Географія Кюрасао

Кюрасао — північноамериканська країна, розташована в групі Підвітряних островів Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 444 км² (200-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 444 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни вдвічі менша за площу міста Києва.

Географія Кюрасао
Географічне положення Кюрасао
Континент	Північна Америка
Регіон	Вест-Індія
Координати	12°10′ пн. ш. 69°00′ зх. д.
Площа	444 км² (200-те)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	364 км
Державний кордон	0 км
Тип	горбистий
Найвища точка	гора Хрістоффель (372 м)
Найнижча точка	Карибське море (0 м)
Тип	тропічний
Найдовша річка	[[_]] ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Природні ресурси	фосфати, алое, сорго, арахіс, овочі, тропічні фрукти
Стихійні лиха	урагани
Екологічні проблеми	сміттєзвалища

Назва

Офіційна назва — Кюрасао (нід. Land Curacao, Curacao; пап'ям. Pais Korsou, Korsou)^[2]. Назва країни не має достеменного пояснення. Острів був відкритий 1499 року іспанською експедицією Алонсо де Охеда і Амеріго Веспуччі був виявлений острів, заселений рослими індіанцями, який отримав назву Острів Гігантів (ісп. Isla de los Gigantes)^[3]. Тоді ж на цьому острові було залишено кілька безнадійно хворих цингою матросів, але через кілька років їх виявили несподівано здоровими. Матроси вилікувались від хвороби, вживаючи фрукти багаті на вітамін С. На згадку про цю подію острів стали називати Кюрасао, тобто Острів Зцілення, від ісп. Curacion — одужання із заміною суффікса ісп. -cion на порт. -сао^[3]. За іншою версією, назва походить від ісп. coração — серце, оскільки на острові був центр торгівлі. Від іспанських торговців назву перейняли голландці. Інші дослідники виводять топонім від назви корінних народів, які у ранніх іспанських записах згадувались як індіанці-кюрасао (ісп. Curaçaos). До 2010 року територія входила до складу Нідерландських Антильських островів.

Історія дослідження території

Географічне положення

Кюрасао — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону і лежить поблизу північних берегів Південної Америки. Кюрасао з усіх боків омивається водами Карибського моря Атлантичного океану^[4]. Загальна довжина морського узбережжя 364 км^[1].

• 
  Морські кордони країн Карибського регіону

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)^[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 12 морських миль (22,2 км).

Крайні пункти

Докладніше: Крайні точки Кюрасао

Час

Докладніше: Час у Кюрасао

Час у Кюрасао: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)^[6].

Геологія

Докладніше: Геологія Кюрасао

Див. також: Гідрогеологія Кюрасао

Корисні копалини

Докладніше: Корисні копалини Кюрасао

Надра Кюрасао багаті на ряд корисних копалин: кальцит фосфати^[7].

Сейсмічність

Докладніше: Сейсмічність Кюрасао

Рельєф

Докладніше: Рельєф Кюрасао

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Хрістоффель (372 м).

• 
  Рельєф Кюрасао
• 
  Рельєф Підвітряних островів
• 
  Супутниковий знімок поверхні країни
• 
  Карта країни (англ.)
• 
  Карта країни (нім.)

• 
  Гора Хрістоффель
• 
  Печера у парку Хрістоффель
• 
  Тафельберг
• 
  Столові гори острова
• 
  Південь острова

Узбережжя

• 
  Пляж у Грот-Кніп
• 
  Прибійні фонтани Бока-Пістоль
• 
• 
• 
  Узбережжя поблизу форту Бікенбург

Клімат

Докладніше: Клімат Кюрасао

Територія Кюрасаолежить у тропічному кліматичному поясі^[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується^[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)^[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони^[9].

• 
  Сонячна радіація (англ.)
• 
  Кліматична карта Антильських островів за Кеппеном

Кюрасао не є самостійним членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), інтереси країни в організації представляють Нідерланди^[10].

Внутрішні води

Докладніше: Гідрографія Кюрасао

Дані про запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) відсутні. Дані про площу зрошуваних земель в країні, станом на 2012 рік, відсутні.

• Гідрографічна мережа Кюрасао
  Гідрографічна мережа Кюрасао
• 
  Загати для випаровування морської солі

Ґрунтові води

Ґрунти

Докладніше: Ґрунти Кюрасао

• 
  Жовтоземи острова
• 
  Соляна кірка

Рослинність

Докладніше: Флора Кюрасао

Рослинність острова бідна, переважно ксерофітний скреб із кущів і низьких дерев.

• 
  Ліс Манзанілла
• 
  Ксерофітна рослинність острова
• 
  Кактуси
• 
  Кокосова пальма

Земельні ресурси Кюрасао (оцінка 2011 року):

• придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 10 %,
  • орні землі — 10 %,
  • багаторічні насадження — 0 %,
  • землі, що постійно використовуються під пасовища — 0 %;
• землі, зайняті лісами і чагарниками — 0 %;
• інше — 90 %^[1].

Тваринний світ

Докладніше: Фауна Кюрасао

Зоогеографічно територія країни належить до Північноандійської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області^[9].

Див. також: Ссавці Кюрасао, Птахи Кюрасао та Риби Кюрасао

Охорона природи

Докладніше: Природно-заповідний фонд Кюрасао

Стихійні лиха та екологічні проблеми

Докладніше: Екологія Кюрасао

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: загалом острів знаходиться на південь від траєкторії руху карибських ураганів, тому їхній руйнівний вплив здебільшого гіпотетичний^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити менеджмент сміттєзвалищ.

Фізико-географічне районування

У фізико-географічному відношенні територію Кюрасао можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Кюрасао

Див. також

• Північна Америка
• Кариби