Глибоке (Білгород-Дністровський район)

Глибоке — село Татарбунарської міської громади у Білгород-Дністровському районі Одеської області України. До 1947 року село носило назву Єскіполос (рум. Eschipolos). Населення становить 1232 осіб.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Глибоке.

село Глибоке
Прапор
Свято-Михайлівська церква в селі Глибокому Свято-Михайлівська церква в селі Глибокому
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Білгород-Дністровський район
Тер. громада	Татарбунарська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51040250050015216
Основні дані
Засноване	1822
Колишня назва	Єскіполос (рум. Eschipolos)
Населення	1232
Площа	1,57 км²
Густота населення	784,71 осіб/км²
Поштовий індекс	68113
Телефонний код	+380 4844
Географічні дані
Географічні координати	45°43′45″ пн. ш. 29°36′34″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	4 м
Водойми	Сасик
Місцева влада
Адреса ради	68100, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, м. Татарбунари, вул. Лесі Українки, 18
Карта
Глибоке
Глибоке
Мапа
Глибоке у Вікісховищі

Розташування села

Село розташоване в 95 км від районного центру — м. Білгород-Дністровський. Центром села проходить низина, що називається Самсонд, від старої назви турецького поселення на місці села. Низиною раніше протікала річка.

Історія

Траянів вал поблизу села Глибоке

Територія села в античні часи входила до складу Римської імперії. На відстані 1-2 км на північ від села проходить Траянів вал. У 18-му столітті у низині знаходився татарський аул Бюк Джонсут, назва якого походить від татарського власного імені. На початку 19-го століття, в 1800 році, на цьому місці знаходилося турецьке селище Самсонд, від назви якого пішла назва низини в центрі села. В результаті російсько-турецької війни селище було спалено, а на його місці у 1806—1812 роках виник хутір Нестора Будецького.

Датою заснування села вважається 1822 рік (за іншими даними — 1830), коли сюди прибуло болгарські переселенці з села Єскіполос^[bg]. Нове село вони назвали в пам'ять про свою стару батьківщину: тур. Eski — старе, грец. πόλης — місто. Село не мало власної церкви і в 1839 році було приписано до приходу навколишнього села Нерушай. 16 вересня 1850 року в селі відкривається власний прихід, а у 1862 році — освячена Свято-Архангело-Михайлівська церква.

За трактатом 18 березня 1856 року Буджак було передано Молдавському князівству. Болгари переважно покинули село і переселилися до Таврії, а на їхнє місце заселилися молдавани та українці, останні — Буджацькі козаки із родинами.

Комуністична влада дісталася села лише у 1939 році, а 1945 році село дістало нову назву — Глибоке. Свято-Архангело-Михайлівську церкву у 1947 році було закрито. Певний час вона використовувалася під склад, згодом — знищена. У радянських джерелах 1945 рік вважався датою заснування село.

Церкву було відновлено лише у 1992 році, із набуттям Україною незалежності. У 2008 році храм було розписано у «Васнецовському» стилі.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1211 осіб, з яких 556 чоловіків та 655 жінок.^[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1226 осіб.^[2]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
румунська	79,71 %
українська	11,53 %
російська	5,93 %
болгарська	1,14 %
гагаузька	0,41 %
білоруська	0,16 %
інші	1,12 %

Козацький цвинтар

Старовинний козацький цвинтар на березі лиману Сасик

Старовинне кладовище розташоване у південно-східному краї села, на правому березі лиману Сасик. Найстаріша частина цвинтаря, де розміщені старовинні козацькі кам'яні хрести, знаходиться на самому урвищі. Могили із похованнями обвалюються просто до лиману. Найстаріше поховання — 1855 року — знаходиться в 2 м від урвища. Напис на кам'яному лапчастому козацькому хрести каже: «Господи упокой раба Божого Костянтина». Із зворотнього (східного) боку зображений латинський хрест на Голгофі із черепом Адама.

Друге старе поховання датується 1879 роком. Це також козацький кам'яний хрест, розташований у 10 м від урвища. Напис свідчить: «Здесь упокоется младенец дочь Доминика Тодора Вербана». Дата смерті із західного боку хреста. Крім того на кладовищі багато трилистих козацьких хрестів, датованих він 1881 року до початку 20-го століття.

• 
  Вхід до кладовища
• 
  Старовинні козацькі поховання, що спадають з урвища до лиману
• 
  Козацькі хрести
• 
  Поховання початку 20-го століття.

Посилання

1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
3. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела

• http://tat-muzey.at.ua/load/istorija_sela_glubokoe/1-1-0-16 [Архівовано 13 серпня 2019 у Wayback Machine.]
• https://web.archive.org/web/20130614231916/http://missia.od.ua/print:page,1,933-proshel-krestnyy-hod-s-kasperovskoy-ikonoy-bozhiey-materi-po-naselennyh-punktah-tatarbunarskogo-rayona.html
• Глубокое на сайте Верховной рады Украины (укр.)
• https://www.academia.edu/17257989/Кам'яні_хрести_Одещини_1995
• http://bessarabiainform.com/2015/06/starinnoe-kladbishhe-v-odesskoj-oblasti-rushitsya-iz-zemli-torchat-groby-i-kosti-foto/ [Архівовано 25 січня 2021 у Wayback Machine.]