Loading AI tools
уповільнена, утруднена чи систематично недостатня дефекація З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Запо́р[1] (також за́креп[2][3] та інші[4]; англ. constipation, лат. constipatio) — затримка випорожнення товстої кишки, утруднення дефекації з частотою до 2 разів на тиждень та відчуттям неповного випорожнення кишок. Є симптомом багатьох хвороб кишок, часто провідним.
| Запор Класифікація та зовнішні ресурси | |
 | |
|---|---|
| Запор у дитини (рентгенологічне зображення). Колом окреслені скупчення фекальних мас (калові маси — біле "затемнення", оточені кишковими газами темного забарвлення) | |
| МКХ-10 | K59.0 |
| DiseasesDB | 3080 |
| MedlinePlus | 003125 |
| eMedicine | med/2833 |
| MeSH | D003248 |
Закреп — це розлад роботи кишечника, коли випорожнення відбуваються занадто рідко, або для цієї дії потрібні надмірні зусилля.[5] Кал часто твердий і сухий. Іншими ознаками, можуть бути біль у животі, здуття та відчуття неповного випорожнення.[6] Ускладнення від запору можуть охоплювати геморой, анальні тріщини, випадання товстої кишки, калові пробки та навіть, атеросклероз і підвищення артеріального тиску.[7]
Здорова частота випорожнень у дорослих, становить від трьох на день, до трьох разів на тиждень.[8]Немовлята здебільшого мають три-чотири випорожнення на день, тоді як маленькі діти, зазвичай роблять це двічі-тричі на день.[9]
Запор — один з найпоширеніших патологічних станів травного тракту у дітей і дорослих. У 20-50 % дорослого населення країн Європи спостерігають запори, причому в жінок дещо частіше, ніж у чоловіків[10].
Запор має багато причин. Поширені чинники його — це уповільнення руху калу в товстій кишці, синдром подразненого кишечника та розлади тазового дна.[11] Супутніми захворюваннями є гіпотиреоїдизм, цукровий діабет, хвороба Паркінсона, целіакія, чутливість до клейковини, не пов'язана з целіакією, нестача вітаміну B12, колоректальний рак, дивертикуліт і запальні захворювання кишок, тощо.[12][13] Ліки, які пов'язують із запорами, — це опіоїди, певні антациди, блокатори кальцієвих каналів і антихолінергічні засоби.[14] З тих, хто приймає опіоїди, приблизно у 90 % розвивається запор.[11] Запор викликає більше занепокоєння, коли спостерігається втрата ваги або анемія, присутність крові в калі, наявність запальних захворювань кишок або раку товстої кишки в анамнезі у родині хворого.[15]
Лікування запору, залежить від основної причини та тривалості. Потрібно вживати достатню кількість рідини, більше клітковини, меду[16]і бажано щодня виконувати фізичні вправи. Якщо це не дасть результату, то можна застосувати проносні, осмотичні засоби, пом'якшувач калу або різні масла. Проносні засоби, здебільшого, застосовують для випадків, коли інші ліки не допомагають. Додаткові способи лікування, можуть передбачати біологічний зворотний зв'язок або, в окремих випадках, хірургічне втручання.[17]
Взагалі, частота запорів у популяції становить 2–30 %.[18] Серед людей похилого віку, які живуть у будинках для перестарілих, частота запорів сягає 50–75 %.[11] Для прикладу, лише у Сполучених Штатах, люди витрачають понад 250 мільйонів доларів США, на ліки від запорів, щороку.[19]
Запор виникає внаслідок дії багатьох етіологічних факторів, які патогенетично насамперед спричинюють порушення моторної функції травного тракту, найчастіше — товстої кишки.
Рідкий вміст тонкої кишки у товстій кишці перетворюється на щільні калові маси, після чого виводиться з організму. Це забезпечується завдяки абсорбції рідини та мікроелементів, перистальтиці, яка сприяє перемішуванню вмісту кишок і виділенню з них вологи, просуванню калових мас до прямої кишки і подальшому випорожненню.
Для нормального функціювання травного тракту необхідні певні фізіологічні механізми, а саме:
Дефекація залежить не тільки від біологічних механізмів, її можна загальмувати свідомо залежно від умов, у яких перебуває людина.
Стрес також, може призвести до запорів. Коли психологічний стрес обумовлює фізичні прояви, вони стають відомі як соматичні симптоми.
