Loading AI tools
аргентинський кінорежисер, сценарист, оператор та кінопродюсер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гаспа́р Ное́ (фр. Gaspar Noé; нар. 27 грудня 1963, Буенос-Айрес, Аргентина) — французький і аргентинський кінорежисер та сценарист. Світову популярність здобув у 2002-у році після виходу на екрани скандального фільму «Незворотність» з Монікою Беллуччі і Венсаном Касселем в головних ролях[1]. Неодноразовий учасник конкурсних програм провідних міжнародних кінофестивалів 
.
| Гаспар Ное | |
|---|---|
| фр. Gaspar Noé | |
.jpg) Гаспар Ное у 2021 році | |
| Дата народження | 27 грудня 1963 (60 років) |
| Місце народження | Буенос-Айрес, Аргентина |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, оператор, продюсер |
| Alma mater | Національна вища школа імені Луї Люм'єра |
| Роки активності | 1985 — наш час |
| Напрям | артхаус |
| IMDb | ID 0637615 |
| Автограф |  |
| Нагороди та премії | |
 Гаспар Ное у Вікісховищі | |
Народився 27 грудня 1963 року в Буенос-Айресі у сім'ї художника і соціальної робітниці.
Дитинство провів у Буенос-Айресі та Нью-Йорку, у 12 років разом з батьками переїхав до Франції, у Париж. У 17 років поступив до Школи Луї Люм'єра, закінчив його, натомість замість заняття кінематографом вирішив продовжити навчання на факультеті філософії в Університеті Парижу.
У 1985-му році влаштувався на посаду асистента аргентинського режисера Піно Соланаса на зйомках фільму «Танго. Вигнання Гарделя», де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Люсіль Хадзіхалілович. Незабаром Ное зняв свою першу 18-хвилинну стрічку «Тінгарелла ді Луна». У 1988-му знову виступив в ролі асистента на зйомках фільму Піно Соланаса «Південь».
У 1991 році дебютував як режисер, знявши короткометражний фільм «Падаль», який взяв участь у низці конкурсних програм Каннського фестивалю та заслужив позитивні відгуки критиків[2]. До 1993 року вирішив зняти розширену версію цього фільму, проте, зіткнувшись з проблемою фінансування, відмовився від задуму. У 1995 році спробував себе як кліпмейкер і редактор телепередач на каналі Canal+. У 1997-му на прохання свого друга режисера Яна Кунена зіграв епізодичну роль у фільмі «Доберман».
У 1998-у році зняв перший повнометражний фільм «Один проти усіх». Стрічку було представлено на Каннському кінофестивалі 1998 року, де вона отримала премію Mercedes-Benz Award, а також спеціальну премію, засновану низкою журналістів Франції[3].
У серпні 2001 року закінчив зйомки фільму «Незворотність», головні ролі в якому зіграли Моніка Беллуччі, Венсан Кассель і Альбер Дюпонтель. Фільм є нарізкою з тринадцяти епізодів різної тривалості. Це історія вагітної жінки та її бойфренда, розказана у зворотному хронологічному порядку: від трагічного фіналу глядач рухається до моменту, коли герої були щасливі й безтурботні. Упродовж стрічки періодично звучить фраза, яка у фіналі і підводить йому підсумок: «Час руйнує усе» («Le temps detruit tout»). Показаний у 2002 році в рамках конкурсної програми на Каннському фестивалі[4], фільм спричинив скандал через дві сцени: дев'ятихвилинного зґвалтування (знятого одним планом) героїні Алекс (Моніка Беллуччі) та жорстокого вбивства клієнта гей-клубу.
У 2006 році у рамках проекту «8», що об'єднало зусилля 8 режисерів для привернення уваги до восьми цілей розвитку тисячоліття, зняв документальний фільм про епідемію СНІДу в Буркіна-Фасо.
У 2009-му зняв фільм «Вхід у порожнечу», що оповідає про нічну танцівницю й подорожуючого між життям і смертю наркоторговця. Події фільму відбуваються в Токіо. Прем'єра чорнової версії відбулася у рамках Каннського фестивалю 2009 року[5]. Фільм вийшов на кіноекрани у 2010 році, причому у Великій Британії і США демонструвалася його скорочена версія[6][7].
З початку 2011 року режисер працював над створенням одного з епізодів фільму під назвою «Гавано, я люблю тебе», який вийшов на екрани у 2012 році (співрежисери фільму — Бенісіо дель Торо, Пабло Траперо, Еліа Сулейман, Хуліо Медем, Хуан Карлос Табіо, Лоран Канте).
У одному з інтерв'ю Гаспар Ное повідомив, що збирається зняти еротичний фільм у форматі 3D. Цей проект було втілено у 2014–2015 році, коли був знятий і представлений публіці фільм «Любов». Його прем'єра відбулася на Каннському кінофестивалі в позаконкурсній програмі[8]; як завжди у випадку з Ное, стрічка викликала полярні думки. У фільмі зображено повністю голих героїв, секс, зокрема і оральний, показаний занадто реалістично, причому статеві органи узяті великим планом. Крім того, в одній з еротичних сцен по сюжету фільму задіяні 17-річна дівчина і чоловік-транссексуал[9][10]. У Росії стрічку було заборонено до широкого показу[11]; в Україні фільм вийшов у прокат 15 жовтня 2015-го під назвою «Любов 3D».
