Городиське (Бучацьке) Євангеліє

Городиське (Бучацьке) Євангеліє — рукописна книга-пам'ятка XIII ст., написана на пергаменті давньо-слов'янською мовою києво-руської редакції, кириличним уставом. Видатна пам'ятка української мови та мистецтва^[1]. Має 160 аркушів, текст — традиційне Євангеліє. Оздоблене кольоровими плетінчастими рослинно-геометричними ініціалами.^[2]

Городиське (Бучацьке) Євангеліє

Час створення:	XIII століття
Матеріал:	пергамент
Техніка:	рукопис
Музей:	Національний музей у Львові
Городиське (Бучацьке) Євангеліє у Вікісховищі

У XV ст. подарована Городиському монастиреві на Волині, потім — потрапила до Бучацького монастиря на Тернопільщині, звідси — її друга назва: Бучацьке Євангеліє. Від початку XX століття — в бібліотеці митрополита Андрея Шептицького.^[2]

Нині зберігається у Львівському музеї українського мистецтва.

Описане в працях: Іларіона Свєнціцького — «Бучацьке Євангеліє, палеографічний опис» (1911 р.)^[3], Олександра Колесси — «Південноволинське Городище і городиські рукописні пам'ятки XII—XVI вв.» (1923 р.).^[2][4]

Городиське (Бучацьке) Євангеліє, в якому наявна специфіка української вимови, зокрема, і замість е (-ѣ) у новозакритих складах, оздоблене кольоровою рослинно геометричною орнаментацією.

Видання

• Євангеліє Бучацьке ХІІ-ХІІІ ст.: старослов'янською та українською мовами / упоряд. Д. В. Степовик; пер.: В. Німчука, Ю. Осінчука. — нове вид. — Київ: Дніпро, 2016. — 344 с.
• Бучацьке Євангеліє ХІІ–ХІІІ ст. / Відп. ред. В. В. Німчук, підгот. до видання Ю. В. Осінчук. — К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017. (Серія «Пам'ятки української мови»). — 360 с. — ISBN 978-966-489-437-8

Примітки

1. Бучацьке Євангеліє XII—XIII століття. Наукові публікації і видавнича діяльність НАН України [Архівовано 18 червня 2019 у Wayback Machine.] / НАН України
2. Г. Яворський. Бучацьке Євангеліє (Городиське Євангеліє) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 207. — ISBN 966-528-197-6.
3. Іляріон Свєнцїцкий. Бучацьке Євангеліє (палеоґрафічний опис) / Записки НТШ. Т. 105. Кн. 5. — 1911. — С. 5 — 17. [Архівовано 26 липня 2015 у Wayback Machine.]
4. Колесса О. Південно-Волинське городище і городиські рукописні пам'ятники XII—XVI в [Архівовано 11 червня 2019 у Wayback Machine.]. — Прага, 1923. — 49 с.

Джерела

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Г. Яворський. Бучацьке Євангеліє (Городиське Євангеліє) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 207. — ISBN 966-528-197-6.
• О. М. Дзюба. Бучацьке Євангеліє [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 420. — ISBN 966-00-0734-5.
• Городиське (Бучацьке) євангеліє / Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. — Київ: Радянська школа. 1971. — 485 с.
• З Бучацької Євангелії / Сімович В. Хрестоматія з пам'ятників староукраїнської мови (старого й середнього періоду до кінця XVIII стол.). — Прага, «Сіяч», 1932. — С. 134—137.

Посилання

• «Євангеліє Бучацьке» — унікальна пам'ятка часів Київської Русі [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.] / НАН України
• Євангеліє Бучацьке визнано подією року [Архівовано 6 липня 2019 у Wayback Machine.] / Голос України (№ 60 (6815), 30 березня 2018 року).
• Колесса О. Городиське Євангеліє ХІІ—ХІІІ в. // Ювілейний Науковий Збірник Українського Університету в Празі, присвячений першому Президентові Чехословацької Республіки проф., д-рови Т. Г. Масарикови для вшанування 75 роковин його народження. — Прага, 1925. — С. 406—432.
• Романенчук Р. Городиське Євангеліє // Азбуковник: енциклопедія української літератури. Том 2. — Філадельфія: Київ, 1969. — С. 438. — 538 с.