Гліб-Давид Володимирович

Глі́б Володи́мирович (д.-рус. Глѣбъ Володи́мировичъ; хрещене ім'я — Давид; бл. 991 — 5 вересня 1015^[1]) — князь муромський (1013—1015)^[1]. Представник династії Рюриковичів. Син великого київського князя Володимира Святославича. Молодший брат Ярослава Мудрого. Один із перших руських святих. Канонізований Католицькою і Православною церквами разом з братом Борисом у лику страстотерпця.

У Вікіпедії є статті про: Гліб Володимирович та Борис і Гліб.

Гліб (Давид)
Гліб (Давид)
Князь Муромський
1010 — 1015
Попередник:	не було
Наступник:	Ізяслав Всеволодович
Народження:	991
Смерть:	5 вересня 1015(1015-09-05) Смоленськ, Смоленське князівство
Причина смерті:	різана рана
Поховання:	Вишгород
Країна:	Київська Русь
Рід:	Рюриковичі
Батько:	Володимир I Великий
Мати:	Анна Порфірогенета

Біографія

Гліб народився близько 987^[1] (або 991) року. Він був одним з улюблених синів Володимира. Матір'ю княжича була болгарська царівна, донька правителя Волзької Булгарії^[1], або Анна Порфірогенета .

Близько 1013 року Володимир поставив юного Гліба муромським князем^[2]. Проте сам Муром утримувала місцева знать з угро-фінського племені мурома, тому князь прожив два роки в таборі під стінами своєї столиці^[1].

1015 року Гліб вирушив до Києва на прохання Святополка, який викликав його до, нібито, хворого батька Володимира^[3]. На той час Володимир вже помер, а сам Святополк зайняв київський престол. Він убив свого головного конкурента — брата Бориса, й сподівався позбутися і його єдиноутробного брата Гліба^[4].

15 вересня 1015 року, в понеділок, коли Гліб зупинився біля Смоленська на річці Смядині, він отримав повідомлення від брата Ярослава. Той не радив йому їхати до Києва, бо батько вже помер, а Святополк захопив столицю, вбив Бориса й збирається убити і його, Гліба. Юний князь став молитися за упокій батька і брата. В цю мить з'явилися святополкові посланці на чолі з Горясіром, які мали намір позбавити його життя. Гліб заборонив захищати себе отрокам, що супроводжували його. Гоясір наказав зарізати князя його ж кухареві-торчину^[5].

1019 року Ярослав відшукав тіло Гліба й поховав його поруч з його братом Борисом у церкві святого Василя у Вишгороді^[6].

Сім'я

Докладніше: Рюриковичі та Володимировичі

• Батько: Володимир (963? —1015), князь новгородський (970—980), великий князь київський (980—1015)
• Матір: Анна Порфірогенета
• Брати і сестри:
  • Вишеслав (бл. 980—бл. 995? до 1010), князь новгородський (990—1010)
  • Ізяслав (981—1001), князь полоцький (бл.990—1001)
  • Святополк (981—після 1019), князь турівський (990—1015), великий князь київський (1015—1019)
  • Святослав (бл.982—1015), князь древлянський (990—1015)
  • Ярослав (бл.983—20.02.1054), князь ростовський (990—?), великий князь київський (1015—1054)
  • Мстислав (бл.983—1036), князь тмутороканський (бл. 990/1010—1023), чернігівський (1015—1036)
  • Предслава (між 983/986— після 1011 до 1042) ∞ наложниця польського короля Болеслава І
  • Всеволод (між 983/984—до 1015), князь володимирський (990—1008/1013)
  • Станіслав (бл.985—до 1015), князь смоленський (990—1015)
  • Судислав (бл.986? —1063), князь псковський (1014—1036)
  • Борис (л.986? —1015), князь ростовський (1010—1015)
  • Прямислава (бл.987/988—?) ∞ Ласло Лисий, угорський князь
  • NN Володимирівна (?—?) ∞ Бернгард II, маркграф Північної марки
  • Позвізд (до 988/989—1015 ?), мав володіння на Волині.
  • Добронега (до 1011—1087) ∞ Казимир І, князь польський

