Дон Карлос

«Дон Карлос» — «велика» опера на п'ять дій італійського композитора Джузеппе Верді, вперше поставлена у Паризькій опері 11 березня 1867 року. Лібрето французькою мовою написали Каміл де Локле і Жозеф Мері за мотивами однойменної драми Фрідріха Шиллера. Однак основою для однієї з дій (сцена в Фонтебло) послужила інша новела на той же сюжет: «Філіп Другий, король Іспанії» (Philippe II, Roi d'Espagne), автором якої був французький драматург Ежен Кормона.

Опера «Дон Карлос»
фр. Don Carlos[1] італ. Don Carlo[1][1]
Композитор	Джузеппе Верді[1][1][1]
Автор лібрето	Жозеф Меріd[1][1][1] і Каміль дю Локльd[1][1][1]
Мова лібрето	французька[2] і італійська
Джерело сюжету	Дон Карлос[d]
Жанр	велика опера і опера[1][1][1]
Кількість дій	5 дія[1][1], 7 картина і 4 дія[1]
Рік створення	1865 і 1867[1]
Перша постановка	11 березня 1867[1], 10 січня 1884[1] і 27 жовтня 1867[1]
Місце першої постановки	Державна паризька опера[1], Париж, Teatro Comunaled[1] і Ла Скала[1]
Інформація у Вікіданих
Дон Карлос у Вікісховищі

Повна версія опери з балетом триває близько чотирьох годин і є найтривалішою оперою Верді; за життя композитора і після його смерті з'явилися численні, коротші редакції. За межами Франції опера, як правило, виконується італійською мовою у перекладі де Лозьє.

«Дон Карлос» Верді — п'ята за ліком опера з такою назвою після творів Майкла Коста (1844), Паскуале Бона (1847), Антоніо Буццола (1850) і Вінченцо Москуцца (1862).

Дійові особи

Партія	Голос	Виконання на прем'єрі 11 березня 1867 (Диригент: Франсуа-Жорж Хайнль)	Виконання на прем'єрі другої редакції
Філіп II, король Іспанії	Бас	Луї-Анрі Обен	Алессандро Сільвестрі
Його син Дон Карлос	Тенор	Жан Морер	Франческо Таманьо
Родріго, маркіз ді Поза	Баритон	Жан-Батіст Фор	Поль Лері
Великий інквізитор, сліпий старий	Бас	Жозеф Давид	Франческо Наварін
Єлизавета (Ізабелла) Валуа, наречена короля і королева Іспанії	Сопрано	Марі-Констанс Сасс	Абігайль Бруски-К'ятті
Принцеса Еболі	Меццо-сопрано	Поліна Гемарі-Лотер	Джузеппіна Пасква
Чернець	Бас	Арман Кастельмарі	Леопольдо Кромберг
Тібо, паж Єлизавети	Сопрано	Леонія Лівіше	Амелія Гартен
Голос з небес	Сопрано
Граф ді Лерма	Тенор	Гаспар	Анджело Фьорентіно
Королівський герольд	Тенор	Мерман	Анджело Фьорентіно
Графиня Аремберг	Без співу	Домінік	Анджеліна пірол
Фламандські депутати, інквізитори, іспанські придворні, народ, пажі, сторожа Пилипа II, ченці, члени інквізиційного суду, солдати, міська влада, депутати іспанських провінцій

Сюжет

Дія опери починається у Фонтенбло у 1559 році та закінчується в Мадриді в 1568 році. Сюжет Шиллера про любовний зв'язок Дон Карлоса і Єлизавети Валуа, що проходить на тлі реальних історичних подій — вигаданий і не підтверджується істориками.

Дія починає розгортатися напередодні підписання Като-камбрезійського миру 1559 року, що завершив італійські війни. При підготовці мирного договору іспанські Габсбурги і французькі Валуа вирішили зв'язати дві династії шлюбним союзом. Єлизавета Валуа, дочка Генріха II, заочно заручена з доном Карлосом, її ровесником. Дон Карлос таємно приїжджає до Франції для зустрічі з нареченою; двоє випадково зустрічаються в лісі Фонтенбло. Невдовзі з'являється посол Іспанії, граф ді Лерма, що оголошує несподівану і страшну для закоханих новину — Філіп II розірвав заручини Карлоса і Єлизавети і сам одружиться з нею.

Король здогадується про стосунки сина і дружини і доручає нагляд за Єлизаветою маркізу ді Поза — вірному солдату і другу Карлоса. Принцеса Еболі, ревнуючи дона Карлоса до королеви, клянеться помститися їм і згодом передає королю компрометуючі листи. Сам же дон Карлос захоплений ідеєю порятунку Фландрії, розривається між іспанським пануванням та інквізицією — справа доходить до збройного протистояння королю; ді Поза змушений заарештувати дона Карлоса.

У пошуках ради король звертається до Великого Інквізитора, який підтримує плани короля стратити сина і сам вимагає життя ді Пози. Ді Позу вбиває невідомий стрілець, коли маркіз відвідує дона Карлоса у в'язниці, пропонуючи свій план втечі. За стінами в'язниці Інквізитор втихомирює мадридську чернь, готову до повстання на підтримку дона Карлоса.

У фіналі опери дон Карлос, який втік з в'язниці у Фландрію, зупиняється в монастирі Сан-Джусто, щоб назавжди попрощатися з Єлизаветою: його місія — рятувати народ Фландрії. Утікача наздоганяють король і Інквізитор, але їх зупиняє лише примара короля Карла V. Відкритий фінал опери дає надію на порятунок дона Карлоса. У реальному житті дон Карлос, дійсно заарештований на шляху до Фландрії, помер в ув'язненні незабаром після арешту, 28 липня 1568 року.

