Remove ads
речовини з від'ємною магнітною сприйнятливістю З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Діамагне́́тики — речовини з від'ємною магнітною сприйнятливістю.
Явище діамагнетизму зумовлене ларморівською прецесією електронів у магнітному полі.
Процеси, які визначають діамагнітні властивості речовини, відбуваються у всіх, без винятку, матеріалах, але вони слабкі й у випадку парамагнетиків не відіграють суттєвої ролі порівняно із іншими процесами.
Ідеальний діамагнетик має магнітну сприйнятливість , що призводить до виштовхування магнітного поля із речовини. Ідеальними діамагнетиками є надпровідники.
Діамагнетик намагнічується в напрямку, зворотному до поля, і виштовхується з ділянок із сильнішим полем. Їхня магнітна сприйнятливість від'ємна. За абсолютною величиною вона мала і дуже залежить як від напруженості магнітного поля, так і від температури. Парамагнетики також мають дуже низькі значення , але вони намагнічуються в напрямку поля. Феромагнітні тіла за температур точки Кюрі (фазовий перехід II роду) втрачають свій феромагнетизм. Для Fe, Co і Ni ця температура відповідно дорівнює 770, 1150 і 360 °C.
Діамагнетик поділяють на класичні, аномальні і надпровідники. До першої підгрупи відносять інертні гази, деякі метали (цинк, золото, ртуть і ін), елементи типу кремнію і фосфору, багато органічних сполук.
Порівнюючи діамагнетики і парамагнетики, ми легко виявляємо, чим вони відрізняються: парамагнетики складаються з атомів або молекул, що мають магнітні моменти, а діамагнетик — з атомів або молекул, магнітні моменти яких дорівнюють нулю.
1778 року Антон Бругманс[de] першим помітив, що бісмут і сурма відштовхуються магнітним полем. Однак термін «діамагнетизм» був пізніше (у вересні 1848 року) увів Майкл Фарадей, коли зрозумів, що всі матеріали в природі мають певною мірою діамагнітний характер відповіді на прикладене до них магнітне поле.
Речовина | Магнітна сприйнятливість[1], ·10−6 |
---|---|
Азот, N2 | −3,0 |
Водень, Е2 | −4,0 |
Германій, Ge | −12,7 |
Кремній, Si | −3,1 |
Вода (рідка), Н2O | −13,0 |
Кухонна сіль, NaCI | −30,3 |
Ацетон, С3Е6В | −33,8 |
Гліцерин, C3H8O3 | −57,1 |
Нафталін, C10H8 | −91,8 |
Бісмут, Bi, метал | −284,0 |
Графіт, С | -85[2] |
Піролітичний графіт, П, С | −85 |
Піролітичний графіт, ⊥, C | −950 |
До діамагнетиків належать інертні гази, азот, водень, кремній, фосфор, бісмут, цинк, мідь, золото, срібло, а також багато інших, як органічних, так і неорганічних, сполук. Людина у магнітному полі поводиться як діамагнетик.
Діамагні́тна левіта́ція має ту ж природу, що й ефект Мейснера (повне витіснення магнітного поля з матеріалу), вона спостерігається за значно сильніших полів, але зате не вимагає попереднього охолодження. Деякі досліди доступні аматорам. Наприклад, рідкоземельний магніт з індукцією близько 1 Тл може висіти між двома пластинами бісмуту[3][4][5]. У полі з індукцією 11 Тл можна стабілізувати й утримувати маленький магніт у повітрі між пальцями не торкаючись його[6].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.