У травні 2018 року на Каннському фестивалі відбулася прем'єра його нової картини «Екстаз». Фільм отримав престижну премію Art Cinema Award (премія Міжнародної конфедерації художнього кіно, C.I.C.A.E.), яка є головною нагородою у програмі «Двотижневик режисерів».
Крім того Гаспар Ное захоплений ідеєю створення документального кіно[12].
Він одружений з режисером Люсіль Хаджихалілович[13]. Хоча він проживає і працює у Франції, він не має французького громадянства[14].
На початку 2020 року у Ное стався майже смертельний крововилив у мозок, який частково надихнув його на сюжет його фільму «Вихор»[15].
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1998 | Один проти всіх | Seul contre tous | режисер, сценарист |
| 2002 | Незворотність | Irréversible | режисер, сценарист |
| 2009 | Вхід у порожнечу | Enter the Void | режисер, сценарист |
| 2015 | Любов | Love | режисер, сценарист |
| 2018 | Екстаз | Climax | режисер, сценарист, монтажер |
| 2021 | Вихор | Vortex[en] | режисер, сценарист |
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1991 | Падаль | Carne | режисер, сценарист |
| 1998 | Содоміти | Sodomites | режисер |
| 2005 | Єва | Eva | режисер |
| 2006 | Заборонено до показу! | Destricted | режисер (епізод «We Fuck Alone») |
| 2008 | 8 | 8 | режисер, сценарист (епізод «СНІД») |
| 2009 | 42. Один порив уяви | 42 One Dream Rush | режисер |
| 2012 | Гавано, я люблю тебе | 7 días en La Habana | режисер, сценарист (епізод «Ритуал») |
| 2014 | Короткі історії | Short Plays | режисер |
| 2019 | Lux Æterna | режисер | |
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль |
|---|---|---|---|
| 1985 | Танго, Гардель у вигнанні | El exilio de Gardel: Tangos | Кул |
| 1995 | Le rocher d'Acapulco | Жан-Марк, озвучування | |
| 1997 | Доберман | Dobermann | Le marchand de merguez casher/Stunned Bypasser |
| 2013 | 9 місяців суворого режиму | 9 mois ferme | Le co-détenu chauve 1 |
| 2015 | Любов | Love | Ное, власник художньої галереї |
| Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
|---|---|---|---|---|
| Кінофестиваль в Авіньйоні (Франція) | ||||
| 1991 | Приз Tournage | Падаль | Перемога | |
| Каннський кінофестиваль | ||||
| 1991 | Приз товариства драматичних авторів і композиторів (SACD) за найкращий короткометражний фільм | Падаль | Перемога | |
| 1998 | Приз Mercedes-Benz | Один проти усіх | Перемога | |
| 2002 |  Золота пальмова гілка |
Незворотність | Номінація | |
| 2009 | Золота пальмова гілка |
Вхід у порожнечу | Номінація | |
| 2012 | Премія Особливий погляд | Сім днів у Гавані | Номінація | |
| 2015 | Квір-пальмова гілка | Любов | Перемога | |
| 2018 | Приз Міжнародної конфедерації художнього кіно (C.I.C.A.E.) | Екстаз | Перемога | |
| Фанташпорту | ||||
| 1992 | Приз міжнародного журі за найкращий фантастичний фільм | Падаль | Номінація | |
| Кінофестиваль франкомовних фільмів у Намюрі | ||||
| 1998 | Золотий Байярд за найкращий фільм | Один проти усіх | Номінація | |
| Сараєвський кінофестиваль | ||||
| 1998 | Приз ФІПРЕССІ | Один проти усіх | Перемога | |
| Кінофестиваль «Молодість» | ||||
| 1998 | Найкращий повнометражний ігровий фільм | Один проти усіх | Номінація | |
| Стокгольмський міжнародний кінофестиваль | ||||
| 1998 | Бронзовий кінь | Один проти усіх | Номінація | |
| 2002 | Незворотність | Перемога | ||
| Кінофестиваль у Сіджасі | ||||
| 1998 | Найкращий фільм | Один проти усіх | Номінація | |
| Найкращий сценарій | Перемога | |||
| 2009 | Найкращий фільм | Вхід у порожнечу | Номінація | |
| Спеціальний Приз журі | Перемога | |||
| 2018 | Найкращий фільм | Екстаз | Перемога | |
| Міжнародний кінофестиваль незалежного кіно в Буенос-Айресі | ||||
| 1999 | Найкращий фільм | Один проти усіх | Номінація | |
| Кінофестиваль андеґраундного кіно у Бостоні | ||||
| 2001 | Найкращий фільм | Один проти усіх | Перемога | |
| Бостонське товариство кінокритиків | ||||
| 2003 | Найкращий оператор (разом з Бенуа Дебі) | Незворотність | 2-е місце | |
| Премія «Боділ» | ||||
| 2004 | Найкращий неамериканський фільм | Незворотність | Номінація | |
| Премія Вибір народу | ||||
| 2010 | Найкращий режисер | Вхід у порожнечу | Номінація | |
| Кінофестиваль фантастичних фільмів у Невшателі (Швейцарія) | ||||
| 2010 | Приз Нарцис за найкращий ігровий фільм | Вхід у порожнечу | Перемога | |
| Премія CinEuphoria | ||||
| 2010 | ТОП фільмів десятиліття — Міжнародне змагання | Незворотність | Перемога | |
| Премія «Люм'єр» | ||||
| 2019 | Найкращий режисер | Екстаз | Номінація | |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
