Здовбиця (Рівненський район)

село Здовбиця
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Тер. громада	Здовбицька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA56060230010092383
Основні дані
Засноване	1487
Населення	5067
Площа	40,152 км²
Густота населення	126,2 осіб/км²
Поштовий індекс	35709
Телефонний код	+380 3652
Географічні дані
Географічні координати	50°29′5″ пн. ш. 26°15′19″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	204 м
Водойми	Безодня
Місцева влада
Адреса ради	35709, Рівненська обл., Здолбунівський р-н, с. Здовбиця, вул. Шосова, 105
Карта
	Здовбиця
	Здовбиця
Мапа
	Здовбиця у Вікісховищі

Здо́вбиця — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Центр Здовбицької територіальної громади. Населення становить 6 тисяч осіб з урахуванням ВПО.

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Здовбиця.

Коротка інформація село Здовбиця, Основні дані ...

Закрити

Remove ads

У щиті, хвилеподібно скошеному праворуч червоним і лазуровим, срібний хвилястий перев'яз справа, двічі тонко просічений чорним. У першій частині срібний розширений хрест. У другій частині золота стріла.

Розкопано наземні житла здовбницького етапу Городоцько-здовбицької культури бронзової доби. Вони мали дві частини — наземну (каркасно-стовпову) та заглиблену з материковою лежанкою. Вогнища для обігріву та приготування їжі розміщувалися в наземній частині споруд. Поховання влаштовували в ґрунті, у кам'яних спорудах чи в ямах. Небіжчиків укладали на бік, дещо скорченими, головою на захід.

Вперше Здовбиця згадується актом від 11 жовтня 1487 року, у якому донька луцького старости Шиловича відписала свою власність до польського короля Казимира IV Ягеллончика. Через 10 років вже великий литовський князь Олександр Ягеллончик дарує князю Костянтину Острозькому землі, серед яких фігурує і село «Всдолбиця». Великий князь Литовський і польський король Сигізмунд I Старий в 1541 визнав 15-літнього князя Василя-Костянтина Острозького повнолітнім, надав половину батьківських володінь, а саме: Дубно, Дорогобуж, Здесель, Звягель, Крупин і Здовбицю. Наприкінці XVI ст. пункт фігурує в ряді судових справ з приводу аграрної шкоди, крадіжки лісу. На період Хмельниччини селяни не відставали від козацького руху, в актах за 1648—1657 згадуються загони повсталих селян, які діяли в «Здолбицькому бору», «здолбицькому пруду», «здолбицкое раздорожье», знищуючи каральні боївки. В 1753 році власником Здолбицького маєтку стає князь Любомирський.

За легендою Здовбицю заснували мешканці втраченої Голівки. Княжий дозорець Гол звів за горбом, на якому колись відав «чатами», домівку й почав господарювати. Згодом тут осіли інші та назвали свою оселю за іменем першого поселенця Голівкою. Але нагрянули ординці й спалили село. По деякому часі уцілілі голівці подались дещо на північ, де в надріччі Безодні заклали ольце і назвали його Здовбицею за іменем тутешнього урочища.

Здовбиця приваблює археологів. На городищі, де колись були маєтки князівські з середньовічними реліквіями знаходять і наконечники списів, стріл, уламки кольчуг, посуд староруської доби.

В жовтні 2016 року у Здовбиці відкрито пам'ятну дошку на вшанування вчинку здовбичан, котрі 1948 року біля приміщення сільради вивісили національний прапор. Це учні тодішнього 10-го класу Здовбицької школи Петро Максимович Марчук, Євген Бенедиктович Година та Микола Іванович Кравчук; були засуджені до 10 років ув'язнення в радянських таборах.

Remove ads

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 5082 особи, з яких 2436 чоловіків та 2646 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 5046 осіб.^[2]