Дарахів
село у Микулинецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Да́рахів — село в Україні, у Микулинецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Село розташоване на перетині автошляхів Дружба—Бучач і Теребовля—Підгайці. Адміністративний центр колишньої Дарахівської сільської ради, якій були підпорядковані села Кам'янка і Тютьків (до 2020 року)
| село Дарахів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Микулинецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040290060093014 |
| Облікова картка | Дарахів |
| Основні дані | |
| Засноване | 1564 року |
| Населення | 2 118 осіб |
| Площа | 60,416 км² |
| Поштовий індекс | 48146 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′26″ пн. ш. 25°32′6″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
310 м |
| Водойми | Брусинець |
| Відстань до обласного центру |
36,3 км |
| Відстань до районного центру |
13 км |
| Найближча залізнична станція | Теребовля |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, смт. Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11 |
| Карта | |
  Дарахів | |
 Дарахів | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Із облікових даних виключений хутір Новий Тичин через переселення жителів.
Населення — 1500 осіб (2019).
Колишній орган місцевого самоуправління — Дарахівська сільська рада.
Через село тече річка Брусинець (пол. Darachowski potok[1]), права притока Серету.
Перша писемна згадка — 1554, згідно з даними Я. Байгера.[2]
Село часто потерпало від набігів турків і татар, а також гноблення польських поміщиків.
1880 р. в селі проживало 1965 осіб; діяла двокласна школа.[3]
У 1906 р. відбувся страйк селян під проводом Івана Шепертицького, який придушило військо.
У 1917 р. російські війська, відступаючи, пограбували село, забрали навіть церковні дзвони, котрі стараннями пароха Барановського в 1923 році викупили і повернули в село.[4]
В Леґіоні УСС воювали сільські добровольці, зокрема Лев Камінський (1895, за ін. даними 1885).[3]
Діяли товариства «Просвіта», «Сокіл», «Відродження» та інші українські товариства.
26 вересня 1930 відбулася пацифікація над місцевими жителями. Зокрема, місцевий поляк кинув гранату в групу беззбройних українців, які молились на цвинтарі, в результаті чого постраждало 12 осіб.[5]
1 серпня 1934 року внаслідок адміністративної реформи село включено до новоствореної у Теребовлянському повіті об'єднаної сільської гміни Дарахів[6].
Від 5 липня 1941 до 24 березня 1944 Дарахів — під німецько-нацистською окупацією.
19 жовтня 2015 р. на фасаді Дарахівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (вулиця Сонячна, 49), де навчався Володимир Питак, йому встановлено пам’ятну дошку, а в приміщенні школи облаштували куток пам’яті, де зберігаються його особисті речі[7].
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610826, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 1479 виборців, явка 50,91%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 28,98%, за «Європейську Солідарність» — 14,42%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 13,48%.[8] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 59,14%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 12,37%, за Олега Вітвіцького (Голос) — 6,99%[9].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 2114 | 99.82% |
| російська | 2 | 0.09% |
| білоруська | 2 | 0.09% |
| Усього | 2118 | 100% |
Назви піль Дарахова:
- Сондушна,
- Шумна[11].
Білинський, Гумницький, Демида, Дзілай, Добровольський, Манорек, Якубовський, Ярославський, Курочка, Кравець, Бойко, Курило, Подольський[11].
До переселення жителів із Тичина на хуторі були поширені такі прізвища: Брунер, Геттер. Жабський, Клинек, Кніппер, Крумгольц, Кундерман, Фідлер[11].
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1926; мурована), костел святого Йоана Хрестителя (1903), дві «фігури» Матері Божої.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975: братська могила з пірамідальним обеліском і надмогильними плитами)[12], встановлено кам'яні хрести на честь загиблих за волю України та на могилі вояків УПА — братів Прусаків, насипано 2 могили радянським воїнам.
На Дарахівському кладовищі є могила лейтенанта Будура Шахабудоїмова (Загинув у 1944 р.). На могилі — обеліск пірамідальний.
- Пам'ятний знак на честь скасування панщини
Пам'ятка історії місцевого значення. Розташований в центрі села.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлений 1848 р., відновлений 1990 р.).
Скульптура — 1,5 м, постамент — 1,2х0,8х0,8 м, площа — 0,0004 га.[13]
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку..
Народилися
- Віктор Запорожець (нар. 1960) — український лікар-хірург, громадський діяч;
- Богдан та Іван Кравчуки — українські співаки (тенори), самодіяльні композитори, педагоги;
- Василь Курило — український педагог, заслужений вчитель України;
- Станіслав Марцінув (1901—1980) — польський скульптор;[14]
- Роман Наконечний (1907—1944) — український музикант, педагог, заслужений артист України;
- Іларіон Пухальський — український бандурист, заслужений працівник культури України;
- Іван Чупашко (нар. 1948) — український хоровий диригент, педагог;
- Надія Цибульська (нар. 1951) — українська актриса;
- Юрків Андрій Миколайович (1980—2023) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Марія Юрків — член ОУН та політв'язень сталінських таборів[15], громадська діячка. Народилася 3 липня 1926 року. Авторка «Звернення ОУН до українських вчителів»,[16] яке було розцінене радянською судовою системою як зрада батьківщини і за яке перебула 10 років в ув'язненні. Одна із засновників Братства ОУН-УПА, Спілки політв'язнів та репресованих. Зі здобуттям Україною незалежності вже старенька на той час жінка виступала на мітингах, у школах, їздила на перепоховання повстанців.
Проживали
- Володимир Питак (1979—2015) — військовик, солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве)[17].
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
