Глух Федір Кирилович

Фе́дір Кири́лович Глух (нар. 18 вересня 1912(19120918), с. Беєве, тепер Липоводолинського району Сумської області — 3 серпня 1984, Київ) — радянський український юрист і державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 4—10-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1960—1966 роках, кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1976 роках, член ЦК КПУ в 1976—1984 роках.

Федір Кирилович Глух
Федір Кирилович Глух
Прокурор УРСР
лютий 1963 — січень 1983
Попередник	Панасюк Денис Харитонович
Наступник	Осипенко Петро Григорович
Голова Верховного суду УРСР
травень 1957 — лютий 1963
3-й міністр юстиції УРСР
січень 1954 — березень 1957
Попередник	Панасюк Денис Харитонович
Наступник	Згурська Катерина Іванівна
Народився	18 вересня 1912(1912-09-18)  Беєве, Липоводолинський район, Україна
Помер	3 серпня 1984(1984-08-03) (71 рік)  Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як	прокурор, політик, правник
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія	КПРС
У шлюбі з	Глух Олена Ісаївна
Діти	Глух Валерій Федорович Глух Юрій Федорович
Професія	радянський український юрист і державний діяч
Релігія	атеїзм
Нагороди	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «50 років радянській міліції» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» Заслужений юрист України
Підпис

Біографія

Народився 18 вересня 1912 р. у селі Беєве Синівського району Сумської області в селянській родині.

Після закінчення сільської семирічної школи навчався в Гадяцькому педагогічному технікумі, у 1933 році закінчив три курси технікуму. Трудову діяльність розпочав у червні 1933 році учителем неповної середньої школи на Луганщині, згодом працював завідувачем дитячого садка.

Упродовж квітня 1934 — серпня 1935 років проходив військову службу в лавах Червоної армії. Демобілізувавшись, вступив до Харківського юридичного інституту імені Л. М. Кагановича (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який закінчив у 1939 році і почав працювати в органах прокуратури СРСР в Українській РСР та Казахській РСР, де пройшов шлях від прокурора району до прокурора УРСР. У 1939–1941 роках — прокурор Червонозаводського району міста Харкова.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941–1943 роках — помічник прокурора Актюбінської області Казахської РСР, прокурор міста Актюбінська Казахської РСР. У 1943 році — прокурор відділу кадрів Прокуратури УРСР.

У 1943—1944 роках — інструктор відділу кадрів ЦК КП(б)У, у 1944—1947 роках — завідувач сектору відділу (з березня 1945 року Управління) кадрів ЦК КП(б)У.

З 1947 по 1953 рік — заступник прокурора Української РСР із кадрів.

Із січня 1954 по березень 1957 року — Міністр юстиції Української РСР, а з травня 1957 по лютий 1963 року — Голова Верховного Суду УРСР.

У лютому 1963— січні 1983 року — прокурор Української РСР. Звільнений з посади у зв'язку з виходом на пенсію.

Помер 3 серпня 1984 року в Києві.

«Справа Стуса»

13 травня 1980 року Федір Глух, як прокурор Української РСР, санкціонував постанову слідчого КДБ УРСР про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з триманням у слідчому ізоляторі КДБ УРСР українському письменнику, дисиденту Стусу Василю Семеновичу, якого в подальшому притягнуто як обвинуваченого у цій справі, засуджено та він помер у під час відбування покарання.^[1]

Сім'я

• дружина — Глух Олена Ісаївна,
• син — Глух Валерій Федорович,
• онук — Глух Дмитро Валерійович (дружина — Глух Тетяна Марківна),
• правнучка — Глух Дар'я Дмитріївна.

Нагороди

• Орден Леніна
• Орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• Орден Червоної Зірки
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
• Медаль «50 років радянській міліції»
• дві Почесні грамоти Президії Верховної Ради Української РСР (1963, 17.09.1982)
• Заслужений юрист УРСР (15.09.1972)