Loading AI tools
історик З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Андрі́й Богда́нович Гречи́ло (або Андрій Ґречило[1]; нар. 19 листопада 1963, Львів) — відомий український історик і громадський діяч. Фахівець у галузі спеціальних історичних дисциплін, зокрема геральдики, вексилології, фалеристики, емблематики та сфрагістики.
| Андрій Богданович Гречило | |
|---|---|
 | |
| Народився | 19 листопада 1963 (60 років) місто Львів |
| Місце проживання | Львів |
| Країна |  Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | історик, геральдист, дизайнер, громадський діяч |
| Alma mater | Львівська політехніка |
| Галузь | історія |
| Заклад | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| Вчене звання | Старший науковий співробітник |
| Науковий ступінь | Доктор історичних наук |
| Аспіранти, докторанти | Сова Андрій Олегович Слободянюк Михайло Васильович |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка Українське геральдичне товариство |
| Нагороди |   |
| Особ. сторінка | Офіційний сайт |
 Гречило Андрій Богданович у Вікісховищі | |
Доктор історичних наук. Академік Міжнародної Академії Геральдики (AIH).
Дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (2015 р.)[2] і голова комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін НТШ в Україні. Один із засновників і голова Українського геральдичного товариства.
Андрій Гречило народився 19 листопада 1963 року в м. Львові у сім'ї медиків.
Навчався з 1970 до 1980 року в Львівській середній школі № 76 імені Ю. Ахунбабаєва.
Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту (1980 —1985).
Працював архітектором архітектурно-планувальної майстерні № 2 у Львівській філії проєктного інституту «Діпроміст» (пізніше перейменованому в «Укрзахідцивільпроект», а тепер — «Містопроект») у Львові в 1985 —1990 роках.
1990 —1992 — науковий співробітник Археографічної комісії АН України.
Обирався депутатом Львівської міської ради 1-го скликання у 1990 —1994 роках, голова постійної комісії з питань архітектури та будівництва[3].
З 1992 р. — спершу науковий (1992 —2002), а згодом старший науковий (2002 —2010) і провідний науковий співробітник (з 2010) Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України.
1996, 26 вересня — захистив кандидатську дисертацію на тему «Українська міська геральдика: тенденції розвитку» (керівник — проф. Я. Р. Дашкевич).
1999 —2010 — доцент кафедри давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін Львівського національного університету ім. І. Франка (за сумісництвом).
2010 —2012 — викладач Українського католицького університету у Львові (за сумісництвом).
У 1992 —1993 рр. — член Комісії Президії Верховної Ради України у питаннях заснування державних нагород. У 1994 —1999 рр. — член Комісії по державних нагородах України при Президентові України. У 2000 —2011 рр. та з 2015 р. — член Комісії державних нагород і геральдики при Президентові України.
У 2004 —2023 рр. — член-кореспондент Міжнародної Академії Геральдики (aih).
2007, 15 лютого — рішенням ВАК України присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності 07.00.06 — історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни.
2012, 26 січня — захистив докторську дисертацію на тему «Українська територіальна геральдика».
2014 —2017 — член спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 за спеціальністю 07.00.06 — історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни в ІУАД НАН України.
2023, 17 серпня — обраний академіком Міжнародної Академії Геральдики (AIH).
Один із засновників та голова Українського геральдичного товариства (з 1990 р.).
Брав активну участь у процесах національного відродження (з 1988 р. був членом Української Гельсінської спілки, а також Товариства Лева і Народного Руху), публікував перші дослідження про національні символи у нелегальних виданнях («Поступ», «Скарбниця») та виступав із лекціями на цю тему.
Редактор вісника «Знак», бюлетеня «Ґардаріки/Garðariki», «Генеалогічних записок» (у 2000—2007 роках виходили як «Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства»), «Реєстру особових гербів УГТ», «Корпоративного гербівника УГТ». Входив до складу редколегій журналів «Республіканець» та «Пам'ятки України: історія та культура», на даний час є членом редколегії журналів «Цитаделя» та «Наша спадщина». З 2014 року є учасником проєкту «Лікбез. Історичний фронт».
Брав участь у XVI Міжнародному вексилологічному конгресі (Варшава, 1995) із доповіддю на тему «Сучасне українське муніципальне прапорництво», ХІ Міжнародному колоквіумі (Краків, 1995) з доповіддю на тему «Лев і орел в геральдиці Галицько-Волинської держави», XX Міжнародному вексилологічному конгресі (Стокгольм, 2003) із доповіддю на тему «Сучасні прапори українських регіонів: старі традиції та нові рішення», а також інших конференціях. Виступав з лекціями та доповідями у Канаді, Італії, Польщі, Чехії та інших країнах.
Андрій Гречило — член нового складу Комісії державних нагород та геральдики з 15 травня 2015 та 13 серпня 2019 року[4], [5].
З 2023 — член Експертної комісії Українського інституту національної пам'яті з питань реалізації норм Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії»[6].
Брав участь у розробці законопроєктів про державні символи та державні нагороди у складі робочих груп при комітетах Верховної Ради України, Адміністрації Президента України та Міністерстві юстиції України.
У вільний час займається редагуванням Вікіпедії. Автор багатьох статей про Швецію та на геральдичну і вексилологічну тематику.
Андрій Гречило є співавтором малого Державного Герба України (затвердженого 1992 р. Верховною Радою України), автором гербів Львівської архієпархії, Стрийської єпархії УГКЦ та інших єпархій і екзархатів, герба владики Юліяна Ґбура та ще 21-го єпископа УГКЦ, символів Львівського національного університету імені Івана Франка, Івано-Франківської та Чернігівської областей, багатьох районів, міст Львова, Краматорська, Борислава (у 1996—2012 рр.), Трускавця, Ніжина, Синельникового, Оріхова, Кобеляк, Путивля, Почаєва, Волочиська, Заставної, Дубна, Ковеля, Білої Церкви, Жмеринки та ще понад 1000 міст, селищ і сіл України, низки гербів, прапорів, емблем (зокрема — ФК «Карпати» Львів) і лого для різних організацій, навчальних закладів (зокрема — Львівського національного університету імені Івана Франка та його факультетів), установ і акцій, а також особових гербів.
Є автором «Методичних рекомендації з питань геральдики і прапорництва областей, районів, районів у містах та територіальних громад міст, селищ і сіл (територіальні та муніципальні символи)», які спершу були затверджені на конференції УГТ, а 1 червня 2018 року схвалені Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України[7].
У квітні 2001 р. було затверджено офіційну емблему папського візиту. Церковний організаційний комітет з підготовки приїзду Святішого Отця Івана Павла ІІ в Україну остаточно затвердив варіант емблеми пастирського візиту Святішого Отця. Ним став спільний проєкт Андрія Гречила та Вітольда Єрмоловича «„Христос — дорога, правда і життя“, Візит Івана Павла ІІ в Україну — 2001».
Сфера наукових зацікавлень: міська, земельна, державна, організаційна геральдика, сфрагістика, вексилологія та емблематика: джерелознавчий аспект, загальнотеоретичні дослідження та практична реалізація розробок.
Ініціатор і один з організаторів науково-практичних семінарів «Українофобія як явище та політтехнологія».
Книга «Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення» отримала гран-прі Львівського книжкового форуму 2018 року «Book Forum Best Book Award»[8].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
