Грушевського, 28/2
будинок у конструктивістському стилі З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Будинок житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець» — будинок архітектора Михайла Анічкіна, розташований на розі вулиці Грушевського та Кріпосного провулку, поряд із Маріїнським парком.
| Грушевського, 28/2 | |
|---|---|
.jpg) | |
| 50°26′42″ пн. ш. 30°32′21″ сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип | будівля |
| Стиль | конструктивістська архітектураd |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Наказом Міністерства культури і туризму № 747/0/16-06 від 7 вересня 2006 року споруда внесена до держреєстру пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 393-Кв)[1].
Пам'ятка — одна з найкращих споруд у конструктивістському стилі в Києві, яка характеризує масове житлове будівництво у 1930-х роках.
У середині ХІХ сторіччя садиба № 7 (за тодішньою нумерацією) належала княгині Урусовій. Київський краєзнавець Федір Ернст записав перекази старожилів про те, що впродовж 1868—1869 років у флігелі у глибині садиби жив «із цілим своїм гаремом» (з дружинами та дочками) імам Шаміль, керівник національно-визвольної боротьби народів Північного Кавказу проти російських колонізаторів[2].
Станом на 1882 рік садибою володів князь Валерій Урусов. До 1899 року ділянку придбав Георгій Чаплинський[3].
Під час революційних подій споруди розібрали і ділянка стояла пусткою до 1928 року[2].
У 1928 року ділянку віддали житлово-будівельному кооперативу працівників заводу «Арсенал» під будівництва житла. Будинок «Арсеналець» за проєктом Михайла Анічкіна і Льва Толтуса спорудили у 1930 році[4].
Первісно напівпідвал займали їдальня, дитячі ясла і садочок на 50 місць, правління кооперативу, пральня. На першому поверсі розміщувались дві крамниці.
1990 року на фасаді з боку Кріпосного провулку встановили бронзову меморіальну дошку з барельєфом Шаміля, виконану скульптором В. Клоковим й архітектором М. Кислим[5].
29 вересня 2022 року, під час Російсько-української війни, перед будинком і меморіальною дошкою Володимир Зеленський звернувся до народів Кавказу та інших корінних народів Росії, яких забирають на непотрібну для них несправедливу війну. Він наголосив, що Україна захищатиме себе і знищуватиме всіх окупантів. Як казав свого часу Шаміль: «Кожен, хто підняв зброю проти істини, піднімає її на свою погибель». Тому Президент України закликав дагестанців, чеченців, інгушів, осетин, черкесів та іншіх народів відмовлятися від мобілізації, щоб зберегти своє життя[6][7].
Чотириповерхова цегляна будівля розрахована на 118 дво- і трикімнатних квартир.
Споруда вздовж вулиці і провулку простяглась великою ламаною лінією. Наріжні секції, які утворюють курдонери, вирізняють оригінальну композицію серед забудови району[1][4].
Унаслідок перепаду рівня квартир на висоту сходового маршу входи у дві квартири розміщені на основному майданчику, а в одну — на проміжному.
Будинок зведений у стилі конструктивізму. Виразність будинку досягнута за допомогою загальної конфігурації, акцентного трактування сходових кліток, ритму утилітарних елементів і поєднання жовтої й червоної цегли. Згодом будівлю пофарбували.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
