Дінофеліс

Дінофеліс (Dinofelis) — викопний хижий ссавець родини котових (Felidae). Це рід шаблезубих кішок, що мешкав на території нинішніх Африки, Європи, Азії та Північної Америки, 5—1,2 мільйона років тому.

? Дінофеліс Час існування: ранній міоцен—ранній плейстоцен, 5–1.2 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Художня реставрація D. barlowi
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Хижі (Carnivora) Підряд: Котовиді (Feloidea) Родина: Котові (Felidae) Підродина: † Махайродові (Machairodontinae) Триба: † Metailurini Рід: Дінофеліс (Dinofelis) Zdansky, 1924
Мапа поширення дінофеліса
Види
†Dinofelis aronoki †Dinofelis barlowi †Dinofelis cristata †Dinofelis darti †Dinofelis diastemata †Dinofelis paleoonca †Dinofelis petteri †Dinofelis piveteaui †Dinofelis werdelini
Посилання
Вікісховище: Dinofelis EOL: 4444442 Fossilworks: 41052

Опис

Дінофеліс за величиною походив на сучасного ягуара: 70 см у висоту, і вагою в 120 кг. Передні кінцівки дінофеліса були досить сильними (навіть сильнішими ніж у ягуара). Також, дінофеліс мав великі ікла, які були трохи більшими, ніж у сучасних котячих, однак набагато меншими, ніж у повноцінних шаблезубих кішок.

Серед потенційної здобичі Dinofelis могли виступати як примати, так і невеликого розміру мастодонти і різні парнокопитні. Але слід зазначити, що структура скелета Dinofelis говорить про те, що цей хижак не був активним переслідувачем і не використавував швидкий біг як свою мисливську перевагу.

Скоріше, Dinofelis, був «засадним» мисливцем — використовував густі й високі зарості як прикриття при нападі, причому потужні та міцні передні кінцівки, які за структурою нагадують такі у Smilodon і Megantereon, говорять про те, що Dinofelis, як і великі шаблезубі хижаки, був пристосований до активної боротьби або утримуванні здобичі на землі. Можливо, що така специфіка полювання була продиктована і середовищем існування — лісиста місцевість і джунглі, сприяють формуванню «деревних» мисливців, які пристосовані для нападу з дерев. Відповідно густий підлісок не припускав тривалої та виснажливої ​​гонитви. При цьому цілком можливо, що дінофеліс був виключно нічним мисливцем, який ефективно компенсує неповоротку кремезну статуру можливістю сховатися в темному густому підліску, вичікувати свою здобич і віднести її у своє нічне лігво, в печеру або на дерево, де йому не могли завадити інші хижаки.

Посилання

• Haines, Tom & Chambers, Paul (2006), The Complete Guide to Prehistoric Life, Canada: Firefly Books, с. 181
• Turner, Alan (1997), The Big Cats and their fossil relatives, New York: Columbia University Press, ISBN 0-231-10228-3
• Werdelin, Lars & Lewis, Margaret E. (2001), A revision of the genus Dinofelis (Mammalia, Felidae), Zoological Journal of the Linnean Society, 132 (2): 147—258, doi:10.1006/zjls.2000.0260