекс: Братська могила воїнів радянсько-німецької війни і пам’ятний знак полеглим воїнам-односельцям, споруджений 1956 року[9].
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.