Далай-лама IX

Лунгтог Г'яцо, повне ім'я Лобзанг Тенпай Вангчук Лунгтог Г'яцо (1 грудня 1805^[4] — 6 березня 1815) — дев'ятий Далай-лама Тибету. Єдиний Далай-лама, що помер в дитинстві, і один з чотирьох Далай-лам, що померли до досягнення 22-річного віку.

Далай-лама IX
Народився	1 грудня 1805(1805-12-01) або 1805 Кхам, Тибет
Помер	26 березня 1815(1815-03-26)[1] Лхаса, КНР або Потала, Lhasa Districtd, Лхаса, КНР ·пневмонія
Діяльність	політик
Вчителі	Ngałang Lobsang Thubten Dżigme Gjacod[2], Ngawang Nyendrakd[2], Palden Tenpai Nyima, 7th Panchen Lamad[2], Hor Chen Yongdzin Yeshe Gyatsod[2] і Jangchub Chopeld[2]
Відомі учні	Tubten Jigme Gyatsod[2] і Mingyur Namkhai Dorjed[2]
Посада	Далай-лама
Конфесія	тибетський буддизм і Rimé movementd
Батько	Tendzin Chokyongd[3]
Мати	Dondrub Dolmad[3]
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дитинство

Лунгтог Г'яцо народився 1 грудня 1805 року неподалік від монастиря Дан Чохор (або Денчокор) в області Кхам^[4]. Одні джерела повідомляють, що він був сиротою, але інші наводять імена його батьків: Тендзін Чокйонг і Дондруб Долма . Як один з кандидатів на титул Далай-лами, хлопчик в ранньому дитинстві був доставлений в монастир Гангтенг неподалік Лхаси. Там його екзаменували тибетські чиновники, в тому числі і представники пекінської династії Цін. Він був фаворитом оточення восьмого Далай-лами. Врешті-решт його обрано панчен-ламою Палден Тенпай Н'їмою, який в 1808 році виконав церемонію постригу і дав йому ім'я Лобзанг Тенпай Вангчук Лунгтог Г'яцо .

Життя Далай-лами

У 1807 році він був визнаний реінкарнацією Восьмого Далай-лами і з великими почестями перепроваджений в Лхасу. У 1810 році возведений на престол в палаці Потала. У тому ж році помер його літній регент Ta-таск Нга-Ван Гон-бо. І на місце регента був призначений Де-мо Туль-ку Нга-ван Ло-цзан Туб-тен Джиг-ми Гія-цо (помер в 1819)^[5] .

Англійський дослідник Томас Меннінг, який досяг Лхаси в 1812 році, описав свою зустріч з дев'ятим Далай-ламою, якому тоді було сім років: «Красиве і цікаве обличчя лами поглинуло всю мою увагу. У нього були прості, невимушені манери добре освіченої дворянської дитини. Його обличчя мені здавалося хвилююче красивим. У нього був веселий і життєрадісний характер. Я був настільки зворушений цим інтерв'ю з ним, що готовий був розплакатися від дивного відчуття»^[6] .

У 1815 році дев'ятирічний Далай-лама застудився на щорічному молитовному фестивалі Монлам^[4]. Він помер 6 березня 1815^[7][8] . Його тіло було встановлено в золотий релікварій в палаці Потала, під назвою Сердунг Сасум Нгонга.

Примітки

1. Barraux R. Histoire des dalaï-lamas — Éditions Albin Michel, 1993.

   d:Track:Q3439946d:Track:Q2190366d:Track:Q106463729
2. Buddhist Digital Archives — Tibetan Buddhist Resource Center.

   d:Track:Q30324366d:Track:Q118954234
3. Pas L. v. Genealogics — 2003.

   d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
4. Chhosphel, Samten The Ninth Dalai Lama, Lungtok Gyatso // The Treasury of Lives. February 2011. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
5. Rinpoche, Khetsun Sangpo. Life and times of the Eighth to Twelfth Dalai Lamas. The Tibet Journal VII (1 & 2). (Spring/Summer 1982). p. 48.
6. Brown, Mick 2010. The Dance of 17 Lives: The Incredible True Story of Tibet's 17th Karmapa. London: Bloomsbury. ISBN 1-58234-177-X. p. 28-29.
7. Morris, Richard Brandon, Irwin, Graham W. 1970. Harper Encyclopedia of the Modern World. Michigan: Harper & Row. ISBN 978-0-06-013072-5. p. 86.
8. Rinpoche, Khetsun Sangpo. Life and times of the Eighth to Twelfth Dalai Lamas. The Tibet Journal VII (1 & 2). (Spring/Summer 1982). p. 49.