Loading AI tools
Державний реєстр фізичних осіб — платників податків (скорочено ДРФОПП або ДРФО) — автоматизований банк даних, який створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України.
Функціонує з 1 січня 1996, створено на виконання Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів»[1] (далі Закон). Відповідний Закон було скасовано разом з ухваленням Податкового кодексу з 1 січня 2011[2].
З 28 січня 2014 до 21 листопада 2017 діяло «Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків»[3].
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (серпень 2011) |
З початку дії Податкового кодексу України фізичні особи отримують не ідентифікаційний код, а Реєстраціний номер облікової картки платника податків. Метою створення Державного реєстру є повний облік фізичних осіб, які сплачують податки та інші обов'язкові платежі, організація автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов'язкових платежів фізичними особами в режимі комп'ютерної мережі. Зокрема, неможливо ідентифікувати фізичну особу за прізвищем, ім'ям, по батькові та датою народження[4].
Реєстр формується Державною податковою адміністрацією України та складається з інформ. фонду, що міститься у базі даних Держ. податкової адміністрації України.
Дані, які включаються до Реєстру
До нього включаються такі дані:
- індивідуальні ідентифікаційні номери фізичних осіб — платників податків та інших обов 'язкових платежів, що зберігаються за ними протягом усього життя;
- заг. відомості про фіз. осіб-платників;
- інформація про сплату фіз. особами податків та інших обов'язкових платежів.
Джерела формування Реєстру
Джерелами формування інформ. фонду є:
- дані державних податкових інспекцій про фізичних осіб-платників;
- інформація підприємств, установ, організацій усіх форм власності (включаючи НБУ та його установи, комерц. банки, ін. фін.-кредитні установи) та фіз. осіб — суб'єктів підприєм. діяльності про суми виплачених фіз. особам доходів і утриманих з них податків та ін. обов'язкових платежів;
- інформація виконкомів місц. рад та ін. органів, уповноважених здійснювати держ. реєстрацію (ліцензування) фіз. осіб — суб'єктів підприєм. та ін. діяльності;
- відомості міських та районних відділів (управлінь) внутр. справ про гр-н, які прибули на проживання у даний район або місто чи вибули з них;
- відомості відділів реєстрації актів громадянського стану виконкомів місц. рад про гр-н, які померли.
Використання та захист даних Реєстру
Дані Реєстру використовуються винятково для обліку одержаних доходів, об'єктів оподаткування, повноти та своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів. Ці відомості є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам тільки відповідно до чинного законодавства. За розголошення цієї інформації працівники податкової служби притягуються до юридичної відповідальності.
Відповідно до Законів України «Про звернення громадян» та «Про інформацію» фізичні особи мають право звертатися до відповідних органів державної податкової служби та отримувати інформацію про себе, що міститься у Державному реєстрі.
Інформація в Реєстрі
яка вносится
До Реєстру вноситься інформація про осіб, які постійно живуть в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені зак-вом, і зобов'язані сплачувати податки та ін. обов'язкові платежі. Реєстрація таких фіз. осіб здійснюється податковими інспекціями за місцем пост, проживання платників. Вноситься також інформація про осіб, які не мають пост, місця проживання в Україні, але, відповідно до чинного зак-ва, зобов'язані сплачувати податки в Україні. їх реєстрація здійснюється за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням ін. об'єкта оподаткування.
яка не вноситься
До Держ. реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікац. номера та офіційно повідомляють про це відповідні держ. органи. Фіз. особи, які є платниками податків, зобов'язані зареєструватися у Держ. реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати платежів, а також подавати до відповідних держ. податкових інспекцій відомості про зміну даних, що вносяться до облікової картки фіз. особи. Якщо вони не подають необхідну інформацію для занесення до Держ. реєстру або подають її у перекрученому вигляді, то притягуються до відповідальності. Ця норма не застосовується до осіб, які через свої реліг. та ін. переконання відмовилися від прийняття ідентифікац. номера та офіційно повідомили про це відповідні держ. органи.
Фізичні особи, які зареєструвалися у Державному реєстрі отримують картки фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, в яких міститься ідентифікаційний номер.
Порядок реєстрації
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» до ДРФО вноситься інформація про осіб, які постійно проживають в Україні, мають об'єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов'язані сплачувати податки та інші обов'язкові платежі. Реєстрація фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться органами державної податкової служби за місцем постійного проживання платників. Підставою для такої реєстрації є облікова картка фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів за формою № 1ДР, яка має бути підписана платником податків та подана до органу державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок і умови передачі державним податковим інспекціям інформації для реєстрації фізичних осіб у державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 31.07.95 № 66 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 7.08.95 за № 289/825 (втратив чинність).
