Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Український археографічний щорічник раніше Український археографічний збірник — українське неперіодичне академічне наукове видання з джерелознавства, археографії та історіографії, який видає Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. Виходить неперіодично з 1992 року. Має подвійну нумерацію томів, що пов'язано із заявленим правонаступництвом цього видання з Українським археографічним збірником (1926—1930). Головним редактором були Михайло Грушевський у 1926–1930 роках, Павло Сохань у 1992–2013 роках. З 2013 року головним редактором є директор Інституту Георгій Папакін.
Скорочена назва | УАЩ |
---|---|
Країна видання | УСРР та Україна |
Місце публікації | Київ і Нью-Йорк |
Тематика | археографія, джерелознавство, спеціальні історичні дисципліни, історіографія |
Мова | українська |
Адреса редакції | Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 01001 |
Головний редактор |
Георгій Папакін (з 2013 року) Павло Сохань (1992–2013) Михайло Грушевський (1926–1930) |
Видавець | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України |
Засновник | Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України |
Засновано | 1926, 1992 |
Дата закриття | 1930 |
Наклад | 300 (2018) примірників |
Доступ | підписка, гібридний |
Засновниками відновленого Українського археографічного щорічника є Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України та Археографічна комісія НАН України.
Офіційно зареєстроване Міністерством юстиції України 30 квітня 2009 року (свідоцтво: Серія КВ № 15258–3830 Р). Зареєстроване ВАК України як фахове видання з історичних наук у 1999 році. Перереєстровано постановою Президії ВАК України від 1 липня 2010 року № 1–05/5.
Української Академії наук мала намір видати Український археографічний збірник у 1918 році після заснування академічних історичних комісій[1]. Зокрема, у 1919 році створена комісія Археографічна комісія ВУАН для керівництва виданням документальних публікацій з історії України. У 1921 році до Комісії передана Тимчасова комісія для розбору стародавніх актів у Києві. Повернення у 1924 році до України українського історика Михайла Грушевського та очоленням ним Археографічної комісії надало поштовх до розвитку української археографії[2].
Михайло Грушевським розробив ряд заходів велику програму археографічної та джерелознавчої роботи з акцентом на пошукову, дослідницьку та видавничу діяльність з долученням старої нової генерації істориків. З видавничої діяльності він запропонував нове періодичне видання Український археографічний збірник. За його задумом комісія продовжила розпочаті раніше археографічні видання, такі як Акты Западной России, Архива Юго-Западной России а також Жерела історії до України-Руси[3].
Михайло Грушевський займався редактурою видання[4].
Розпочатий на початку 1930-х років масовий терор проти української наукової інтелігенції призвів до того, що вже з середини 1930-х років археографічна робота фактично була припинена[5]. Неопублікований залишився 4-й том Українського археографічного збірника, який вже був підготовлений до друку[3].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.