Loading AI tools
село в Яворівському районі Львівської області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гли́ниці — село в Україні, у Яворівському районі Львівської області. Населення становить 1375 осіб. Орган місцевого самоврядування - Яворівська міська рада.
| село Глиниці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Яворівський район |
| Тер. громада | Яворівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46140110190080840 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1435 |
| Населення | 1375 |
| Площа | 2,03 км² |
| Густота населення | 677,34 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81034 |
| Телефонний код | +380 3259 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°56′23″ пн. ш. 23°07′23″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
232 м |
| Водойми | річка Безіменна |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81033, Львівська обл., Яворівський р-н, смт Краковець |
| Карта | |
  Глиниці | |
 Глиниці | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Через південно-західну околицю села тече річка Безіменна, права притока річки Вишні.
У 1880 році село належало до Яворівського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, було 1322 мешканці, з них більшість були греко-католиками, а 343 — римо-католиками.
На 1 січня 1939 року в селі мешкало 2080 осіб, з них 1495 українців-греко-католиків, 535 українців-римокатоликів, 25 поляків, 25 євреїв[1]. Село входило до ґміни Ґнойніце Яворівського повіту Львівського воєводства Польської республіки. Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Краківецького району Львівської області.
За радянських часів до села приєднано сусідню Глиницьку Волю — тепер це південна частина села.
![Thumb](#/media/Файл:Глиниці_Меморіал_"Борцям_за_волю_України".jpg)
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1369 | 99.56% |
| російська | 2 | 0.14% |
| угорська | 2 | 0.14% |
| румунська | 1 | 0.08% |
| інші/не вказали | 1 | 0.08% |
| Усього | 1375 | 100% |
Дерев’яна церква Cвятих Апостолів Петра і Павла (колишня назва церкви Зачаття Святого Івана Хрестителя).
Найдавніші відомості про місцеву церкву походять з 1510 року. На одвірку південних дверей в наву зберігся різьблений напис, засвідчуючий дату будови: «Создася храм сей рокуо АХПΘ дня SІ Апі», тобто збудована 16 квітня 1689 року. Іконостас церкви – чотириярусний різьблений позолочений, походить з XVIII ст. На початку ХХ ст., можливо, був частково перебудований (виконана широка арка між 1 і 2 ярусами). Після пожежі відбудована у 1821 році. Наступний значний ремонт проведено в кінці 1920-х років.
Церква була сильно пошкоджена під час Другої світової війни і була відновлена по її закінченні. Проте, зважаючи на відсутність кваліфікованих майстрів, реставрацію було проведено нефахово, з використанням неякісної деревини та порушенням попередних форм храму. Центральний барабан був сильно зміщений до вівтарної частини. У 1951 році церкву закрили. Вісімдесятилітній місцевий мешканець Степан Дубас згадує останню відправу, яка відбулася тут офіційно у 1951 році, потім відправи велися підпільно: «Наш священник приїжджав таємно, перебирався у жіночий одяг і так добирався сюди», – згадує старожил. У 1989 році храм відчинили, а у 1990 році церкву повернули греко-католицький громаді, на парафію був призначений священник о. Михайло Шуварик. Тоді ж провели ремонт храму. 3 22 листопада 2003 року і до сьогодні на парафії трудиться священник о. Степан Грицан[3]. У 2007 році церква Зачаття Святого Івана Хрестителя була перейменована на церкву Св. Ап. Петра і Павла[4][5].
Будівля тризрубна, одноверха. До нави зі сходу прилягає вужчий вівтар гранчастої форми, при його північній і південній стінах прибудовані ризниці, з заходу - вужчий прямокутний бабинець. Двосхилий ломаний дах нави завершує на світловому восьмерику шоломова баня з ліхтарем і маківкою. Гребені багатосхилого даху вівтаря і двосхилого бабинця вінчають менші ліхтарі з маківками. На південний захід від церкви збереглася стара дерев'яна одноярусна квадратова, зведена в 1920-х рр. дзвіниця, вкрита пірамідальним дахом. На північ від неї на церковному подвір'ї парафіяни звели нову муровану триярусну дзвіницю, яка аналогічно церкві, завершується двосхилим дахом і ліхтарем з маківкою[6].
Церква була у аварійному стані – нахилена у західному напрямку, стіни бабинця прогнили до низу і деформувались. У 2017 році було проведено протиаварійні роботи на куполі храму: відреставровані несучі конструкції центрального барабану і купола, виконано гідроізоляцію фундаменту. Церкві було повернуто її первісний вигляд: Вирівняли каркас споруди та змістили купол на правильне місце. Бляшану покрівлю вівтаря і даху нави і бабинця замінили мідною. Церква має архітектурну підсвідку.
Завдяки старанням мешканцям села церква має надзвичайно гарний вигляд. Сьогодні у дерев’яній церкві постійно відбуваються святочні Богослужіння. Церква стоїть при головній дорозі на невеликому горбочку і зачаровує своєю красою[7].
Також в селі наявно є ще два храми - церква Зачаття Святого Івана Хрестителя та церква Преподобного Онуфрія Великого[8].
Місцева греко-католицька парафія належала до Яворівського деканату (з 1920 року — Краковецького деканату) Перемишльської єпархії.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
