Еціо Фріджеріо

Е́ціо Фрідже́ріо (італ. Ezio Frigerio; 16 липня 1930, Ерба, Комо, Італія — 2 лютого 2022) — італійський сценограф, художник кіно, художник по костюмах.

Еціо Фріджеріо
Народився	16 липня 1930(1930-07-16) Ерба, Королівство Італія
Помер	2 лютого 2022(2022-02-02) (91 рік) Лекко, Ломбардія, Італія[1]
Громадянство	Італія
Діяльність	сценограф, художник по костюмах
Галузь	сценографія[2] і costume designd[2]
Alma mater	Міланський технічний університет
Знання мов	італійська
Нагороди	медаль Кайнцаd European Film Award for Best Production Designerd (1990)
IMDb	ID 0295702
Медіафайли у Вікісховищі

Зовнішні зображення
	Фото Еціо Фріджеріо

Біографія

Еціо Фріджеріо народився 16 липня 1930 року в місті Ерба (провінція Комо, Італія). Вивчав архітектуру в Політехнічному інституті Мілана, відвідував Міланську Академію витончених мистецтв Брера. У 1955 році познайомився з Джорджо Стрелером і як художник по костюмах почав співпрацювати з міланським Piccolo Teatro. Незабаром він став постійним художником Джорджо Стрелера упродовж багатьох десятиліть. Фріджеріо створив декорації і костюми до таких знаменитих постановок Стрелера як «Гірські велетні» Л. Піранделло (1966), «Свята Іоанна різниць» Б. Брехта (1970), «Король Лір» В. Шекспіра (1972), «Гроза» А. Стріндберга (1980), «Слуга двох панів» К. Гольдоні (1973), «Ілюзія» П. Корнеля (1984), «Велика магія» Едуардо Де Філіппо (1985), «Острів рабів» П. Маріво (1994) та інших.

Здійснені Фріджеріо разом з Джорджо Стрелером постановки опер «Симон Боканегра» (1971) і «Фальстаф» (1980) Дж. Верді, «Лоенгрін» Р. Вагнера (1981), «Весілля Фігаро» (1973), «Дон Жуан» (1987) і «Так поступають усі жінки» В. А. Моцарта (1998) отримали світове визнання і стали класикою оперного театру XX століття. У найбільших театрах світу він оформив більше 250 вистав.

Проривом в розвитку сучасної сценографії стали роботи Фріджеріо в царині музичного театру. Він співпрацював з Едуардо Де Філіппо («Дон Паскуале» Г. Доніцетті), Лукою Ронконі в Ла Скала («Ернані» Дж. Верді), Ліліаною Кавані в Паризькій національній опері («Медея» Л. Керубіні), Нурією Есперт в театрі Ла Монне у Брюсселі («Електра» Р. Штрауса). Фріджеріо створив сценографію для багатьох знаменитих балетних спектаклів, співпрацював з Роланом Петі, Беппе Менегатті, Юрієм Григоровичем та Рудольфом Нурєєвим, разом з яким здійснив постановку балету «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва на сцені Ла Скала (1979).

У 1962 році зі знайомства з режисером Вітторіо Де Сіка почалася кар'єра Фріджеріо в кінематографі («Відлюдники Альтони», 1962; «Вчора, сьогодні, завтра», 1963; «Бум», 1963). Він співпрацював з видатними режисерами італійського та європейського кіно, у тому числі з Ліліаною Кавані («Франциск Асизький», 1966; «Галілео», 1968; «Канібали», 1970), Бернардо Бертолуччі («Двадцяте століття», 1976 г), Жаном-Полем Раппно («Сірано де Бержерак», 1990), Фолькером Шльондорфом («Лісовий цар», 1996), Мауро Болоньїні, Франко Россі, Ренато Кастеллані та іншими.

Еціо Фріджеріо є автором надгробного пам'ятника Рудольфу Нурієву на цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа^[3].

Фільмографія

Рік		Назва українською	Оригінальна назва	Художник
1961		Кращі вороги	The Best of Enemies	по костюмах
1962		Відлюдники Альтони	I sequestrati di Altona
1963		Бум	Il boom
1963		Вчора, сьогодні, завтра	Ieri, oggi, domani
1966	т/ф	Франциск Ассізький	Francesco d'Assisi	постановник, по костюмах
1967		Шевальє Де Мопен	Madamigella di Maupin
1968		Галілео	Galileo	по костюмах
1969	т/с	Брати Карамазови	I fratelli Karamazov	по костюмах
1970		Канібали	I cannibali	постановник, по костюмах
1971	т/с	Життя Леонардо да Вінчі	La vita di Leonardo da Vinci	постановник, по костюмах
1976		Двадцяте століття	Novecento
1978	т/ф	Дон Карло	Don Carlo	постановник, по костюмах
1978	т/ф	Сірано де Бержерак	Cyrano de Bergerac	постановник, по костюмах
1980	т/ф	Кармен	Carmen	постановник, по костюмах
1980	т/ф	Одруження Фігаро	Les noces de Figaro
1982	т/ф	Ернані	Ernani
1985	т/ф	Франческа да Ріміні	Francesca da Rimini
1987	т/ф	Дон Жуан	Don Giovanni
1988	т/ф	Трубадур	Il trovatore
1988	т/ф	Севільський цирюльник	Il barbiere di Siviglia
1990		Сірано де Бержерак	Cyrano de Bergerac
1991	т/ф	Дім Бернарди Альби	The House of Bernarda Alba
1993		Луї, король — дитя	Louis, enfant roi
1994	т/ф	Баядерка	La Bayadère
1995		Гусар на даху	Le hussard sur le toit
1996		Лісовий цар	Der Unhold
2000	т/ф	Спляча красуня	La belle au bois dormant
2000	т/ф	Гамлет	Hamlet
2000	т/ф	Ромео і Джульєтта	Romeo e Giulietta
2001	т/ф	Отелло	Otello
2004	т/ф	Тоска	Tosca
2006	т/с	Метрополітен Опера	The Metropolitan Opera HD Live
2007	т/ф	Сила долі	La forza del destino

Нагороди

Нагороди та номінації Еціо Фріджеріо^[4]

Рік	Категорія	Номінант	Результат
Премія Європейської кіноакадемії
1990	Найкращий європейський художник-постановник	Сірано де Бержерак (спільно з Франкою Скуарчапіно, костюми)	Перемога
Премія «Сезар»
1991	Найкращі декорації	Сірано де Бержерак	Перемога
1996		Гусар на даху	Номінація
Премія «Оскар»
1991	Найкращі декорації до фільму	Сірано де Бержерак (спільно з Жаком Рукселем)	Номінація
Премія BAFTA
1992	Найкраща робота художника-постановника	Сірано де Бержерак	Номінація
Премія «Давид ді Донателло»
1992	Найкраща робота художника-постановника	Ближній круг	Номінація
Премія «Срібна стрічка»
1992	Найкращі декорації	Сірано де Бержерак	Перемога
1993		Ближній круг	Номінація

Примітки

1. https://www.lastampa.it/cultura/2022/02/02/news/teatro_morto_lo_scenografo_ezio_frigerio_ha_collaborato_con_strehler_e_la_scala_di_milano-2846166/
2. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
3. Rudolf Nureyev's grave in France. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 27 березня 2017.
4. Нагороди та номінації Еціо Фріджеріо на сайті IMDb (англ.)

Посилання

• Еціо Фріджеріо на сайті IMDb (англ.)
• Біографія Еціо Фріджеріо на сайті Cinquantamila.it (італ.)
• Еціо Фріджеріо [Архівовано 26 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Enciclopedia Treccani (італ.)