Геройське (Скадовський район)
село в Україні, у Чулаківській сільській громаді Скадовського району Херсонської області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Геро́йське (раніше Прогноївськ, Прогної) — село в Україні, у Чулаківській сільській громаді Скадовського району Херсонської області.
| село Геройське | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна | Україна |
| Область | Херсонська область |
| Район | Скадовський район |
| Тер. громада | Чулаківська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA65080170040010310 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1735 |
| Колишня назва | Прогної, Прогноївськ |
| Населення | 620 |
| Площа | 1,26 км² |
| Густота населення | 531,75 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 75620 |
| Телефонний код | +380 5539 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°30′35″ пн. ш. 31°54′4″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
4 м |
| Водойми | лиман і Ягорлицька затока |
| Місцева влада | |
| Карта | |
 Геройське | |
 Геройське | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Село Геройське є незвичною природною пам'яткою[1]. Ще у XVI столітті це було місцем, де запорозькі козаки розпочали промисел з видобутку солі, адже саме тут розташовані рожеві озера[2]. Населення становить 620 осіб.
Історія
У другій половині XVI століття на території сучасного села запорозькі козаки розпочали промисел по видобутку солі, у той час як турки постійно заважали їм. Видобуток вівся в прилеглих озерах піщаної Кінбурнської коси. Козаки збирали сіль, ловили в лимані і солили рибу, особливим чином переробляли і перевозили на правий берег Дніпра, у район Станіславського мису і Широкої балки, а звідти возами доставляли до Запорозької Січі, для своїх потреб і подальшого продажу в Московію, Польщу і Литву.
У 1735—1769 роках — центр Прогноївської паланки Війська Запорозького Низового.
У 1787—1789 роках — місце розташування Коша вірних козаків (з 1788 року — Чорноморське козацьке військо).
У 1790—1792 роках — слобода Кінбурнської паланки Чорноморського козацького війська.
У 1963 році село Прогної отримало сучасну назву — Геройське
Збереглися кам'яні козацькі хрести XVIII століття та Георгіївська церква 1898 року. Голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв заклав капсулу у майже зруйнованому храмі Петра Калнишевського[3][4].
24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.[5]
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 643 особи, з яких 328 чоловіків та 315 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 670 осіб[7].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 90,45 % |
| російська | 9,25 % |
| болгарська | 0,15 % |
Особистості
- Матвій Григорович Капуста — власник солепромислів та великої кількості земель на Кінбурнській косі. Походив із давнього українського козацького роду. На початку 1920 року його було заарештовано, катовано й вивезено. Подальша доля його невідома.
- Висовин Костянтин Гаврилович — Герой Радянського Союзу. Його іменем названа місцева школа.
- Дубинда Павло Христофорович — радянський вояк; один з чотирьох повних кавалерів ордена Слави, удостоєних звання Героя Радянського Союзу.
- Оводовський Григорій Якович — капітан 1-го рангу, Герой Радянського Союзу (1945).
- Танський Микола Георгійович — командир катера «МО-424», Герой Радянського Союзу.
- Гниляк Микола Миколайович — Герой Соціалістичної Праці, гарпунер китобійної флотилії «Слава».
- Михасько Василь Васильович — Герой Соціалістичної Праці, капітан-директор риболовецького траулера «Крилов» (на Балтиці), депутат Верховної Ради Литовської РСР[9].
- Гончарук Віталій Михайлович — штаб-сержант Збройних сил України.
Див. також
Примітки
Джерела
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.