Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Бутан — південноазійська країна, що знаходиться на південних схилах Гімалайського хребта 
. Загальна площа країни 38 394 км² (137-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 38 394 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи більша за площу Одеської області України.
Географія Бутану  | |
|---|---|
 Географічне положення Бутану | |
| Континент | Азія |
| Регіон | Південна Азія |
| Координати | 27°30′ пн. ш. 90°30′ сх. д. |
| Площа | 38 394 км² (137-ме) |
| • суходіл | 100 % |
| • води | 0 % |
| Морське узбережжя | 0 км |
| Державний кордон | 1136 км |
| Тип | гірський |
| Найвища точка | гора Гангкхар-Пуенсум (7570 м) |
| Найнижча точка | річка Манас (97 м) |
| Тип | субекваторіальний |
| Найдовша річка | Манас (Дрангме) 400 км ( км) |
| Найбільше озеро | озеро Тшоху (7,5 км² км²) |
| Природні ресурси | деревина, гідроенергія, гіпс, карбонати |
| Стихійні лиха | штормові вітри, зсуви ґрунту |
| Екологічні проблеми | ерозія ґрунтів, дефіцит прісної води |
Офіційна назва — Королівство Бутан, Бутан (мовою дзонґ-ке འབྲུག་ཡུལ་ — Друг Гьялкхап, Друк Юл)[2]. Назву країні дали тибетські племена бхотія, що мігрували на територію сучасного Бутану з Тибету в X столітті. Корінь «бод» означає Тибет, а префікс «анта» — околиця, тобто Околиця Тибету[3]. Інша неофіційна назва країни, Друк-Юл означає Землю Громового дракона[3]. Так країну названо через сильні шторми, що вирують в ній під час мусону. Одночасно міфічний дракон є покровителем не тільки країни, але й селян-орачів, володарем усіх річкових потоків.
Бутан — південноазійська країна, що межує з двома іншими країнами: на півночі — з Китаєм (спільний кордон — 477 км), на заході, сході й півдні — з Індією (659 км). Загальна довжина державного кордону — 1136 км[1]. Відстань між східним і західним кордоном Бутану — 300 км, між північним і південним — 170 км. Країна не має виходу до вод Світового океану[4][5].
Час у Бутані: UTC+6 (+4 години різниці часу з Києвом)[6].
Надра Бутану багаті на ряд корисних копалин: гіпс, кальцит[7].
Місцевість країни гірська і лісиста. Середні висоти — 2220 м; найнижча точка — уріз вод Дрангме-Чху (97 м); найвища точка — гора Гангкхар-Пуенсум (7570 м), за іншими даними Кула-Кангрі (7554 м). На півночі країни високогір'я із засніженими вершинами (часто покритими льодовиками); на південних хребтах Гімалаїв — високогірна місцевість; в південній частині країни — передгір'я і субтропічні рівнини. Перші британці, які побували в Бутані, розповідали: «Темні і вузькі полонини, вершини гір, загублені в хмарах, створюють пейзаж виняткової розкоші і величності». Територія країни — одна з найбільш важкопрохідних гірських місцевостей світу, висота якої змінюється від 160 до 7000 м над рівнем моря. Найвища точка Бутану, гора Кула-Кангрі знаходиться на півночі країни на кордоні з Китаєм. Друга найвища точка — Джомолхарі (7314 м) знаходиться біля долини Чумбі. У країні налічується 19 гірських піків, що перевищують висоту 7000 м. На півночі бутанського-китайського кордону підносяться засніжені гімалайські піки заввишки понад 7500 м, на вершинах яких панує арктичний клімат. Вода гірських річок, що утворилася в результаті танення льодовиків, альпійські долини в цьому регіоні створюють ідеальні умови для великої рогатої худоби, яку розводить місцеве населення. Чорні Гори в центральній частині Бутану утворюють природний вододіл між двома головними річковими системами країни — Мо і Дрангме (Манас). Висота гірських вершин Чорних Гір — 1500—2700 м над рівнем моря, а бурхливі гірські річки утворюють гірські ущелини.
Східний Бутан розділений південними вершинами гірської системи Донга. У західній частині Бутану знаходяться родючі культивовані долини і водосховища країни. Височина Шивалік, Ю чи Чорні Гори, передгір'я Гімалаїв, покрита лісами, алювіальними річковими долинами і горами заввишки до 1500 м над рівнем моря. Височина спускається до субтропічних рівнин «дуар». Більша частина цієї рівнини лежить в Індії, але вона проникає всередину Бутану на 15 км. На цих рівнинах концентруються найважливіші комерційні центри країни — Пхунчолінг, Гелепху і Самдруп-Джонкхар. Північна частина Бутану — розчленована місцевість з сухою пористої землею і рясною рослинністю. Південна частина — родючі землі, порослі високими травами і джунглями. На рівнині вирощується рис і інші зернові культури.