Вплив гормонів стресу на організм, здатний спричинити запор. Разом з тим, коли людина перебуває в стані стресу, вона, швидше за все, дотримується нездорового харчування, робить менше фізичних вправ або недостатньо спить, чи забуває про задовільне пиття. Ці чинники можуть призводити до запорів.[21]
Дослідники визначили кілька способів, якими стрес може спричинити запор:
Спираючись на етіологію запорів, запропонована наступна їхня класифікація[23]:
Узагальнене поняття, яке має на увазі симптомокомплекс кишкових та позакишкових порушень. Застосування терміну «хронічний запор» правомірне за умови його тривання понад 6 місяців.
Крім порушення дефекації, хворі на хронічний запор можуть скаржитися на загальну кволість, дратівливість, порушення сну, поганий апетит, пітливість, метеоризм і дискомфорт у животі.
У хворих на хронічний запор необхідно проводити загальноприйняті лабораторні дослідження (загальні клінічний і біохімічний аналізи крові, сечі), за показаннями — ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, ендоскопічне та рентгенологічне обстеження травного тракту, електрокардіографію. Після комплексного обстеження можна робити висновок про функціональну (за відсутності органічних змін з боку внутрішніх органів) чи органічну природу хронічного запору.
Про наявність функціонального запору свідчать такі ознаки[24]:
Внаслідок запору, може виникнути геморой, анальні тріщини, випадіння прямої кишки та нетримання калу.[26][27][28][29] Наприклад, тривале напруження під час випорожнення, здатне призвести до геморою. На пізніх стадіях запору, живіт може стати роздутим, твердим і болючим.
Запор, також пов'язаний із серцево-судинними подіями. Зміни кишкової мікробіоти через запор, можуть спричинити атеросклероз, підвищення артеріального тиску та інше. З віком запори частішають і часто супроводжуються чинниками ризику серцево-судинних захворювань. Водночас, надмірне напруження під час випорожнення, здатне спричинити підвищення артеріального тиску, що може спровокувати такі серцево-судинні події, як застійна серцева недостатність, аритмії, гострий інфаркт міокарда та розшарування аорти. Лікарі, які лікують хворих на серцево-судинні захворювання, мають враховувати, що запор пов'язаний із серйозним серцево-судинним ризиком і вчасно втрутитися, аби запобігти серцево-судинним подіям.[7]
Лікування хворих на запор органічного генезу, насамперед полягає в лікуванні основного захворювання, а функціонального генезу — в чіткому виконанні загально-гігієнічних норм поведінки і дієтотерапії, а саме: активний спосіб життя, вживання в щоденному раціоні достатньо продуктів, які містять клітковину, і рідини. Велике значення має також, правильне положення під час сидіння у вбиральні (підставка для ніг біля унітазу), і по можливості випорожнення в певний визначений час, та привчання до цього дітей.
Також треба обмежувати, або взагалі відмовитися від вживання алкоголю, зокрема й червоного вина. Хоча прямого зв'язку між вживанням червоного вина та запором немає, споживання алкоголю загалом, пов'язане із зневодненням організму, що може посилити ускладнення під час випорожнення. Водночас, попри те що червоне вино містить сполуки, відомі як поліфеноли які мають протизапальні властивості та можуть допомогти зменшити запалення в організмі, також червоне вино є судинорозширювальним засобом, а це означає, що воно здатне спричинити розширення кровоносних судин і збільшити кровотік. Це може бути шкідливо для людей із запором, оскільки посилений кровотік може здійснювати тиск на вени в області прямої кишки, погіршуючи наслідки.[30]
Якщо за допомогою зазначених порад, досягти легкого випорожнення не вдається, використовують проносні засоби.
Наявність в раціоні рослинної клітковини (харчові волокна) та достатньої кількості води (3-4 % від маси тіла на добу[31][32][33][34]) — основні умови для попередження запору.
Проносні засоби — група лікарських речовин, які, посилюючи перистальтику кишок, прискорюють його спорожнення. Проносних засобів стосуються: неорганічні речовини, наприклад, сульфат магнію; органічні олії, зокрема, вазелінова; частини рослин — зокрема ревінь. Спосіб дії проносних засобів різний: подразнення хеморецепторів слизової оболонки кишок (фенолфталеїн, ревінь), механічне полегшення просування вмісту по кишечнику (олії), утруднення всмоктування води в кишках (неорганічні солі).[37]. Більшість проносних засобів затримують абсорбцію води та електролітів у тонкій і товстій кишках. У механізмі проносних засобів також певну роль відіграє вплив на транспорт іонів кальцію в стінці кишок, а також спонукальний вплив на біосинтез простагландинів[38].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