Створення і постановки

Основа опери була написана Верді в 1866 році. Виявивши, що тільки музика до опери буде звучати більше трьох годин, Верді вилучив з партитури два дуети і діалог Єлизавети і Еболі. Ще три фрагменти він видалив, коли стало ясно, що паризька опера закінчується занадто пізно, щоб глядачі з передмість встигли виїхати на останніх поїздах. Таким чином, на паризькій прем'єрі була представлена первісна авторська редакція, виключаючи шість фрагментів, але включаючи балет. Незважаючи на першокласний склад солістів і більше ніж 200 репетицій, публіка прийняла прем'єру холодно і опера витримала тільки 43 вистави. У цей період Верді погодився на подальше скорочення партитури (виключивши сцени повстання), а після його від'їзду з Парижа керівництво театру викинуло ще деякі фрагменти. Таким чином, в 1867 в Парижі йшло три різні редакції «Дона Карлоса» (усі — французькою).

В серпні 1866 року Ашиль де Лозьє підготував італійський переклад лібрето де Локля і Мері. Італійська прем'єра відбулася 27 жовтня 1867 року в Болоньї. Дещо раніше, 4 червня 1867 року, лондонський Королівський театр Ковент-Гарден поставив «Дона Карлоса» італійською, повністю виключивши перший акт і балет і змінивши деякі інші сцени.

У 1872—1873 роках Верді переписав заново раніше видалені сцени дуету Пози і Філіпа, використавши новий італійський текст Антоніо Гісланцоні — це єдиний фрагмент «Дон Карлоса», первісно написаний під лібрето італійською.

У 1882—1884 роках Верді, знаючи про численні самовільні скорочення його опери, заново перекомпонував її матеріал в авторську чотирьохактну редакцію 1884 року (поставлена 10 січня 1884 році в Ла Скала). Нарешті, 29 грудня 1886 року в Модені виконали авторську п'ятиактну «італійську» редакцію.

Протягом першої половини XX століття «Дон Карлоса» ставили рідко. Інтерес до опери був відроджений після постановки в Королівському театрі Ковент-Гарден 1958 року під керівництвом Лукіно Вісконті і Карло Марія Джуліні, що використали п'ятиактну італійську редакцію 1886 року. У 1970 році Ла Скала відродив постановки первісної п'ятиактної французької версії 1866 року.

1917 року опера була вперше поставлена в Росії на сцені Великого театру.

У Київській опері вперше опера ставилася 1985 року.^[3]

Аудіозаписи опери

• 1951 — диригент Фернандо Превіталі, оркестр і хор Римського радіо, Warner Fonit, Італія.

  Виконавці: Дон Карлос — Мірт Піккі, Філіп Другий — Нікола Росії-Лемені, Великий Інквізитор — Джуліо Нері, Родріго — Паоло Сільвер, Єлизавета Валуа — Марія Канільо Принцеса Еболі — Ебе Стіньяні.

• 1965 — диригент — Георг Шолто, хор та оркестр театру «Ковент-Гарден», Decca, Велика Британія.

  Виконавці: Дон Карлос — Карло Бергонці, Єлизавета — Рената Тебальді, Родріго — Дітріх Фішер-Діскау, Філіп Другий — Ніколай Гяуров, Принцеса Еболі — Грейс Бамбр, Великий інквізитор — Мартті Талвела, Тібо — Джанет Сінклер.

• 1970 — диригент Асен Найдьонов, хор і оркестр Великого театру, СРСР

  Виконавці: Дон Карлос — Зураб Анджапарідзе, Єлизавета Валуа — Тамара Мілашкіна, Родріго — Володимир Валайтіс, Філіп Другий — Іван Петров, Принцеса Еболі — Ірина Архіпова, Великий інквізитор — Валерій Ярославцев, Тібо — Марія Звездін.

• 1970 — диригент Карло Марія Джуліні, Амвросіанський оперний хор, оркестр театру «Ковент-Гарден», EMI, Велика Британія.

  Виконавці: Дон Карлос — Пласідо Домінго, Єлизавета Валуа — Монсеррат Кабальє, Родріго — Шерил Мілнс, Філіп Другий — Руджеро Раймонді, Принцеса Еболі — Ширлі Веррет, Великий інквізитор — Джованні Фояні, Тебальді — Делла Уолліс, Чернець / Карл П'ятий — Саймон Естес.

• 1971 — диригент Сільвіо Варвізо, хор і оркестр Опери Сан-Франциско, США. [14]

  Виконавці: Дон Карлос — Джакомо Арагалл, Єлизавета Валуа — Ганна Томов-Сінтова, Родріго — Вольфганг Брендль, Філіп Другий — Євген Нестеренко, Принцеса Еболі — Лівія Будаї, Великий інквізитор — Стефан Еленки.10 січня 1884 року
  (Диригент: Франко Фаччо^[4])

Примітки

1. Archivio Storico Ricordi — 1808.

   d:Track:Q3621644
2. MusicBrainz — MetaBrainz Foundation, 2000.

   d:Track:Q14005d:Track:Q54837d:Track:Q952204
3. У Національній опері — «Дон Карлос». Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 6 листопада 2015.
4. Альманах Amadeus (італ.). Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 30 листопада 2010.

Посилання

• історія створення і дискографія, 2003
• Лібрето (французька редакція)
• Повний текст лібрето де Лозьє (італ.)
• Театральная энциклопедия [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.]
• Скан клавіру з підписаним українським текстом^{[недоступне посилання з липня 2019]}