Джордж Френсіс Фіцджеральд
Ірландський фізик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джордж Фре́нсіс Фі́цджеральд (англ. George Francis Fitzgerald; 3 серпня 1851 — 22 лютого 1901) — ірландський фізик.
| Джордж Френсіс Фіцджеральд | |
|---|---|
| англ. George Francis Fitzgerald | |
 | |
| Народився | 3 серпня 1851 Дублін, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії |
| Помер | 22 лютого 1901 (49 років) Дублін, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії |
| Поховання | Mount Jerome Cemeteryd |
| Країна | Велика Британія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Триніті-коледж (Дублін) |
| Галузь | фізика, електромагнетизм |
| Заклад | Триніті-коледж (Дублін) |
| Науковий ступінь | професор |
| Членство | Лондонське королівське товариство Максвеліанціd[1] |
| Нагороди | |
Джордж Френсіс Фіцджеральд у Вікісховищі | |
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Джордж Френсіс Фіцджеральд народився в Дубліні у сім'ї Вільяма Фіцджеральда, єпископа протестантської Церкви Ірландії та Енн Френсіс Стоні, сестри відомого фізика і математика Джорджа Стоні. Здобував освіту там же у Триніті-коледжі. Закінчив курс в університеті у 1874 році, де почав працювати з 1877-го. У 1881 році обійняв посаду професора фізики в університеті у Дубліні де і викладав до кінця свого життя.
Поряд з Олівером Лоджем, Олівером Гевісайдом та Генріхом Герцом, Фіцджеральд був провідною фігурою серед групи «максвеллівців» (англ. Maxwellians), якими у кінці 1870-х та протягом 1880-х років було переглянуто, розширено, пояснено і підтверджено положення математичної теорії електромагнітного поля Джеймса Клерка Максвелла[2].
Керуючись рівняннями Максвелла, Фіцджеральд у 1883 році був першим, хто запропонував пристрій для отримання швидко осцилюючих електричних струмів для генерування електромагнітних хвиль. Конструкція була підтверджена експериментально німецьким фізиком Г. Герцом у 1888 році, а згодом, її було використано при створенні бездротового телеграфу[3].
У 1883 році обраний членом Лондонського королівського товариства.
З 1892 до 1893 року обирався президентом Лондонського товариства фізиків[4].
Фіцджеральд одружився 21 грудня 1885 року з Гаррієтт Мері Джеллетт (англ. Harriette Mary Jellett), дочкою Джона Х'юїта Джеллетта (англ. John Hewitt Jellett) очільника Триніті Коледжу. У них народилось троє синів і п'ять дочок[4].
Як послідовник Максвелла, Д. Фіцджеральд розробляв теорію електричних та магнітних явищ. Його наукові публікації з питань електромагнетизму друкували наукові журнали «Transactions of the Royal Society» та «Transactions of the Dublin Society»[5].
Праці Джорджа Фіцджеральда присвячені вивченню електромагнітних хвиль, електролізу, магнітооптичного ефекту Керра, коливального розряду конденсатора, розсіювання рентгенівського випромінювання. У 1883 році отримав математичний вираз для розрахунку енергії, що випромінюється диполем. Для пояснення негативного результату досліду Майкельсона — Морлі у 1892 році висунув незалежно від Г. Лоренца гіпотезу про скорочення розмірів рухомих тіл у напрямку руху (укорочення Лоренца-Фіцджеральда), яка стала важливим кроком на шляху до створення у 1905-му році Альбертом Ейнштейном спеціальної теорії відносності[4].
1899 року вченого нагороджено Королівською медаллю Лондонського королівського товариства[6]. У 1900 році його обрано почесним членом Королівського товариства Единбурга[4].
Джордж Френсіс Фіцджеральд помер 22 лютого 1901 року в рідному місті.
Вшанування пам'яті
У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джорджа Фіцджеральда кратеру на зворотному боці Місяця[7].
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.