Географія Шрі-Ланки

З Вікіпедії, вільної енциклопедії

Географія Шрі-Ланки

Шрі-Ланка південноазійська країна, що знаходиться на південному краї Індійського субконтиненту . Загальна площа країни 65 610 км² (122-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 64 630 км², а на поверхню внутрішніх вод — 980 км²[1]. Площа країни вдвічі більша за площу Харківської області України.

Коротка інформація Географія Шрі-Ланки, Континент ...
Географія Шрі-Ланки Thumb
Thumb
Географічне положення Шрі-Ланки
КонтинентАзія
РегіонПівденна Азія
Координати7°00′ пн. ш. 81°00′ сх. д.
Площа65610 км² (122-ге)
  суходіл95 %
  води5 %
Морське узбережжя1340 км
Державний кордон0 км
Типпереважно рівнинний
Найвища точкагора Підуруталагала (2524 м)
Найнижча точкаІндійський океан (0 м)
Типсубекваторіальний
Найдовша річкаМахавелі (335 км)
Найбільше озероПаракрама Самудра (16,6 км² км²)
Природні ресурсибудівельні матеріали, графіт, коштовне каміння, фосфати, глина, гідроенергія, родючі ґрунти
Стихійні лиханечасті тропічні циклони, торнадо
Екологічні проблемизнеліснення, ерозія ґрунтів, браконьєрство
Закрити

Назва

Офіційна назва Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка, Шрі-Ланка (синг. ශ්‍රී ලංකා; там. இலங்கை)[2]. Назва країни походить від давньої назви однойменного острова санскр. श्री लंका, що зустрічається в епосах Махабхарата і Рамаяна, де «шрі» означає санскритський титул, поважний, шляхетний, а «ланка» — острів[3]. В античні часи в Європі острів був відомий як Тапробан, що означає острів короля Равана[4]. Арабська назва острова Серендіп, яка походить від слів «сіхалан діп», що означає Острів сигалів або просто гелів, оскільки так називали уродженців острова[5]. Колишня назва острова і британської колонії до 1972 року, Цейлон (англ. Ceylon, порт. Ceilão), походить від слів «сінхала двіпа» (палі शिन्हल)), що означає острів сингалів[6][7].

Історія дослідження території

Географічне положення

Узагальнити
Перспектива
Thumb
Карта Шрі-Ланки від ООН (англ.)
Thumb
Порівняння розмірів території Шрі-Ланки та США

Шрі-Ланка — південноазійська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Шрі-Ланка має форму гігантської сльози, витягнутої з півночі на південь на 445 км, а із заходу на схід на 225 км, яка падає з південного кінчика півострова Індостан. Відокремлений від Індії Полкською протокою шириною в 50 км. На сході Шрі-Ланка омивається водами Бенгальської затоки, на заході Манарської затоки Індійського океану[8]. Загальна довжина морського узбережжя 1340 км[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[9]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[9]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1]. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76)[10][1].

Крайні точки

Докладніше: Крайні точки Шрі-Ланки
Більше інформації Напрямок, Розташування ...
Напрямок Розташування Координати
Північ Поліканді[en], Пойнт Педро[en] 9°50′8″ пн. ш. 80°12′44″ сх. д.
Південь Мис Дондра 5°55′7″ пн. ш. 80°35′29″ сх. д.
Схід Санґаман Канда[en], Ампара 7°1′20″ пн. ш. 81°52′45″ сх. д.
Захід Качатіву[en] 9°23′ пн. ш. 79°31′ сх. д.
Захід (основний острів) near Калпітії[en] 8°12′40″ пн. ш. 79°41′33″ сх. д.
Закрити

Час

Докладніше: Час у Шрі-Ланці

Час у Шрі-Ланці: UTC+5,5 (+3,5 години різниці часу з Києвом)[11].

Геологія

Докладніше: Геологія Шрі-Ланки

Територію Шрі-Ланки складають переважно стародавні кристалічні породи, стійкі до ерозійних процесів. Тут розрізняють сильно метаморфізовані і інтрузивні гірські породи. У будові півострова Джафна на крайній півночі країни і прибережних низовин на північному заході аж до Путталама беруть участь осадові породи. Поверхня півострова Джафна, який, по суті, являє собою піднятий риф, складена кораловими вапняками. У Шрі-Ланці місцями розвинуті четвертинні алювіальні відкладення, головним чином на прибережних низовинах, і особливо в районі лагун східного узбережжя і в дельті річки Махавелі.

