Дзекун Олександр Іванович

Олекса́ндр Іва́нович Дзекун (нар. 25 грудня 1945, смт Ольгинка, Сталінська область (нині Донецька область), УРСР, СРСР) — радянський, російський і український театральний режисер-постановник. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1985). Народний артист РРФСР (1991). Лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1988 — за постановку вистави «Жили-були мати і дочка» за Ф. А. Абрамовим), літературно-мистецької премії України ім. І. Котляревського (2000), Національної премії України в області літератури і мистецтва ім. А. Котляревського і Шевченківської премії 2008 року за виставу «Берестечко» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру.

Дзекун Олександр Іванович
Народився	25 грудня 1945(1945-12-25) (78 років) Ольгинка, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Росія →  Україна (?)
Діяльність	театральний режисер, театральний педагог
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище і Російський державний інститут сценічних мистецтв
Знання мов	російська
Нагороди	Київська пектораль (2000)

Життєпис

Театром хотів займатися ще з дитинства, пішов до школи-інтернату без дозволу батьків тому, що його товариш підманув, мовляв, там навчають на режисера. Директор інтернату помітив його фантазію та звільнив від занять математикою й виділив кімнату, в яку придбали ширму і ляльки — для втілення ідей режисера з 6-го класу. Після 8-го класу вчився на режисерському відділі Дніпропетровського театрального училища, закінчив і з 1966 року працює в Кіровоградській обласній філармонії. Намагався поступити до Київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. З концертною бригадою Кіровоградської філармонії об'їздив всю УРСР.

Після служби в РА повернувся в Волноваху, керує театральним колективом районного будинку культури. 1974 закінчив режисерський факультет Ленінградський інститут театру, викладачі — Володимир Еренберг, Євген Злобін та Олександр Музіль. Дипломний спектакль мав бути поставлений в Ризькому театрі російської драми, розпочав ставити по п'єсі Леоніда Зоріна «Транзит», однак КДБ порахувало її як таку, що «очорнює честь радянських керівників», розпочав працювати над роботою «День-деньськой» Андрія Вейцлера та Олександра Мішаріна.

Працював режисером в Саратовському академічному театрі драми ім. Карла Маркса. З 1982 року — головний режисер театру, 1991 — художній керівник, здійснив понад 50 постановок. В 1976—1982 роках одночасно викладав у Саратовському театральному училищі.

2000 року повернувся до України, проживає в Полтавській області.

Лауреат Державної премії РСФСР імені К. С. Станіславського — за постановку вистави «Жили-були мати і дочка» за Ф. Абрамовим (1988), Київської пекторалі — 2000, Національної премії України в області літератури та мистецтва ім. А. Котляревського, Шевченківської премії 2008 року — разом з В. Петрівим — постановка 2005 року містерії «Берестечко» за історичним романом Ліни Костенко.

Викладає в Інституті екранних мистецтв.

Театральні роботи

Саратовський академічний театр драми ім. Карла Маркса

• «Лисички» Ліліан Хеллман, 1974
• «Жахливі батьки» Жана Кокто, 1977
• «Гекуба» Евріпіда, 1979
• «Картина» — за романом Данила Граніна, 1982
• «Макбет» Шекспіра, 1982
• «Ревізор» Миколи Гоголя, 1983
• «Диваки» Максима Горького, 1984
• «Зінуля» Олександра Гельмана, 1984
• «Зойчина квартира» Михайла Булгакова, 1984
• «Жили-були дочка і мати» Федора Абрамова, 1984
• «Чудовий рогоносець» Фернана Кроммелінка, 1984
• «Оптимістична трагедія» Всеволода Вишневського, 1986,
• «Майстер та Маргарита» Булгакова, 1986
• «14 червоних курних хатинок» Андрія Платонова, 1987
• «Багряний острів» Булгакова, 1988
• «Вогник в степу» Євгена Олександровича Шорникова, 1988
• «Фортуна» Марини Цвєтаєвої, 1989
• «Чевенгур/Христос і ми» Платонова, 1990
• «Небезпечні зв'язки» Шодерло де Лакло, 1990
• «Біла гвардія» Булгакова, 1991
• «Додо» Клайва Петона, 1992
• «Торо» Петона, 1992
• «Чайка» Антона Чехова
• «Крематор» Ладіслава Фукса, 1994
• «Віктор або Діти у владі» Роже Вітрака, 1995
• «За дзеркалом» Олени Греміної, 1997
• «Собачий вальс» Леоніда Андреєва
• «Дядечків сон» — за Федором Достоєвським
• «Тайбеле і її демон» Ісаака Зінґера
• «Мандрівка дилетантів» Булата Окуджави
• «Брат Чічіков» Ніни Садур — за мотивами «Мертвих душ» Гоголя
• «Аркадія» Тома Стоппарда

Інші театри

• «Інтимне спостереження» — за п'єсою «Орнітологія» Строганова Олександра Євгеновича, Московський художній театр, 1998
• «Брат Чічіков» Ніни Садур, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, 2000
• «Сон в різдвяну ніч» — мюзикл Ігоря Поклада за твором Гоголя, Київський національний академічний театр оперети, 2002
• «Духів день» — власна транскрипція твору Тодося Осьмачки, Київський академічний Молодий театр, 2004
• «Великий льох» — за творами Тараса Шевченка, Черкаський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, 2004
• «Берестечко», за романом Ліни Костенко, разом із Василем Неволовим, Рівненський театр, 2005
• «Біс плоті» Валерія Шевчука, Черкаський театр, 2006
• «Жінка з минулого», Роланда Шіммельпфенніга, Рівненський театр, 2006
• «Кассандра» Лесі Українки, Донецький національний академічний український музично-драматичний театр, 2010
• «Ревізор» Гоголя, Рівненський театр, 2012
• «Соло для годинника з передзвоном» Освальда Заградника, Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Миколи Гоголя

Фільмографія

• «Майстер і Маргарита. Глави з роману» — фільм-спектакль, режисер — разом з Едуардом Кольбусом, сценарист та художник, 1989.
• «14 червоних курних хатинок» — фільм спектакль, режисер, 1989.

Посилання

• Шевченківський комітет [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Театр-ру [Архівовано 6 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Рівненський театр [Архівовано 23 січня 2013 у WebCite]
• Театр — це місце, де можна нічого не грати^{[недоступне посилання з липня 2019]}