Еос
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Е́ос (еол. Αυως, іон. 'Hώίς, дор. 'Αώς, атт. 'Έως, з прагрец. ausos; сюди ж належить лат. Aurora) — у давньогрецькій міфології — богиня світанку, дочка Гіперіона й Тейї, сестра Геліоса (Сонця) та Селени (Місяця); в поетичній уяві давніх греків постає молодою рожевотілою жінкою, з довгим хвилястим волоссям, у рожевих шатах. Уранці Еос підіймається з Океану і мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть. Часом ототожнюється з Гемерою (Днем). Чоловіком Еос був титан Астрей, від якого вона народила багато зірок та чотирьох вітрів — Аргеста, Еорея, Зефіра й Нота. Прекрасна богиня не була байдужа й до вроди смертних юнаків. Вона вшанувала своїм коханням Оріона, Клейта й Тітона, з яким мала синів Ематіона, Кефала та Мемнона. Під час Троянської війни Мемнона вбив Ахіллес. Поховавши сина, Еос плаче за ним, укриваючи землю сльозами-росою. Римляни звали Еос Авророю. Вважається матір'ю Люцифера.
| Еос | |
|---|---|
| дав.-гр. Ἠώς | |
 | |
| Прізвисько | Ῥοδοδάκτυλος[1] |
| Місце проживання | небо |
| Батько | Гіперіон[2][3] |
| Мати | Тея[2] |
| Брати, сестри | Геліос[2] і Селена[2] |
| У шлюбі з | Астрей, Cephalusd і Тітон |
| Діти | Борей, Зефір, Нот, Геспер, Phaethon[d], Фосфор[d], Apeliotesd, Евр, Caeciasd, Lipsd, Scirond, Астрея, Pyroeisd, Phaenond, Stilbond, Aoosd, Emathiond[2], Мемнон[2] і Argestesd |
Зображення
Еос и нейната колісниця (430 – 420)
Еос переслідує Титона
Еос на колісниці
Еос, Джон Гібсон (1790 – 1866), графіка.
Еос и Тітон, Себастіано Річи (1700)і
Гвідо Рені «Аврора», «Колісниця Аврори».
Еос розбризкує росу.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.