Градениці

Градени́ці — село Біляївської міської громади у Одеському районі Одеської області України. Населення становило 4668 осіб у 2001 році. Відстань до райцентру становить понад 28 км і проходить автошляхом Т 1625.

село Градениці
Герб Прапор
Центр села Центр села
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Одеський район
Рада	Біляївська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51100030020090464
Облікова картка	Градениці
Основні дані
Засноване	1790
Населення	4318[1]
Площа	10,06 км²
Густота населення	464 осіб/км²
Поштовий індекс	67640
Телефонний код	+380 4852
Географічні дані
Географічні координати	46°35′55″ пн. ш. 29°59′52″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	12 м
Водойми	Кучурганське водосховище
Відстань до обласного центру	74,9 км
Відстань до районного центру	28,8 км
Місцева влада
Адреса ради	67600, Одеська область, Одеський район, Біляївка, просп. Незалежності, 9
Староста	Пахомов Ігор Іванович
Карта
Градениці
Градениці
Мапа
Градениці у Вікісховищі

Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдавсько-український кордон Градинці — Незавертайлівка.

Історія

Церква Різдва Богородиці

Населений пункт заснований приблизно 1790 року чорноморськими козаками. Після виведення чорноморців на Кубань, Градениці заселили українці, а також у менший кількості — молдовани. У 1823 році побудовано кам'яну Різдвяно-Богородницьку церкву^[2].

Станом на 1886 у селі, центрі Граденіцької волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 3548 осіб, налічувалося 609 дворових господарств, функціонувала православна церква, 1 школа, 3 крамниці, відбувалися базари через 2 тижні по вівторках^[3].

На початку 1930 року в Граденицях розпочалися антирадянські протести, що охопили й сусідні села Яськи та Троїцьке. Селяни протестували проти колективізації. 26 лютого 1930 року мешканці Градениць розігнали місцеву владу та розібрали з колгоспів своє майно. В селі щодня проходили мітинги. Селяни вимагали розпуску колгоспів, повернення виселених «куркулів»-односельців та відкриття кордону з Румунією. 3 березня Градениці, Троїцьке та Яськи були оточені підрозділами ДПУ та міліції. Операцією командував особисто голова ДПУ УСРР Всеволод Балицький. В результаті операції було заарештовано 150 селян. 5 березня було вирішено виселити з конфіскацією майна ще 40 сімей «куркулів».^[4]

Під час Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 527 жителів села^[5].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонували окремі виборчі дільниці № 510239 і 510240, розташовані у приміщеннях шкіл.

Результати

• зареєстровано 3454 виборці, явка 41,81%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 41,32%, за «Опозиційну платформу — За життя» — 40,97%, за «Опозиційний блок» — 4,22%.^[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Сергій Червачов (самовисування) — 28,06%, за Сергія Колебошина (Слуга народу) — 27,29%, за Василя Гуляєва (самовисування) — 20,11%^[7].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 4883 особи, з яких 2238 чоловіків та 2645 жінок.^[8]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 4668 осіб.^[9]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[10]

Мова	Відсоток
українська	87,38 %
російська	10,52 %
румунська	1,69 %
білоруська	0,15 %
болгарська	0,09 %
гагаузька	0,02 %

Пам'ятки

• Братська могила^[d] 21 радянського воїна, загиблого при звільненні села 7 квітня 1944 року;

Відомі люди

• Фалько Володимир Іванович (1954) — український політик, член Партії регіонів; колишній народний депутат України.
• Шатохін Сергій Миколайович (1976–2019) — командир відділення державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, прапорщик служби цивільного захисту, Герой України.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

1. https://bilyaivka.od.gov.ua/wp-content/uploads/3_Pro_zvit_po_Programi_sots.-ekonom._rozvytku_za_1_pivrichchya_2024.pdf
2. Историко-хронологическое описаніе церквей епархіи Херсонской и Таврической. — Одесса: Городская типографія, 1848. — С. 26.
3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
4. 1930. У. С. Р. Р. Повстання: Науково-популярні нариси. — К.: Смолоскип, 2016. — сс. 61-68.
5. Градениці. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
6. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 140, Одеська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
7. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 140, Одеська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
8. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
9. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
10. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.