Loading AI tools
радянська багатотомна монографія з ботаніки З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Життя рослин» (рос. Жизнь растений) — найбільший науково-популярний довідковий посібник (енциклопедична монографія) з ботаніки часів СРСР, «подія в ботанічному світі Радянського Союзу»[1]. Містить оглядові відомості про рослини (також бактерії, гриби, лишайники і водорості), що населяють нашу планету, про їхні життєві форми, ареали розповсюдження, природне середовище, практичне застосування в господарчій діяльності людини[2]. Виходило у радянському видавництві «Просвещение» протягом 1974—1982 років, 6 томів (7 книг, 5-й том у двох книгах). Всі томи ілюстровано оригінальними схемами, рисунками, мікрофотографіями, кольоровими таблицями на вклейках, картами ареалів. Формат томів 205×260 мм. Тверда ледеринова палітурка зеленого кольору в суперобкладинці. Папір тип № 1. Тираж склав 300 тис. примірників, обсяг видання — понад 350 обліково-видавничих аркушів. Рецензентами виступали академіки та член-кореспонденти радянської академії наук та ВАСГНІЛ.
 | |
| Назва мовою оригіналу | «Жизнь растений» |
|---|---|
| Ілюстрації | Жилічкін П. О. |
| Країна | СРСР |
| Мова | російська |
| Тема | ботаніка |
| Жанр | енциклопедія |
| Видавництво | Просвещение (видавництво) |
| Видано | 1978 |
| Редактор | Федоров Олександр Олександровичd |
| Томів | 6 |
| Сторінок | 447 |
| Тираж | 300 000 |
1991 року в оновленій серії «Світ рослин» вийшло друге (перероблене) видання другого тому, присвяченого грибам. У новій серії передбачалося врахувати всі отримані пропозиції, зауваження, а також оновити інформацію з систематики. Проте інші томи через брак коштів так і не були перевидані.
Уперше в Росії подібне однойменне видання побачило світ в Санкт-Петербурзі 1870 року. Було здійснено видання французького популяризатора науки професора Луї Фиг'є «Життя рослин» (фр. Histoire des plantes; в дослівному перекладі — «Історія рослин»), переклад французького видання 1864 року. Її видавцем була редакція журналу «Всесвітній мандрівник»[3]. У 1901—1902 роках також в Санкт-Петербурзі була опублікована двотомна праця «Життя рослин» (нім. Pflanzenleben) австрійського професора Антона Кернера фон Марілауна (1831—1898), що вийшла в серії «Уся природа» книговидавничого товариства «Просвіта» (в цій же серії вийшла і знаменита праця «Життя тварин» Альфреда Брема). Перше видання праці Кернера було здійснене німецькою мовою в Лецпцизі та Відні впродовж 1890—1891 років і витримало до того часу вже багато перевидань різними мовами світу. Російське видання вийшло під редакцією професора Івана Парфенійовича Бородіна, переклад був зроблений з другого німецького видання 1896—1898 років.
Ідея радянської праці належала радянському ботаніку вірменського походження Армену Леоновичу Тахтаджяну (1910—2009), академіку АН СРСР з 1972 року, одному з найбільших світових фахівців у галузі систематики рослин і теорії еволюції. Він добре уявляв собі гігантський обсяг майбутніх робіт, проте вважав, що здійснення проєкту цілком можливо, особливо якщо до цієї роботи залучити кращих ботаніків СРСР[4].
На XI Міжнародному ботанічному конгресі, що відбувся в американському місті Сіетл 1969 року, було вирішено провести наступний Конгрес в Ленінграді 1975 року. Реалізацією цього рішення було доручено займатися Тахтаджяну, 1970 року він очолив організаційний комітет конгресу[1], одночасно розпочавши підготовчі роботи з видання «Життя рослин»[4]. Редакційна колегія «Життя рослин» (в яку входив і Тахтаджян) була створена 1971 року, до цього ж періоду відноситься і розробка загальної концепції видання. Перший том «Життя рослин» вийшов 1974 року, за рік до початку Конгресу. Для нього Тахтаджян написав дві концептуально важливі статті — «Рослини в системі організмів» і «Флористичний поділ суші»[1].