Див. також: Гідрогеологія Шрі-Ланки

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Шрі-Ланки

Надра Шрі-Ланки багаті на ряд корисних копалин: вапняк, графіт (в древніх метаморфічних породах Центрального масиву і південно-західній низовині), важкі метали, коштовне каміння (в алювіальних відкладеннях в південній частині), фосфати, каолін[12]. Біля берегів здавна ведеться промисел перлів.

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Шрі-Ланки

Вулканізм

Див. також: Вулкани Шрі-Ланки

Рельєф

Узагальнити
Перспектива
Докладніше: Рельєф Шрі-Ланки

Середні висоти — 228 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Підуруталагала (2524 м). У рельєфі острова виражена серія різновисотних ступенів — від прибережних низовин до Центрального гірського масиву, розташованого на півдні центральної частини острова. Територія, що піднята вище 1500 м над рівнем моря, розсічена розломами. Один з них складається з розрізнених ланок, які в цілому мають меридіональну орієнтацію; інший має дугоподібну форму і широтне простягання; в цілому вони схожі на якір, стрижень якого витягнутий з півночі на південь. Найвища точка країни — гора Підуруталагала (2524 м). Друга за висотою вершина Кірігалпотта (2395 м). Але більш відомим є Пік Адама (2243 м), який знаходиться на південний захід від Підуруталагали. На сході є ще одна примітна гора Намунакула (2036 м). У серединній області Центрального масиву крутосхилі гряди і глибоко врізані надзвичайно мальовничі долини перемежовуються з платообразними ділянками з пологими схилами. Подібна ситуація спостерігається, наприклад, в улоговинах Ува і Канді (обидві знаходяться на північ від широтного дугоподібного розлому і відповідно на схід і захід від меридіонального розлому). На південь і захід від широтного розлому представлена ​​мозаїка пагорбів і долин. Прибережні низовини зазвичай відрізняються плавним хвилястим рельєфом, розчленованість якого зростає в міру наближення до Центрального гірського масиву. Проте в їх межах виділяються окремі останці, що іноді досягають досить великих розмірів. Особливо багато таких останців в східній і північно-центральній частинах острова. Низовини простягаються вузькими смугами вздовж західного і південно-західного берегів Шрі-Ланки, розширюються на сході і особливо на півночі, де переважають плоскі ділянки.

Узбережжя

Майже все узбережжя острова складається з піщаних пляжів.

Острови

Докладніше: Острови Шрі-Ланки

Крім головного острова Шрі-Ланка до складу держави входять дрібніші острови: Манар (126,46 км²), Веланай (64 км²), Делфт (47,17 км²), Карайтіву (22,95 км²), Пункудутіву (22,56 км²), Мандайтіву (7,56 км²), Буффало (5,02 км²), Аналайтіву (4,82 км²), Найінатіву (4,22 км²), Норт-Іранайтіву (4,22 км²), Палайтіву (1,81 км²), Саут-Іранайтіву (1,71 км²) та інші.

Адамів міст — ланцюжок островів у Полкській протоці — колись повністю з'єднував Шрі-Ланку з материком, але, за даними літописів, був зруйнований землетрусом близько 1481 року.

Клімат

Узагальнити
Перспектива
Докладніше: Клімат Шрі-Ланки

Територія Шрі-Ланки лежить у субекваторіальному кліматичному поясі, південь — у екваторіальному[13]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку тропічні[14]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, на півдні майже непомітні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[14]. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять руйнівні тропічні циклони[14].

Північно-східний мусон триває з жовтня по березень, південно-західний — з червня по жовтень. Найінтенсивніші дощі на південно-західних схилах гір в період з травня або червня по жовтень. У цей час там кількість опадів на місяць може досягати 2500 мм. З грудня по березень мусонні вітри прибувають з протилежного напрямку (з Бенгальської затоки), приносячи близько 1250 мм опадів на місяць.

Найнижчі середні температури в центральній гірській місцевості (16°С), а найвищі на північно-східному узбережжі (32°С), де температура може досягати 38°С. Середня річна температура по країні — від 28 до 30°С.

Більш висока вологість спостерігається в південно-західних районах і в гірській місцевості. Наприклад, в Коломбо вологість перевищує 70 %, а під час мусонів досягає 90 % у липні. В Анурадхапура вологість вдень нижче 60 %, а в листопаді та грудні досягає 80 %.

Шрі-Ланка є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[15].

