Герасименко Кость Михайлович

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Кость (Костянти́н) Миха́йлович Герасиме́нко (28 квітня [11 травня] 1907(19070511), с. Прихідьки, нині Пирятинського району Полтавської області — 26 або 27 вересня 1942) — український поет, драматург.

Коротка інформація Кость Михайлович Герасименко, Народився ...
Кость Михайлович Герасименко
Народився28 квітня (11 травня) 1907 або 1907[1] 
Прихідьки
Помер27 вересня 1942(1942-09-27) або 1942[1] 
Громадянство СРСР
Діяльністьжурналіст, поет, драматург, перекладач, військовий кореспондент 
Галузьтворче та професійне письмоd[1], поезія[1], драма[1], перекладацтво[d][1] і журналістика[1] 
Знання мовукраїнська[1], російська[1] і польська[1] 
У шлюбі зВериківська Ірина Михайлівна 
ДітиГерасименко Марина Костянтинівна
Закрити

Життєпис

Народився в родині вчителя. 1927 року закінчив педагогічні курси в Пирятині. Два роки вчителював у Донбасі. Служив у Червоній армії, потім знову деякий час учителював на Донбасі. Брав активну участь в роботі письменницької організації Союз пролетарських письменників Донбасу «Забой»

1935 року переїхав до Києва, працював на Київській кінофабриці.

1939 року брав участь у поході Червоної армії в Західну Україну. Під час німецько-радянської війни був військовим кореспондентом. Працював у газеті «Знамя Родины». Загинув на Північному Кавказі.

Донька Марина Герасименко (народилася 19 квітня 1941 року) стала актрисою. Дружина — мистецтвознавець Ірина Вериківська.

Творчість

Друкувався від 1925 року.

Твори Герасименка відзначаються високою емоційністю, задушевністю. філософською зосередженістю поетичної думки.

Крім віршів і п'єс, писав також нариси, оповідання, літературно-критичні статті.

Переклав деякі поетичні твори: з польської мови Адама Міцкевича, з російської мови Володимира Маяковського, Павла Безпощадного.

Окремі твори Герасименка перекладено російською, білоруською, молдавською, болгарською, англійською мовами.

Серед псевдонімів Герасименка — І. Іринін, Сьомушкін, Єрафей, Партизан Дед Мороз, Гер. Ко

Шлях донецький весь поріс димами.
Ідемо і день, і два, і три,
I підводяться, як стяг, над нами,
Друже, сині і рвучкі вітри.
Сонце устає і знову падає.
І гудуть, усе гудуть дроти.
Чується мені в дротах балада,
Пісню про завод вчуваєш ти.
Я змовкаю інколи, але не тому,
Що не вистачає в мене слів.
Як це розказать, що по-другому
Йтимуть люди на оцій землі!
…Край великий не впізнать на мапі,
Повен сонця і великих дум,
I берези здіймуть білі лапи
В радісному нашому саду.
Будуть сипатись, як дощ, достиглі зорі
Прямо в серце, прямо у нутро.
І серцями люди заговорять,
Повертається з землі
У жили кров..

Збірки віршів

  • «Зріст» (1933).
  • «Вересень» (1935).
  • «Пам'ять» (1938).
  • «Дорога» (1939).
  • «Портрет» (1941).
  • «На південному фронті» (1942) — російською мовою. Вмішено вірші героїко-патріотичного звучання.

Драматичні твори

  • «При битій дорозі» (1939) — за поемою Тараса Шевченка «Катерина».
  • Лібрето до опери «Наймичка» (1940) — у співавторстві з композитором Михайлом Вериківським.
  • Драматична поема «Легенда» (1940) — поставлено 1941 в Одеському театрі Революції. Того ж року відзначено першою перемією на Всесоюзному конкурсі на найкращу п'єсу. Опубліковано 1957 під назвою «Легенда про матір». Твір присвячено подіям громадянської війни 1918—1920 та боротьбі за утвердження радянської влади в Україні.

Посмертні видання

  • «Вибране» (1946).
  • «Поезії» (1950).
  • «Вибране» (Київ, 1955).
  • «Поезії» (Київ, 1966).
  • «Пам'ять» (Київ, 1977).
  • «Поезії» (Київ, 1985).
  • «Рассказ про песню» (Москва, 1958).

Вшанування пам'яті

На честь Костя Михайловича названа вулиця у Святошинському районі Києва.

Література

Узагальнити
Перспектива
  • Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд.: Олег Килимник, Олександр Петровський. — К. : Радянський письменник, 1970. — 540 с.

 — С. 85.

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.