Жак Ле Гофф (фр. Jacques Le Goff, 1 січня 1924, Тулон — 1 квітня 2014, Париж) — французький історик-медієвіст, один із найяскравіших представників «Нової історії», що вийшла зі школи «Анналів», біля витоків якої стояли Марк Блок і Люсьєн Февр. Залишався вірним концепції тотальної історії. Перший директор Вищої школи суспільних наук (фр. École des hautes études en sciences sociales) (з 1975 по 1977).
| Жак Ле Гофф | |
|---|---|
| фр. Jacques Louis Le Goff | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Jacques Louis Le Goff[1] |
| Народився | 1 січня 1924 Тулон |
| Помер | 1 квітня 2014 (90 років) X округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс, Франція[1] |
| Поховання | Ланесте[2] |
| Країна |  Франція |
| Національність | Франція |
| Діяльність | історик, учасник французького Руху Опору, медієвіст, дослідник |
| Alma mater | ліцей Людовика Великого Ліцей Т'єрd Вища нормальна школа |
| Галузь | історія Середньовіччя |
| Заклад | Вища школа суспільних наук (Париж) |
| Посада | президент |
| Вчене звання | професор |
| Вчителі | Charles-Edmond Perrind і Maurice Lombardd |
| Аспіранти, докторанти | Michel Lauwersd[3] Guy Lobrichond[4] Jean-Claude Schmittd[5] Odette Chapelotd[6] Jacques Chiffoleaud[7] Régis Labourdetted[8] Annie Cazenaved[9] Françoise Piponnierd[10] Arturo Roberto Firpod[11] Alain Boureaud[12] Mario Pilosud[13] André Guillermed[14] François Garnierd[15] Colette Ribaucourtd[16] Marie-Claire Gasnault-Beisd[17] Sophie Cassagnes-Brouquetd[18] Martin Nejedlýd[19] Pascal Michond[20] Rosa Maria Dessìd[21] Pierre Gibertd |
| Членство | Європейська академія[22] Польська академія наук Американська академія медієвістики[23] |
| Партія | Об'єднана соціалістична партіяd (1962) |
| Відомий завдяки: | історія Середньовіччя, історія культури, історія релігії, інтелектуальна історія (історія ідей), історія Європи |
| Нагороди | |
 Жак Ле Гофф у Вікісховищі | |
Біографія
Жак Ле Гофф народився 1 січня 1924 року в місті Тулоні в родині вчителя. Навчався в гімназії в Тулоні, згодом у Марселі, а також у знаменитому Ліцеї Людовика Великого (фр. Lycée Louis-le-Grand) в Парижі. 1945 року почав вивчати історію у Вищій нормальній школі. 1950 року закінчив цей заклад з дипломом гімназіального вчителя історії. Того ж року Ле Гофф пройшов стажування в Карловому університеті в Празі.
В 1951—1952 роках навчався в Оксфордському університеті. З 1954 року працював асистентом у Лілльському університеті, а з 1958 року перейшов на наукову роботу в CNRS. У 1960 році Ле Гофф перейшов на роботу до Фернана Броделя у Практичну школу вищих досліджень, де в 1962 році став професором. З 1972 року, коли Бродель вийшов на пенсію, Ле Гофф очолив його кафедру, яка з 1975 року стала самостійною вищою школою (École des Hautes Études en Sciences Sociales). З 1977 року вийшов на пенсію. Помер 1 квітня 2014 року в Парижі.[24]
Наукові інтереси і погляди
Фахівець з історії XIII століття, автор біографій Людовика IX Святого і Франциска Ассизького. Агностик Ле Гофф займав нейтральну позицію між релігійною апологією та атеїстичної критикою середньовіччя. Прихильник концепції Середньовіччя як особливої цивілізації, відмінної і від античної, і від новоєвропейської. Ле Гофф розвивав концепцію єдиної Європи, зокрема своєю участю в публікації наукової серії «Будувати Європу», кожен том якої присвячений окремому аспекту спільної Європейської історії (наприклад, том «Місто в Європейській історії»).
Ле Гофф з 1967 року був одним із редакторів журналу «Аннали», головного видання однойменної школи.
Бібліографія
- Héros et merveilles du Moyen-âge, Seuil, 2005
- Un long Moyen Âge, Paris, Tallandier, 2004, ISBN 2-84734-179-X
- Héros du Moyen Âge, Le roi, le saint, au Moyen Âge, Gallimard Quarto, 2004
- À la recherche du Moyen Âge, Louis Audibert, 2003
- Une histoire du corps au Moyen Âge (avec Nicolas Truong), Liana Lévi, 2003
- Le Dieu du Moyen Âge, Bayard, 2003
- L'Europe est-elle née au Moyen Âge?, Seuil, 2003
- De la pertinence de mettre une œuvre contemporaine dans un lieu chargé d'histoire, Le Pérégrinateur, 2003
- Cinq personnages d'hier pour aujourd'hui: Bouddha, Abélard, saint François, Michelet, Bloch, La Fabrique, 2001
- Marchands et banquiers du Moyen Âge, PUF, 2001
- Le sacre royal à l'époque de Saint-Louis, Gallimard, 2001
- Un Moyen Âge en images, Hazan, 2000
- Dictionnaire raisonné de l'Occident médiéval (en collaboration avec Jean-Claude Schmidt), Fayard, 1999
- Saint François d'Assise, Gallimard, collection " à voix haute ", 1999 (CD)
- Un autre Moyen Âge, Gallimard, 1999
- Le Moyen Âge aujourd'hui, Léopard d'Or, 1998
- La bourse et la vie, Hachette Littératures, 1986
- Pour l'amour des villes (en collaboration avec Jean Lebrun), Textuel, 1997
- La civilisation de l'Occident Médiéval, Flammarion, 1997
- Une vie pour l'histoire (entretiens avec Marc Heurgon), La Découverte, 1996
- L'Europe racontée aux jeunes, Seuil, 1996
- Saint Louis, Gallimard, 1995
- L'Homme médiéval (dir.), Seuil, 1994
- La vieille Europe et la nôtre, Seuil, 1994
- Le XIIIe siècle: l'apogée de la chrétienté, Bordas, 1992
- Gallard, passeport 91-92 : une œuvre d'art à la rencontre de…, Fragments, 1992
- Histoire de la France religieuse (dir., avec René Rémond), 4 volumes, Seuil, 1988—1992
- L'État et les pouvoirs, (dir.), Seuil, 1989
- Histoire et mémoire, Gallimard, 1988
- Faire de l'histoire (dir., avec Pierre Nora), 3 volumes, Gallimard, 1986
- Intellectuels français, intellectuels hongrois, XIIe-XXe siècle, Editions du CNRS, 1986
- Crise de l'urbain, futur de la ville: actes, Economica, 1986
- L'imaginaire médiéval, Gallimard, 1985
- La naissance du purgatoire, Gallimard, 1981
- La nouvelle histoire (en collaboration avec Jacques Revel), Editions Retz, 1978
- Pour un autre Moyen Âge, Gallimard, 1977
- Les propos de Saint Louis, Gallimard, 1974
- Hérésie et sociétés dans l'Europe pré-industrielle, XIe-XVIIIe siècle: communications et débats du colloque de Royaumont, EHESS, 1968
- Marchands et banquiers au Moyen Âge, Le Seuil, 1957
- Les intellectuels au Moyen Âge, Le Seuil, 1957
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