Внутрішні води

Узагальнити
Перспектива
Докладніше: Гідрографія Шрі-Ланки

Землеробство на більшій частині території Шрі-Ланки, за винятком південного заходу, потребує зрошення, для чого широко використовуються річки. Ще в глибоку давнину жителі острова споруджували водосховища і воду по каналах відводили на поля. Зараз стара іригаційна мережа відновлюється, створюються нові гідроспоруди. Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 52,8 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 5,7 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки

Докладніше: Річки Шрі-Ланки

Річки країни належать басейну Індійського океану. Річки Шрі-Ланки в основному короткі, вони беруть початок на Центральному масиві й у верхніх ділянках мають швидку течію. Парангі, Аруві, Мі, Калу, Келані і Махаоя течуть до західного берега, Валаве і Нілвала — до південного, Гал і Ян — до східного. Найдовша річка Махавелі починається на південному заході Центрального масиву і досягає узбережжя південніше Тринкомалі на північному сході країни.

Озера

Докладніше: Озера Шрі-Ланки

Болота

Докладніше: Болота Шрі-Ланки

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Шрі-Ланки

У вологій зоні, як на низовинах, так і в горах, поширені червоно-жовті ґрунти. Як і багато інших типів ґрунтів у вологих тропіках, вони малородючі. Однак на них успішно виростають такі культури, як чай, каучуконоси і кокосова пальма, особливо при внесенні добрив. Різновид червоно-жовтих ґрунтів представлений в улоговині Ува. На більш крутих схилах гір ґрунти малопотужні, недостатньо розвинуті, за складом часто подібні до невивітрюваного матеріалу корінних порід. Великі низовини центрально-північної і південно-східної частин сухої зони зайняті найбільш продуктивними в тропіках червоно-бурими ґрунтами, але вони погано утримують вологу і важко піддаються обробці. На осадових породах у північно-західних районах Шрі-Ланки формуються малородючі пухкі латосоли; їхній специфічний різновид представлений на вапняках півострова Джафна. У східній частині сухої зони розвинуті вилужені малородючі коричневі ґрунти.

Рослинність

Докладніше: Флора Шрі-Ланки

Рослинність низовин вологої зони і прилеглих гір у значній мірі зведена господарською діяльністю людини. Ці області колись були покриті густими вологими тропічними лісами, які вище по схилах змінювалися гірськими вічнозеленими лісами; проте такі спільноти збереглися тільки на природних територіях, що охороняються. На низовинах сухої зони лісу вони зазнали шкоди в результаті господарської діяльності людини, але місцями вони ще збереглися у вигляді змішаних вічнозелених спільнот ксерофітного типу. Посушливі височини в провінції Ува частково зайняті вторинними злаками. На північному заході і південному сході низовин сухої зони вцілілі ліси переродилися в бідні види заростей колючих чагарників.

Земельні ресурси Шрі-Ланки (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 43,5 %,
    • орні землі — 20,7 %,
    • багаторічні насадження — 15,8 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 29,4 %;
  • інше — 27,1 %[1].
Див. також: Ліси Шрі-Ланки

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Шрі-Ланки

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Індійської провінції Індійсько-Індокитайської підобласті Індо-малайської області[14]. Фауна Шрі-Ланки є багатою і включає ряд своєрідних видів. Чисельність великих тварин, особливо слонів, ведмедів і леопардів, неухильно скорочується у зв'язку з розширенням сільськогосподарських площ і вирубкою лісів. У країні представлені багато видів змій, крокодилів і ящірок. Острів так само є місцем сезонної зимівлі для багатьох видів птахів, наприклад, фламінго, які гніздяться в лагунах і в низовинах, а також в спеціально створених заповідниках. Найкращий час для спостереження за птахами — з січня по квітень.

Див. також: Ссавці Шрі-Ланки, Птахи Шрі-Ланки та Риби Шрі-Ланки

Охорона природи

Узагальнити
Перспектива
Докладніше: Природно-заповідний фонд Шрі-Ланки

Для охорони неповторних природних ландшафтів на острові створено понад десяток заповідних територій. Національний парк Сінхараджа, в якому на площі 8 тис. га представлені вологі тропічні ліси, частина яких взагалі не зазнала впливу людини і відрізняється високою різноманітністю флори і фауни, включений ЮНЕСКО до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини. Інші відомі національні парки: Бундала, Гал-Оя, Вілпатту, Сінхараджа, Уда-Валаве, Яла.

Шрі-Ланка є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписана, але не ратифікована міжнародна Конвенція з охорони морських быологічних ресурсів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Шрі-Ланки

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті тропічні циклони і торнадо[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Шрі-Ланки можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Шрі-Ланки

Див. також

Примітки

Література

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.