Родовід

8. Ігор, князь київський

4. Святослав, великий князь київський

9. Ольга, княгиня київська

2. Володимир, великий князь київський

10. Мал, князь древлян

5. Малуша, ключниця

11. невідомо

1. Гліб, князь муромський

12. Костянтин VII, візантійський імператор

6. Роман II, візантійський імператор

13. Олена, візантійська імператриця

3. Анна, візантійська царівна

14. Кратер, корчмар

7. Феофано, візантійська імператриця

15. невідомо

Вшанування пам'яті

Пам'ятник святим страстотерпцям Борису і Глібу, покровителям Вишгорода, відкрито у місті 31 липня 2011 року^[7].

Канонізація

Собор Бориса й Гліба в Чернігові.

Докладніше: Борис і Гліб

Борис і Гліб були канонізовані руською церквою 1071 року^[6]. Рюриковичі вбачали у них своїх заступників і молитвеників. У літописах є згадки про чудеса зцілення, що відбувалися у їхньої труни; про перемоги, здобуті їх ім'ям і допомогою (перемога Рюрика Ростиславича над Кончаком, Олександра Невського над тевтонцями), про паломництво князів до їхнього гробу (Володимира Володимировича, князя галицького; Святослава Всеволодовича, князя суздальського), тощо^[6].

День пам'яті Святого Мученика Гліба - 5 вересня.

2 травня святкується день перенесення мощів Бориса і Гліба в нову церкву, збудовану князем Ізяславом Ярославичем у Вишгороді. 1115 року їх мощі знову урочисто перенесли до кам'яної церкви Бориса і Гліба у тому ж місті. Після монгольської навали 1240 року мощі були втрачені^[8].

Історія убивства була темою численних сказань, з яких найдавнішим є «Сказання про святих Бориса і Гліба», авторство якого приписується Нестору і чорноризцю Якову^[6].

Примітки

1. Войтович 2000.
2. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]. — СПб., 1908. — С.105.
3. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 25 квітня 2013 у Wayback Machine.]. — СПб., 1908. — С.122.
4. Экземплярский А. В. Глеб Владимирович, князь муромский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
5. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись [Архівовано 25 квітня 2013 у Wayback Machine.]. — СПб., 1908. — С.122-123.
6. Рудаков В. Е. Борис Владимирович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
7. У Вишгороді відкрили пам'ятник святим страстотерпцям
8. Экземплярский А. В. Глеб Владимирович, князь муромский // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Бібліографія

Джерела

• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.1. I. II. Лаврентьевская и Троицкая летописи. Санкт-Петербург, 1846. Стб. 136.
• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.2. III. Ипатьевская летопись. Санкт-Петербург, 1843. Стб. 123.
• Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. Москва-Ленинград: Издательство АН СССР, 1950, с. 173—174.
• Сказания о святых Борисе и Глебе: Сильвестровский список XIV века / издал И. И. Срезневский. — Санкт-Петербург, 1860.
• Бугославський С. Україно-руські пам'ятки XI—XVIII в.в. про князів Бориса та Гліба [Архівовано 29 січня 2012 у Wayback Machine.]. — Київ: Всеукраїнська Академія Наук, 1928.

Монографії

• Войтович Л. 3.1. Династія Рюриковичів. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• Рыдзевская Е. А. Древняя Русь и Скандинавия IX—XIV вв. — Москва, 1978.
• Древняя Русь в свете зарубежных источников [Архівовано 13 грудня 2012 у Wayback Machine.] / под ред. Е. А. Мельниковой. — Москва: Логос, 1999. ISBN 5-88439-088-2

Статті

• Княжеское житие. Сказание о Борисе и Глебе. [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] / Древняя русская литература. Хрестоматия. Сост. Н. И. Прокофьев. — Москва, 1980. — С.37-44.
• Убивство святих новоявлених мучеників Бориса і Гліба [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] // Літопис руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. — Київ: Дніпро, 1989.
• Сказание о Борисе и Глебе [Архівовано 31 травня 2008 у Wayback Machine.] // Библиотека литературы Древней Руси / под ред. Д. С. Лихачёва и др. — Санкт-Петербург: 1997.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гліб-Давид Володимирович