Еріванська губернія
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
40°11′00″ пн. ш. 44°31′00″ сх. д.
| Еріванська губернія | |
| Герб | |
 | |
| Дата створення / заснування | 9 червня 1849 |
|---|---|
 | |
| Країна | Російська імперія і Російська республіка |
| Столиця | Єреван |
| Адміністративна одиниця |
Кавказьке намісництво Кавказьке намісництво Кавказьке намісництво |
| Кількість населення | 829 556 осіб[1] |
| Замінений на | Демократична Республіка Вірменія і Закавказька Демократична Федеративна Республіка |
| На заміну | Вірменська область і Російська імперія |
| Час/дата припинення існування | 28 травня 1918 |
| Площа | 26 433 965 840 квадратний метр |
.svg) | |
 | |
| Категорія людей, що тут поховані | Q111021180? |
 | |
| Еріванська губернія у Вікісховищі | |
Ериванська губернія — адміністративна одиниця Російської імперії в 1849–1917 із центром у місті Єреван. Була утворена іменним указом, виданим Сенату 9 червня 1849, з територій, що входили до складу Вірменської області.
З 1872 губернія складалась із 7 повітів, 110 волостей, 5 міст і 1 283 інших поселень. Найважливішими населеними пунктами, окрім Ерівані, були Александрополь, Нахічевань, Ново-Баязет, Ордубад і Ечміадзін.
Національний склад населення (1897)[2]
| Повіт | вірмени | азербайджанці | курди | росіяни | ассирійці |
|---|---|---|---|---|---|
| Губернія в цілому | 53,2% | 37,8% | 6,0% | 1,6% | … |
| Олександропольський | 85,5% | 4,7% | 3,0% | 3,4% | … |
| Нахічеванський | 34,4% | 63,7% | … | … | … |
| Новобаязетський | 66,3% | 28,3% | 2,4% | 2,2% | … |
| Сурмалінський | 30,4% | 46,5% | 21,4% | … | … |
| Шаруро-Даралагезький | 27,1% | 67,4% | 4,9% | … | … |
| Еріванський | 38,5% | 51,4% | 5,4% | 2,0% | 1,5% |
| Ечміадзінський | 62,4% | 29,0% | 7,8% | … | … |
Органи влади
Узагальнити
Перспектива
Адміністративний поділ
На початку XX століття до складу губернії входило 7 повітів:
| № | Повіт | Повітове місто | Площа, верст² |
Населення[3] (1897), чол. |
|---|---|---|---|---|
| 1 | Олександропольський | Александрополь (30 616 чол.) | 3 303,7 | 165 503 |
| 2 | Нахічеванський | Нахічевань (8 790 чол.) | 3 858,8 | 100 771 |
| 3 | Новобаязетський | Ново-Баязет (8 486 чол.) | 4 156,8 | 122 573 |
| 4 | Сурмалінський | с. Игдир (4 680 чол.) | 3 241,0 | 89 055 |
| 5 | Шаруро-Даралагезький[4] | с. Баш-Норашен (867 чол.) | 2 611,8 | 76 538 |
| 6 | Еріванський | Єреван (29 006 чол.) | 2 664,2 | 150 879 |
| 7 | Ечміадзінський | Ечміадзін (5 267 чол.) | 3 390,1 | 124 237 |
Губернатори
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Іван Назоров | генерал-майор | 1849—1859 |
| Михайло Астаф'єв | генерал-майор | 1860—1866 |
| Михайло Рославлєв | генерал-майор | 1867—1880 |
| Михайло Шаликов | генерал-лейтенант | 22.03.1880—22.12.1890 |
| Олександр Фрезе | генерал-лейтенант | 02.02.1891—16.11.1895 |
| Володимир Тізенгаузен | граф, дійсний статський радник (таємний радник) | 20.02.1896—1916 |
| Аркадій Стрельбицький | надвірний радник (колезький радник) | 1916—1917 |
Віце-губернатори
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Никифор Блаватський | надвірний радник (статський радник) | 1849—1861 |
| Василь Дзюбенко | дійсний статський радник | 1861—1865 |
| Карл Бучен | дійсний статський радник | 1865—1873 |
| Валерій Чеховський | дійсний статський радник | 30.12.1873—02.09.1890 |
| Володимир Тізенгаузен | граф, дійсний статський радник | 29.11.1890—29.10.1892 |
| Михайло Накашидзе | князь, дійсний статський радник | 19.11.1892—15.04.1904 |
| Віктор Барановський | підполковник | 06.09.1904—1913 |
| Олексій Чегодаєв | князь, колезький радник | 1913—1914 |
| Аркадій Стрельбицький | надвірний радник | 1914—1916 |
Примітки
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.