Територія Бутану лежить у субекваторіальному кліматичному поясі високогірного типу[8]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[9]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній; добові досить відчутні[9]. У літньо-осінній період з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9].
Клімат Бутану варіює залежно від висоти місцевості і, як і на більшій частині Азії, перебуває під впливом мусонів. У західній частині країни через мусонні вітри випадає 60-80 % всіх опадів країни. Клімат вологий на південних рівнинах і передгір'ях, в гімалайських долинах південного та центрального районів клімат помірний, на півночі країни — холодний з цілорічним снігом на гімалайських вершинах. Температура залежить від висоти. У Тхімпху, що знаходиться на висоті 2200 м над рівнем моря в західній частині країни, в червні—вересні температура 15-26 °C, але в січні знижується до −4 °C, а іноді і до −16 °C. Центральна частина країни — зона прохолодного помірного клімату. На півдні країни, через жаркий, вологий клімат цілорічна температура становить +15-30 ° C, при цьому температура влітку в долинах досягає іноді +40 °C. Річний рівень опадів залежить від району. Так, в північній частині Бутану в рік випадає тільки 40 мм опадів — в основному у вигляді снігу. У центральному районі з помірним кліматом річний рівень опадів становить близько 1000 мм. На півдні (в зоні субтропіків) випадає до 7800 мм на рік. З грудня по лютий — сухий зимовий період, коли випадає 20 мм опадів на місяць. У серпні рівень опадів досягає 650 мм. Весна в Бутані триває з березня до середини квітня. Літні дні починаються в середині квітня, коли рідко трапляються дощі. Сезон мусонних дощів на південному заході — липень—вересень. Високий рівень опадів на півдні країни пояснюється тим, що мусони затримуються Гімалаями. Осінь триває з кінця вересня до кінця жовтня—листопада. З листопада по березень триває морозна і сніжна зима (на висоті від 3000 м).
Бутан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 78 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 320 км² зрошуваних земель[1].
Річки країни належать басейну Бенгальської затоки Індійського океану. Численні гірські річки несудноплавні, але забезпечують водою іригаційні системи країни, греблі на них виробляють гідроелектроенергію. У Бутані чотири головні річкові системи: Манас (або Дрангме), Санкош (або Пуна-Цанг), Ванг Чу (або Чінча) і Торса (або Амо). Всі вони беруть свій початок у Гімалаях, а потім, протікаючи в південному напрямі через долини «дуари», впадають у річку Брахмапутра, яка, в свою чергу, впадає в Ганг. Найдовша річкова система в Бутані — Дрангме (Курі), яка тече в індійський штат Аруначал-Прадеш і має три притоки: Дрангме, Мангде і Бумтанг. У районі долин «дуар», де сходяться всі 8 приток цієї річки, Дрангме носить назву Манас. 320-км річка Пуна-Цанг (Санкош) часто виходить зі своїх берегів, як і річки Мо і Пхо, що її утворили. В них тече вода, що утворилася з гімалайського снігу. Вони течуть у південному напрямку до міста Пунакха, де з'єднуються, утворюючи річку Пуна-Цанг, яка, в свою чергу, тече на південь в індійський штат Західний Бенгал. Численні притоки річки Ванг Чу довжиною 370 км беруть початок у Тибеті. Сама річка Ванг Чу тече на південний схід через західну частину Бутану і надалі проходить через «дуари». Тут вона тече в індійський штат Західний Бенгал. Найменша річкова система країни — Торса, відома як Амо в північній частині, також бере початок у Тибеті і тече в Індію.
Льодовики в північному Бутані, які займають 10 % усієї території країни, є важливим джерелом води в річках Бутану. Ці льодовики містять в собі мільйони тонн прісної води, і під час літнього танення часто стають лихом для населення.
Центральну частину країни вкривають ліси. У середині 1980-х років приблизно 70 % території було вкрито лісами, 10 % — цілорічним снігом і льодовиками, майже 6 % — постійно культивувалося або займалося населеними пунктами, 3 % — тимчасово культивувалося і 5 % — займалося луками і пасовищами, решта території являє собою скелясту місцевість, на якій неможливо культивування сільськогосподарських рослин.
Земельні ресурси Бутану (оцінка 2011 року):
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Гімалайсько-Юньнанської провінції Китайсько-Гімалайської підобласті Голарктичної області[9].
У східній частині країни мешкають тигри, леопарди, слони та ін.
Бутан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: міжнародного морського права[1].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: несамовиті штормові вітри, що дмуть з Гімаліїв дали назву країні — Країна Штормового Дракона; часті зсуви ґрунту під час сезону дощів[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
У фізико-географічному відношенні територію Бутану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
