Географія Лівії

Лівія — північноафриканська країна, що займає частину пустелі Сахара та має вихід до Середземного моря . Загальна площа країни 1 759 540 км² (17-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 759 540 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни майже в 3 рази більша за площу України; трохи більша за Аляску.

Географія Лівії
Географічне положення Лівії
Континент	Африка
Регіон	Північна Африка
Координати	25°00′ пн. ш. 17°00′ сх. д.
Площа	1 759 540 км² (17-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	1770 км
Державний кордон	4339 км
Тип	височинно-низовинний
Найвища точка	гора Бікку-Бітті (2267 м)
Найнижча точка	Сабха-Гузаїл (-47 м)
Тип	тропічний
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Природні ресурси	вуглеводні, вуглеводні, гіпс
Стихійні лиха	суховії, пилові і піщані бурі
Екологічні проблеми	спустелювання, дефіцит прісної води

Назва

Офіційна назва — Лівія (араб. دولة ليبيا,ليبيا). Назва країни походить від назви древнього берберського племені, що мешкало в оазах пустелі на захід від долини Нілу і яке давні греки знали як «лібу» або «лібиянс», а давні єгиптяни як «рбв»^[2]. Однак згодом топонім був забутий і, як правило, стосувався тільки Лівійської пустелі між Триполітанією і плато Феццан на заході та долиною ріки Ніл на сході. Узбережжя на захід від затоки Великий Сирт звалося Триполітанією за назвою головного міста Триполі, а на схід Киренаїкою, аналогічно за назвою міста Кирена. Знову введений у вжиток лише на початку XX століття як назва італійської колонії, до отримання нею незалежності у 1951 році як Лівійське королівство^[2]. З 1969 по 2011 рік існувала Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія, в назві якої джамахірія на арабській мові означає народовладдя, термін подібний до європейської республіки^[2].

Історія дослідження території

Географічне положення

Карта Лівії від ООН (англ.)

Порівняння розмірів території Лівії та США

Лівія — північноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на заході — з Алжиром (спільний кордон — 989 км), на північному заході — з Тунісом (461 км), на півдні — з Нігером (342 км) і Чадом (1050 км), на південному сході — з Суданом (382 км), на сході — з Єгиптом (1115 км). Загальна довжина державного кордону — 4339 км^[1]. Лівія на півночі омивається водами затоки Великий Сирт (Сідра) і безпосередньо Середземного моря Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 1770 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[3].

Внутрішні води затоки Сідра обмежує умовна лінія на широті 32° 30'. Виключна економічна зона встановлена на відстані 62 морські милі^[4].

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Лівії

Час

Докладніше: Час у Лівії

Час у Лівії: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)^[5].

Геологія

Докладніше: Геологія Лівії

Див. також: Гідрогеологія Лівії

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Лівії

Надра Лівії багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, гіпс^[6].

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Лівії

Вулканізм

Див. також: Вулкани Лівії

Рельєф

Докладніше: Рельєф Лівії

Середні висоти — 423 м; найнижча точка — Сабха-Гузаїл (-47 м); найвища точка — гора Бікку-Бітті (2267 м). На території Лівії переважають пустелі. На півдні — кам'янисте нагір'я Тібесті, гора Бетте (2286 м), на півночі — плато Ель-Ахдар (до 876 м). Площа пустель становить 98 % території, Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі тощо. Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сирт і Киренаїка.

• 
  Рельєф Лівії
• 
  Гіпсометрична карта Лівії
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Захід сонця у Сахарі

Узбережжя

Берегова лінія Лівії в центральній частині узбережжя глибоко вдається в сушу, утворюючи затоку Великий Сирт (Сідра), де безплідна пустеля підходить до Середземного моря.

Острови

Докладніше: Острови Лівії

Клімат

Докладніше: Клімат Лівії

Територія Лівії лежить у тропічному кліматичному поясі, середземноморське узбережжя у субтропічному^[7]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[8]. На більшій частині території країни спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури повітря, на узбережжі взимку вітряна циклонічна погода, що приносить дощі й зменшує температуру^[8]. Переважають східні пасатні вітри^[8]. Гори Джебель-аль-Ахдар поблизу Бенгазі на узбережжі Середземного моря — найвологіший регіон, 400—600 мм атмосферних опадів на рік.

