Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Юрій Григорович Григоров (16 травня 1931, Новосибірськ — 1 листопада 2010, Київ) — український науковець-геронтолог, доктор медичних наук (1975), професор (1991). Заслужений діяч науки і техніки України (1997), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 1997).
| Юрій Григоров | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народився | 16 травня 1931
Новосибірськ, РРФСР | ||||||
| Помер | 1 листопада 2010 (79 років) Київ, Україна | ||||||
| Поховання | Лісове кладовище | ||||||
| Alma mater | Київський медичний інститут (1956) | ||||||
| Галузь | геронтологія | ||||||
| Заклад | Український науково-дослідний інститут харчування, біотехнології та фармації (1959—1963) Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України (1963—2010) | ||||||
| Посада | керівник лабораторії геродієтетики та відділу соціальної геронтології і герогігієни | ||||||
| Вчене звання | професор (1991) | ||||||
| Науковий ступінь | доктор медичних наук (1975) | ||||||
| Науковий керівник | Іван Барченко, Дмитро Чеботарьов, Володимир Фролькіс | ||||||
| Членство | академік Національної академії медичних наук України, голова правління Київської організації товариства «Знання», член президіуму товариства «Знання» України | ||||||
| Відомий завдяки: | заснуванню геродієтетики | ||||||
| Нагороди |
| ||||||
Засновник окремого розділу дієтології — геродієтетики. Протягом майже 45 років — керівник лабораторії геродієтетики та відділу соціальної геронтології і герогігієни Інституту геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України (1966—2010). Автор понад 350 наукових робіт та більш ніж 25 запатентованих винаходів[1].
Народився 16 травня 1931 року в Новосибірську, РРФСР, в родині юристів. В 1937-му році Григорови переїхали до міста Орел, де і пройшли дитинство та юність Юрія. Батько, Григорій Ілліч (нар. 1896), у тому ж році був заарештований за 58-ю статтею Кримінального кодексу РРФСР (пункти 7 та 11), виправданий та реабілітований в наступному році[2].
Планував стати спортсменом, мав перший розряд з легкої атлетики. Діагноз «юнацька гіпертензія» завадив цим планам і змінив його життєвий шлях.
У 1956-му році з відзнакою закінчив санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту, вступив до аспірантури кафедри гігієни харчування під керівництвом професора Івана Барченка.
З 1959-го року — молодший науковий співробітник Українського науково-дослідного інституту харчування, з 1961-го — старший науковий співробітник лабораторії харчової хімії. Через рік здобув науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Материалы к обоснованию применения витамина В12 для предупреждения атеросклероза (экспериментальные исследования)».
В 1963-му році перейшов на роботу до Інституту геронтології АМН СРСР. Під керівництвом Миколи Вітте три роки обіймав посаду старшого наукового співробітника лабораторії фізіології і гігієни праці та харчування. З 1966 року — керівник лабораторії гігієни харчування (з 1978 року — лабораторія геродієтетики). Незмінно керував лабораторією протягом 44-х років — до своєї смерті у 2010-му році.
В 1975-му році здобув науковий ступінь доктора медичних наук з дисертацією на тему «Питание и некоторые показатели здоровья пожилых и старых людей» (наукові керівники — професори Іван Барченко, Дмитро Чеботарьов і Володимир Фролькіс). Відтоді ж — керівник сектору соціальної геронтології та герогігієни Інституту геронтології.
Помер 1 листопада 2010 року в Києві, за пів року до 80-го дня народження. Похований на Лісовому кладовищі (ділянка № 111а, 50°29′56.03″ пн. ш. 30°38′16.05″ сх. д.).
Багаторічний керівник наукових експедицій Інституту геронтології до Абхазії, Азербайджану та всієї України, в яких українські науковці співпрацювали з американськими в дослідженнях питань харчування похилих людей, причин прискореного старіння населення.
Спільно з Інститутом мікробіології і вірусології, Технологічним інститутом молока та м'яса, Національним університетом харчових технологій та іншими винайшов цілий ряд харчових геродієтичних продуктів та напоїв, зокрема «Геролакт», «Лактогеровіт», «Вітапролонгін», сухий молочний продукт «Космол», в цілому — не менше 20-ти винаходів. В 1989-му році за «розробку наукових основ та технології біологічно активного молочного продукту „Геролакт“ і бактеріальної закваски „Стрептосан“», разом з колегами, був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки[1].
В 1997-му році отримав другу Державну премію України в галузі науки і техніки за спільний з колегами цикл праць «Біологія молочнокислих бактерій, розробка наукових принципів, створення на їх основі препаратів і продуктів спрямованої дії для людини та тварин, організація промислового виробництва та впровадження в народне господарство»[1]. Тоді ж нагороджений званням «Заслужений діяч науки і техніки України».
Брав участь у розробці міжгалузевої комплексної державної програми «Здоров'я нації» на період з 2002 по 2011 рік. Входив до складу президіуму Всесоюзного наукового медичного товариства геронтологів та геріатрів, Наукової ради «Медичні проблеми харчування» Академії медичних наук СРСР, товариства «Знання» України, був редактором часопису «Проблемы старения и долголетия»[1].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
