Гірчак (рослина)

Гірчак^[1][2] або спориш^[3][4][2] (Polygonum L.) — космополітичний рід однорічних або багаторічних зіллястих рослин родини гречкових. Латинська назва polygonum походить від грецьких слів πολησ — багато та γονοσ — коліно, від вузловатого багатоколінного стебла^[5].

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гірчак.

Гірчак
спориш звичайний (Polygonum aviculare) — типовий вид
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Гречкові (Polygonaceae)
Підродина:	Polygonoideae
Рід:	Гірчак (Polygonum) L.
Види
За різними систематиками від 150 до 300 видів, з яких в Україні поширений 41, культивуються біля 20 Спориш звичайний Гірчак перцевий Гірчак зміїний Гірчак земноводний Гірчак почечуйний Гірчак шорсткий Гірчак живорідний Гірчак гірський Гірчак сахалінський Гірчак Панютіна
Вікісховище: Polygonum

Види

В Україні 41 вид, з них деякі декоративні (в культурі), чинбарні, фарбувальні. Найчисленніші: спориш звичайний (Polygonum aviculare L.), росте по засмічених відкритих місцях по всій Україні, використовується як в'яжучий і сечогінний засіб (при хворобах нирок і ниркових каменях), з коріння видобувають синю фарбу; водяний перець (Polygonum hydropiper L.), росте при берегах, по каналах, на луках, у вологих лісах по всій Україні, крім полинового степу, вживають як кровотамуючий засіб, Гірчак зміїний (Polygonum bistorta).

Крім вищезгаданих видів по всій території України поширені: Гірчак земноводний (Polygonum amphybium), Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria). В лісових та лісостепових районах зустрічається Гірчак шорсткий (Polygonum scabrum). На субальпійських луках у Карпатах росте Гірчак живорідний (Polygonum viviparum). Дуже рідко на півдні та сході України можна зустріти Гірчак гірський (Polygonum montanum). Культивують як декоративну рослину Гірчак сахалінський (Polygonum sachalinensis). Також в Україні інтродукований Гірчак Панютіна (Polygonum panjutinii).

Хімічний склад

Трава спориша або гірчака складається з флавоноїду авікулярину і кверцетину, аскорбінової кислоти — до 0,9 % на суху масу. Вітаміни: K, E, каротин, кремнієву кислоту, а також багато її розчинних складників, смол, слизу, жирів, вуглеводів, дубильних речовин — 0,35 % та сліди ефірної олії.

Практичне використання

Для свіжих салатів придатне молоде листя усіх видів споришу. Дещо кислуваті на смак пагони й листя усіх видів споришу вживають для приготування зелених борщів, юшок, щів.^[6]

Галерея

• 
  Polygonum maritimum Гірчак морський
• 
  Polygonum maritimum
• 
  Polygonum aviculare
• 
  Polygonum paronychia

Див. також

• Список дикорослих корисних рослин України

Джерела

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Гірчак пташиний, Спориш. POLYGONUM AVICULARE L. [Архівовано 19 лютого 2014 у Wayback Machine.]

Посилання

• ГІРЧАК [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 516.
2. Polygonum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
3. Білодід, І.К. (ред.). Словник української мови. — Київ : Наукова думка, 1978. — Т. 9. — С. 574.
4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 380. — ISBN 966-00-0785-X.
5. Нестерук Ю. Рослинний світ Українських Крапат: Чорногора. Екологічні мандрівки. — Львів : БаК, 2003. — С. 76. — ISBN 966-7065-25-1.
6. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.59