Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джеймс Е́двін Ґанн (англ. James Edwin Gunn; 12 липня 1923, Канзас-Сіті, Міссурі — 23 грудня 2020) — американський письменник, автор науково-фантастичних романів та оповідань, видавець наукової фантастики, антрополог, один із перших дослідників наукової фантастики. Лауреат премії Г'юго (1983). 2007 року Асоціація американських авторів наукової фантастики та фентезі обрала Джеймса Ґанна 24-им «Гросмейстром фантастики»[4], 2015 року ім'я Джеймса Ґанна було занесено до «Зали слави наукової фантастики та фентезі»[5]. На час своєї смерті у грудні 2020 року у віці 97 років[6][7] був найстаршим гроссмейстром фантастики та вважався останнім великим автором "Золотого століття фантастики"[8].
| Джеймс Едвін Ґанн | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. James E. Gunn | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Edwin James | |||
| Народився | 12 липня 1923[1][2][…] Канзас-Сіті, Міссурі, США[3] | |||
| Помер | 23 грудня 2020[3] (97 років) Лоренс, Канзас, США | |||
| Країна |  США | |||
| Діяльність | письменник, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, журналіст | |||
| Alma mater | Університет Канзасу | |||
| Заклад | Університет Канзасу | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Роки активності | 1948 — 2020 | |||
| Жанр | наукова фантастика | |||
| Magnum opus | Зоряний міст (роман) | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Джеймс Едвін Ґанн у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Джеймс Ґанн був заслуженим професором англійської філології та директором-засновником Центру вивчення наукової фантастики при Університеті Канзасу[9].
Джеймс Ґанн народився 12 липня 1923 року в Канзас-Сіті, штат Міссурі. Його батько — Дж. Вейн Ґанн, мати — Еліза Мей (до шлюбу Гатчісон). Батько Джеймса Ґанна був друкарем, окрім нього багато членів родини працювали в друкарській та видавничій справі. З 1943 до 1946 року Джеймс Ґанн служив на флоті. Після служби поступив в Університет Канзасу, де 1947 року здобув ступів бакалавра журналістики, а 1951 року — ступінь магістра англійської філології.
Того ж року Ґанн одружився з Джейн Френсіс Андерсон, з якою мав двох синів. Після університету до 1952 року Ганн працював редактором «Western Printing and Lithographing Company» в Расіні, штат Вісконсин, а згодом був вільним письменником. 1955 року Ганн став видавцем університетського «Alumni Publications», а з 1958 року почав працювати викладачем англійської філології, паралельно обіймаючи адміністративну посаду, пов'язану зі зв'язками з громадськістю. 1974 року Ганн здобув посаду професора англійської філології.
Джеймс Ґанн вважається піонером літературознавчих досліджень жанру наукової фантастики. Вже його магістерська робота мала назву «Філософія науковї фантастики» (The Philosophy of Science Fiction). 1953 року ця праця була опублікована з продовженням у часописі «Dynamic Science Fiction». 1969 року Ганн уперше виступив з курсом лекцій, присвяченим науковій фантастиці, а 1982 року він заснував Центр вивчення наукової фантастики при Університеті Канзасу, щостав першим науковим закладом з такою спеціалізацією.[10] У 1971 та 1972 роках Ганн був президентом Асоціації американських авторі наукової фантастики та фентезі, яка 2007 обрала його 24-им «Гросмейстром фантастики». У 1980—1982 роках він був президентом Асоціації дослідження наукової фантастики.
Джеймс Ґанн є автором багатьох монографій, присвячених науковій фантастиці, зокрема таким темам, як історія наукової фантастики (Alternate Worlds: The Illustrated History of Science Fiction, 1975, 1976), написання творів науковї фантастики (The Science of Science-Fiction Writing, 2000), читання наукової фантастики (Reading Science Fiction, 2008), теорія науковї фантастики (Speculations on Speculation: Theories of Science Fiction, разом з Метью Канделаріа, 2005). Ганн є також автором енциклопедії науковї фантастики (The New Encyclopedia of Science Fiction, 1988). Його біографія Айзека Азимова (Isaac Asimov: The Foundations of Science Fiction, 1982, перероблене видання 1996) була відзначена 1983 премією Г'юґо.
З 1947 року Ґанн зайнявся літературною творчістю. Першим його твором була п'єса, він також писав для газет та для радіо. 1948 року він звернувся до жанру науковї фантастики й 1949 року з'явилося його перше оповідання в цьому жанрі.[11]
Загалом Ґанн за 68 років творчого життя (1949-2017) написав майже 2 десятки романів та більше 100 творів короткої форми, саме оповідання є його улюбленим жанром, це помітно зокрема і в тому, що деякі з його романів є радше збірками оповідань, ніж цілісними текстами (пор. Station in Space (1958), The Immortals (1962) та The Listeners (1972)).
Важливою працею Ґанна була шеститомна антологія фантастики «The Road to Science Fiction» (1977—1998), в якій на численних прикладах представлено розвиток фантастичного жанру від початків у шумерському епосі Гільгамеша, до предтеч (По, Верн, Веллс) і класиків (Гайнлайн, Фармер, Дік) й аж до сьогодення і майбутнього. П'ятий том (The British Way) присвячений британській, а шостий (Around the World) світовій фантастиці. Ган також є автором сотень есе, статей та рецензій, присвячених науковій фантастиці.
2017 року вийшла друком його автобіографія (Star-Begotten: A Life Lived in Science Fiction), в якій він описує свій шлях автора і дослідника науковї фантастики.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
