Запсонь
село в Закарпатській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Закарпатській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Запсонь (у 1946-1991 роках — Заставне) — село в Косоньській громаді Берегівського району Закарпатської області України. Населення становить 1799 осіб (станом на 2001 рік)[1][2].
село Запсонь | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Закарпатська область | ||
Район | Берегівський район | ||
Тер. громада | Косоньська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA21020170030072053 | ||
Облікова картка | Облікова картка | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1388 року[1] | ||
Населення | 1799 осіб[1][2] | ||
Площа | 4,501[1] км² | ||
Густота населення | 399,69[1] осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 90224[1] | ||
Телефонний код | +380 3141[1] | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 48°16′48″ пн. ш. 22°28′12″ сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
127[3] м | ||
Відстань до районного центру |
12,3[4] км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | 90224, Закарпатська обл., Берегівський р-н, с. Запсонь, вул. Фізкультурна, 4[1] | ||
Карта | |||
Мапа | |||
|
Колишні назви населеного пункту — село «Забсол», «Запсол», «Запсон», «Заставне»[1].
Село розташоване на північному заході Берегівського району, за 12,3 кілометра[4] від районного центру, фізична відстань до Києва — 613,1 км.
У 4 км від села знаходиться міжнародного пункту перетину державного кордону «Косонь-Барабаш». В селі знаходиться залізнична станція «Косини».[джерело?][5]
Центральноєвропейська геодезична дуга - об‘єкт який охороняється ЮНЕСКО, знаходиться в селі.
Клімат Запсоня | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | 1,0 | 3,5 | 9,4 | 16,2 | 21,4 | 24,3 | 26,1 | 25,7 | 21,5 | 15,7 | 8,2 | 3,2 | 14,7 |
Середня температура, °C | −2,4 | −0,1 | 4,7 | 10,7 | 15,6 | 18,6 | 20,2 | 19,8 | 15,8 | 10,4 | 4,8 | 0,4 | 9,9 |
Середній мінімум, °C | −5,7 | −3,6 | 0,1 | 5,2 | 9,8 | 13,0 | 14,4 | 13,9 | 10,2 | 5,2 | 1,5 | −2,3 | 5,1 |
Норма опадів, мм | 46 | 39 | 40 | 46 | 68 | 85 | 75 | 68 | 49 | 45 | 51 | 59 | 671 |
Джерело: |
Цей розділ не містить посилань на джерела. (Квітень 2018) |
Перші письмові згадки про село датуються 1271 роком, де воно згадується як королівський маєток. У грамоті 1388 року фігурує як «Сабсол». Деякий час селом володіла родина з прізвищем Забсолі, в іншому варіані – Запсоні. Достеменно невідомо, чи виникла назва села від цього прізвища, або навпаки. Після згасання цієї родини селом володіли одночасно кілька землевласників: Матучінаї, Тарцаї, Буда та Лоньої.
У 1566 році село було знищене татарським набігом.
У XVI столітті населення села перейшло в реформатство, і можливо, до татарського набігу вже мало свою дерев'яну церкву, яка була знищена.
1797 року в селі вирішили побудувати кам'яну церкву, будівництво якої тривало до 1803 року, та здійснювалось коштами громади при допомозі родини землевласників Лоняї. Церква має характерні риси класицизму. У 1802 році мукачівський художник Амбруш Шандоргазі виконував у церкві настінні розписи, намалював кілька фресок. Ремонт церкви відбувся через 100 років після будівництва.
З 1797 року в церкві ведеться метрична книга села. Під час першої світової війни з церкви був конфіскований бронзовий дзвін.
У 1991 році біля церкви встановлено меморіальний пам'ятник на честь односельчан, загиблих у Другій світовій війні та жертвам сталінського режиму.
Церква внесена в перелік Пам'яток архітектури місцевого значення.
У 1973—1975 роках на території села вчені Прут-Карпатської експедиції Інституту археології Академії наук УРСР відкрили урочище з трьома різними культурними шарами. Археологи датували їх епохою пізнього палеоліту (30-20 тисяч років тому), неоліту (V тис. до н. е.) та мідної доби (IV тис. до н. е.).
Урочище «Ководомб» досліджувалося В. С. Тітовим у 1974 році. Виявлено культурні шари алфелдської мальованої кераміки (неоліт), полгарської культури (енеоліт) та рубежу нашої ери.
В урочищі Мала Гора, ліворуч та праворуч від дороги Вузлове–Іванівка, знаходиться поселення Кріш-Старчевої культури яке у 1976—1977 роках досліджувалося Михайлом Потушняком. Виявлено два житла великих розмірів.