Особи віком до 16 років здебільшого не отримують доходів та не підпадають під означення платників податків. Відповідно до ДРФО включаються відомості тільки про тих малолітніх або неповнолітніх осіб, які мають об'єкти оподаткування і зобов'язані сплачувати податки. Реєстрація в ДРФО малолітньої або неповнолітньої особи може бути здійснена на підставі облікової картки за формою № 1ДР, поданої та підписаної такою особою або її батьками (усиновителями, опікунами).
Отже, якщо дитина не має обов'язків із сплати податків, не отримує доходів, що підлягають оподаткуванню, та не підпадає під означення платника податків, підстав для включення відомостей про неї до ДРФО та присвоєння їй ідентифікаційного номера не має. При цьому примусово чи без подання належно оформленої і підписаної облікової картки за формою № 1ДР не можуть бути включені відомості про дитину до ДРФО та здійснено присвоєння їй індивідуального ідентифікаційного номера платника податків.
Якщо дитина через свої релігійні або інші переконання відмовляється від надання їй ідентифікаційного номера, то після досягнення нею 16-річного віку та отримання паспорта громадянина України, питання про внесення до її паспорта відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера може бути вирішено згідно з Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.04 № 602/1226 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.10.04 за № 1345/9944
Облікова картка фіз. особи
Під час реєстрації до облікової картки фіз. особи вносяться дані:
- прізвище,
- ім'я та по батькові,
- дата і місце нар.,
- місце проживання,
- місце осн. роботи,
- види сплачуваних податків та ін. обов'язкових платежів.
Ці дані повинні у місячний термін подаватись із вищеперелічених джерел до держ. податкових інспекцій за місцем пост, проживання платників.
На підставі одержаних даних Держ. податкова адміністрація України надає фіз. особам ідентифікаційний номер, виготовляє картку фіз. особи — платника податків і надсилає до органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника картку з цим номером. Зразок картки та порядок її видачі встановлені Положенням «Про картку фізичної особи — платника податку», затв. Держ. податковою адміністрацією України 27.1 1998. Зазначена картка засвідчує ідентифікац. номер, але не замінює документ, що посвідчує особу.
Дані Державного реєстру використовуються виключно для обліку одержаних доходів, об'єктів оподаткування, повноти та своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Відомості Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.
Кожній фізичній особі, яка внесена до ДРФО присвоюється десятизначний ідентифікаційний номер (десять цифр без пробілів та дефісів).
Його повна офіційна назва — «реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків».
В ідентифікаційному номері закодована дата народження фізичної особи та її стать.
Використання ідентифікаційних номерів надасть можливість державі призначати допомогу тим, хто дійсно її потребує, а податковим органам — виявляти тих, хто отримує доходи з різних джерел і не сплачують податки до бюджетів. Без використання ідентифікаційних номерів виконати це неможливо.
Цей номер не змінюється при зміні прізвища (наприклад, при одруженні) або в разі виправлення дати народження, якщо вона була внесена до реєстру з помилкою[5].
При необхідності в ДРФО реєструють також дітей та іноземців.
Умови отримання ідентифікаційного номера
Для отримання ідентифікаційного номера необхідно звернутись до Державної податкової адміністрації.
- повнолітній особі — особисто з паспортом, заповнити просту заяву;
- іноземцеві — особисто з паспортом і нотаріально засвідченим перекладом паспорта на українську мову;
- для дитини ідентифікаційний номер може отримати один з батьків (при собі мати паспорт, оригінал і ксерокопію свідоцтва про народження дитини)[джерело?].
Умови використання
Ідентифікаційний номер із Державного реєстру є обов'язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, у тому числі установами Національного банку України, комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами в разі виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України, укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів, відкриття рахунків в установах банків.
Обов'язкове використання ідентифікаційного номера необхідне фізичній особі, якщо вона є засновником юридичної особи, а також під час оформлення податкового кредиту.
Отримати ідентифікаційний номер для особи може її представник, який має нотаріально посвідчену довіреність.
Виготовлення
Термін виготовлення, як правило, не перевищує одного тижня. Повторні довідки, особі, яка вже мала ідентифікаційний номер, видаються одразу на місці при особистому зверненні.
За даними державного реєстру найпоширенішим ім'ям в Україні є «Шевченко Микола Іванович» — 759 осіб. 23 з них мають дати народження, що попарно збігаються[4].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