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Лівії (за Кеппеном)
• 
  Піщана буря над країною з космосу
• 
  Сніг у Байді
• 
  Джебель-аль-Ахдар

Лівія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[9].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Лівії

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 0,7 км³^[1].

Станом на 2012 рік в країні налічувалось 4,7 тис. км² зрошуваних земель^[1].

Річки

Докладніше: Річки Лівії

Невеличкі річки й тимчасові потічки (ваді) півночі країни несуть свої води до Середземного моря Атлантичного океану. Більша частина території країни належить до безстічних областей Сахари.

Озера

Докладніше: Озера Лівії

Численні невеликі пересихаючі озера — себхи.

Болота

Докладніше: Болота Лівії

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Лівії

Рослинність

Докладніше: Флора Лівії

Земельні ресурси Лівії (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 8,8 %,
  • орні землі — 1 %,
  • багаторічні насадження — 0,2 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 7,6 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,1 %;
• інше — 91,1 %^[1].

• 
  Пустельна пальма
• 
  Фініки
• 
  Лимони

Див. також: Ліси Лівії

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Лівії

Ззоогеографічно територія країни належить до Середземноморської підобласті Голарктичної області, середземноморське узбережжя — до Середземноморської провінції, пустеля Сахара — до Сахаро-Аравійської провінції^[8].

• 
  Хамелеон
• 
  Палочник
• 
  Джміль
• 
  Метелик махаон

Див. також: Ссавці Лівії, Птахи Лівії та Риби Лівії

Охорона природи

Докладніше: Природно-заповідний фонд Лівії

Лівія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

• Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
• Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
• Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
• Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
• Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
• Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
• Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
• Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
• Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[10].

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права^[1].

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Лівії

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: тривалий (до 4 діб) жаркий і посушливий південний вітер гіблі з Сахари навесні або восени; пилові і піщані бурі^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

• спустелювання;
• обмежені ресурси природних джерел питної води, особливо на узбережжі, заради подалання цієї проблеми ще за часів Муаммара Каддафі почав реалізовуватись проект Велика рукотворна річка, система водогонів, що постачають воду з надр Сахари на узбережжя.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Лівії можна розділити на 3 великі райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом.

• Триполітанія. Тут розвинена прибережна рівнина Джефара, де розташовані декілька районів зрошуваних сільськогосподарських угідь. Однак навіть ця найсприятливіша для життя і господарської діяльності частина Лівії являє собою посушливу піщану рівнину з бідною рослинністю. Південніше підіймаються вапнякові горби і гори з висотами до 760 м, місцями порослі чагарником. Тут випадає достатня кількість осадів для розвитку землеробства; маслини, інжир і ячмінь можна вирощувати без поливу. Далі на південь гори знижуються і змінюються пустельним плато Хамра, складеним червоними пісковиками. У північній його частині кочові племена займаються скотарством. На сході плато переходить в гори Ес-Сода («чорні гори»).
• Феццан. Приблизно за 480 км на південь від Триполі плато спускається до западини Феццан, складеної пісками. Тут розташовано декілька оаз. Життя залежить від запасів води в колодязях і джерелах. На південний схід від Феццана поверхня підіймається до пустельного плато, а вздовж південного кордону Лівії починається високе і розчленоване нагір'я Тібесті.
• Киренаїка. Вапнякове плато Барк-ель-Байда, розташоване поблизу середземноморського узбережжя, досягає висоти 910 м. Піднесені частини плато порослі густим чагарником, там збереглися і залишки лісів. Осадів досить для вирощування деяких культур, однак населені місцевості тут займають меншу площу, ніж у Триполітанії. Південніше за плато Барк-ель-Байда тягнеться велике, але нижче піщане плато. Це велика Лівійська пустеля. На її західній околиці розосередилися оази. Найпівденніші з них — оази Куфра, віддалені на 800 км на південь від плато Барк-ель-Байда і приблизно на таку ж відстань на схід від Феццана. Між оазами Куфра і південним кордоном Лівії на 480 км тягнеться пустеля.

Див. також: Екорегіони Лівії

Див. також

• Північна Африка
• Триполітанія
• Киренаїка
• Феццан