У 1982—1991 роках на території городища «Ководомб» велися розкопки під керівництвом Михайла Потушняка. Результати досліджень не зійшлися з результатами, отриманими під час розкопок 70-х років, вони відрізнялися, як в точках зору на розміри городища, так і в загальних питаннях його періодизації. Ці дослідження були більш ґрунтовними та масштабним, ніж перші. Городище було розкопано повністю, було вивчено понад 2 000 м². його площі. У цей період були виявлені та обстежені рови, і поселення було віднесено до категорії укріплених городищ. Наслідки широкомасштабних польових досліджень дозволили Потушняку виділити нову археологічну культуру доби середнього неоліту — культуру мальованої кераміки та накреслити етнокультурну ситуацію, що склалася за доби неоліту-енеоліту у північно-східному Потиссі[6].
Урочище з назвою «Ководомб» знаходиться у півтора кілометрах на південний схід від села, на куполоподібному пагорбі заввишки в три метри, що піднімається над болотистою місцевістю[7].
В урочищі знаходиться цінна археологічна пам'ятка — городище одного з найдавніших відомих укріплень на території України та найдавнішого укріпленого поселення на території Закарпаття. Часом виникнення цього поселення вважається період від кінця V до початку IV тисячоліття до нашої ери. Городище займало майданчик у вигляді кола площею близько 2 — 2,5 гектара. Площа поселення була обмежена та захищена двома кільцями палісаду — внутрішнього та зовнішнього. У просторі між двома палісадами був влаштований рів, у якого було вузьке або гострокутне дно. Глибина рову перевищувала 2 метри.
Всередині укріплень площа городища була розділена хрест-навхрест двома пересічними під прямим кутом «вулицями». Одна «вулиця» була орієнтована приблизно по осі північ-південь, інша — по осі захід-схід. Оселями служили напівземлянки. Вони будувалися неподалік один від одного і розміщувалися в 2 ряди, витягнутих по осі захід-схід. Поруч з житлами, а так само на іншій вільній площі городища розміщувалися ями різного побутового та господарського призначення. В цілому на території городища було виявлено 132 господарсько-побутових об'єктів.
Станом на 1989 рік у селі проживали 1775 осіб, серед них — 876 чоловіків і 899 жінок[8].
За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 1799[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[9]:
Мова | Кількість осіб | Відсоток |
---|---|---|
угорська | 1696 | 94,27 % |
українська | 94 | 5,23 % |
російська | 8 | 0,44 % |
інші | 1 | 0,06 % |
Голова сільської ради — Бочкої Василь Васильович, 1958 року народження, вперше обраний у 2006 році. Інтереси громади представляють 14 депутатів сільської ради[10][11][12]:
Партія | Кількість депутатів | Відсоток |
---|---|---|
самовисування | 12 | 85,71 % |
«КМКС» Партія угорців України | 2 | 14,29 % |
На виборах у селі Запсонь працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні будинку культури. Результати виборів:
Через село проходять територіальні автомобільні дороги Т 0707 і Т 0731. Також тут розташована лінійна пасажирська залізнична станція «Косини», де зупиняються приміські поїзди.
- Центральноєвропейська геодезична дуга - об‘єкт який охороняється ЮНЕСКО, знаходиться в селі.
- меморіальний пам'ятник на честь односельчан, загиблих у Другій світовій війні та жертвам сталінського режиму
- 1797 року в селі вирішили побудувати кам'яний храм
- урочище з трьома різними культурними шарами. Археологи датували їх епохою пізнього палеоліту (30-20 тисяч років тому), неоліту (V тис. до н. е.) та мідної доби (IV тис. до н. е.).
- Урочище «Ководомб». Виявлено культурні шари алфелдської мальованої кераміки (неоліт), полгарської культури (енеоліт) та рубежу нашої ери.
- В урочищі Мала Гора, ліворуч та праворуч від дороги Вузлове–Іванівка, знаходиться поселення Кріш-Старчевої культури . Виявлено два житла великих розмірів.
- на території городища «Ководомб» велися розкопки. Городище було розкопано повністю, було вивчено понад 2 000 м². його площі. У цей період були виявлені та обстежені рови, і поселення було віднесено до категорії укріплених городищ. Наслідки широкомасштабних польових досліджень дозволили Потушняку виділити нову археологічну культуру доби середнього неоліту — культуру мальованої кераміки та накреслити етнокультурну ситуацію, що склалася за доби неоліту-енеоліту у північно-східному Потиссі. В урочищі знаходиться цінна археологічна пам'ятка — городище одного з найдавніших відомих укріплень на території України та найдавнішого укріпленого поселення на території Закарпаття. Часом виникнення цього поселення вважається період від кінця V до початку IV тисячоліття до нашої ери. Городище займало майданчик у вигляді кола площею близько 2 — 2,5 гектара. Площа поселення була обмежена та захищена двома кільцями палісаду — внутрішнього та зовнішнього. У просторі між двома палісадами був влаштований рів, у якого було вузьке або гострокутне дно. Глибина рову перевищувала 2 метри.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.