Головним редактором видання від першого тому до першої частини п'ятого (1980) був Олександр Федоров (1906—1982), фахівець в області морфології і систематики рослин, що займав впродовж 1962—1976 років посаду директора Ботанічного інституту імені В. Л. Комарова.
Після завершення XII Міжнародного ботанічного конгресу Армен Леонович Тахтаджян завзято став втілювати в життя свої ідеї щодо видання багатотомної монографії[4]. Він став головним редактором видання, починаючи з другої частини 5-го тому, здійснював загальне редагування 4-го[4], а також впродовж 1980—1982 років був редактором трьох останніх томів (присвячених квітковим рослинам)[1]. Тахтаджян віддавав виданню дуже багато сил і часу. До роботи над виданням він залучив багатьох співробітників Ботанічного інституту (який очолював з 1976 року), при цьому вимагав від авторів, щоб для підготовки текстів були використані найсучасніші літературні джерела. Вельгорська, секретар двох останніх томів «Життя рослин», згадувала, що Тахтаджян, якщо був незадоволений якоюсь статтею, нерідко переписував її повністю, залишаючи при цьому прізвище автора. На її здивовані запитання він відповідав:
 |
Терпіти не можу сварок…[1] |  |
Для підготовки зображень використовувалися як гербарні матеріали, так і малюнки «з натури», багато з яких робилися в оранжереях Ботанічного інституту художником видавництва «Просвіти» Петром Жилічкіним[1].
Видання відіграло важливу роль з точки зору узагальнення ботанічної інформації з урахуванням новітніх даних з біології та систематики рослин[5]. Важливість його також полягала в тому, що рослинний світ нашої планети був показаний цілісним, як єдиний природний комплекс, який підпорядковується об'єктивним законам і не зв'язаний державними кордонами або ідеологією.
Як писала радянська газета «Известия» 1983 року:
|
Це унікальне видання, що зветься «Життя рослин», — предмет законної гордості вчених однієї з найстаріших наукових установ країни — Ботанічного інституту імені В. Л. Комарова АН СРСР[2]. | |
|
[…] Це багатотомне довідкове видання слугує настольною книгою для більшості сучасних ботаників. […] Колектив авторів, підібраний ним [А. Л. Тахтаджяном], а також видавництво «Просвещение» прекрасно впоралися з виданням книг, прекрасно написаних та проілюстрованих кращими художниками видавництва. […] Та атмосфера дружелюбності і взаємодопомоги, яку так уміло створював Армен Леонович, була вирішальною в успішному здійсненні видання[4]. | |
На початку 1990-х років видавництво «Просвіта» планувало здійснити друге (перероблене) видання цієї праці під новою назвою — «Світ рослин». Планувалося, що буде розширена частина видання, що стосується квіткових рослин, — їм повинні були бути присвячені 4 томи (замість 2 томів у 3 книгах в «Житті рослин»), з четвертого по сьомий[12]. Матеріал по мікроорганізмам, водоростям та лишайникам, навпаки, планувалося дещо скоротити — всі ці групи повинні були бути розглянуті в першому томі (в «Житті рослин» їм були присвячені перший і третій томи)[12]. У новому виданні повинні були позначитися зміни, які відбулися в систематиці рослин, крім того, передбачалося врахувати практичні зауваження, висловлені щодо стилю деяких матеріалів (сухості мови та надмірної академічності викладу), а також недостатньої освітленості питань охорони рослинного світу[12].
Планувалося, що видання 7 томів буде здійснено протягом 1991—1997 років[12], проте через брак коштів 1991 року був випущений тільки другий том присвячений грибам.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
