Loading AI tools
Американський письменник-фантаст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гáррі Макс Гáррісон (англ. Harry Max Harrison, 12 березня 1925 — 15 серпня 2012) — американський та ірландський[5][6][7] письменник-фантаст, редактор галузевих періодичних видань та антологій, художник-ілюстратор (замолоду) і активний учасник різноманітних національних та світових заходів, покликаних популяризувати фантастичну літературу. Лауреат премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2009).
| Гаррі Гаррісон | ||||
|---|---|---|---|---|
| Harry Harrison | ||||
 Гаррі Гаррісон на Ворлдконі – 2005 у Ґлазґо (63-ій світовій конференції наукової фантастики) | ||||
| Ім'я при народженні | Генрі Максвелл Демпсі (англ. Henry Maxwell Dempsey) | |||
| Псевдонім | Генк Демпсі (англ. Hank Dempsey), Фелікс Бойд (англ. Felix Boyd), Вейд Кемпферт (англ. Wade Kaempfert), Кемерон Голл (англ. Cameron Hall), Філіп Сент-Джон (англ. Philip St. John), Леслі Чартеріс (англ. Leslie Charteris) | |||
| Народився | 12 березня 1925[1][2][…] Стемфорд | |||
| Помер | 15 серпня 2012[3][1][…] (87 років) Брайтон, Брайтон і Гоув, Східний Сассекс, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія | |||
| Громадянство |  США- Ірландія | |||
| Діяльність | художник-ілюстратор, літератор | |||
| Сфера роботи | графіка[4], ілюструванняd[4], есперанто[4] і комікс[4] | |||
| Роки активності | 1951–2012 | |||
| Жанр | фантастика | |||
| Magnum opus | Посуньтесь! Посуньтесь! | |||
| Конфесія | атеїзм | |||
| У шлюбі з | Evelyn Harrisond і Joan Merkler Harrisond | |||
| Учасник | Друга світова війна | |||
| Премії | «Локус» (1974), «Неб'юла» (1974), «Італія» (1997) | |||
| Сайт: harryharrison.com | ||||
|
| ||||
 Гаррі Гаррісон у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Протягом своєї 51-річної письменницької кар'єри жив у багатьох країнах світу, зокрема у Мексиці, Данії, Великій Британії, Італії, Росії, та переважну більшість часу — близько 30 років — Гаррісон провів на батьківщині предків — Ірландії. У 1970-х роках отримав ірландське громадянство на підставі свого походження. Його друг Фредерик Пол, що вважав єдиною своєю батьківщиною Америку, згадує з подивом, як Гаррісон швидко трансформувався в ірландця і свідомо залишався ним до кінця життя.[8] Окрім прихильності до історичної Батьківщини Гаррісон був стійким прибічником розвитку та розповсюдження мови есперанто, що часто згадується в його романах. Тривалий час він був почесним президентом Асоціації Есперанто Ірландії[9]
Відомий Гаррісон, у першу чергу, завдяки кільком циклами романів науково-фантастичного («Світ смерті»), гумористично-фантастичного («Білл — герой Галактики», «Щур із нержавіючої сталі») циклів, а також роману «Посуньтеся! Посуньтеся!», що став основою для відзначеного критикою кінофільму «Зелений сойлент» (1973).
Твори Гаррі Гаррісона відзначаються гуманістичною, антирасистською та антимілітаристською спрямованістю, сюжетною винахідливістю із відчутною гумористичною та сатиричною складовими.
Гаррі Гаррісон народився 1925 року, і на свій вісімнадцятий день народження був призваний до війська. Друга світова війна наділила його ненавистю до всього військового, що проявилося в такому сатиричному романі як «Білл — герой галактики». Чимало його ранніх оповідань з'являлися в часопису Джона Кемпбелла «Естаундінґ» і часто відображали його інтерес до питань охорони довкілля та мирного розв'язання конфліктів. Його найвідомішими творіннями стали «Щур із нержавіючої сталі» і «Посуньтеся! Посуньтеся!», на якому ґрунтується фільм «Зелений Сойлент». Серед останніх робіт — комерційно успішні трилогії в жанрі альтернативної історії «На захід від Едему» і «Слава американському стягу»[10]
Гаррі Гаррісон народився 12 березня 1925 року в родині друкаря Ге́нрі Ле́о Де́мпсі (англ. Henry Leo Dempsey) і шкільної вчительки Ріа, до шлюбу Кір'яссофф (англ. Ria Kirjassoff, слід, очевидно, розуміти Кир'ясової), емігрантки латвійсько-російського походження, у невеликому американському місті Стемфорд, штат Коннектикут. При народженні хлопчик отримав ім'я Ге́нрі Ма́ксвелла Де́мпсі (англ. Henry Maxwell Dempsey), проте не знав свого справжнього прізвища аж до віку 30 років, коли отримував паспорт. Він офіційно змінив своє ім'я на Гаррі Макс Гаррісон. Коли майбутньому письменнику виповнилося 2 роки, його сім'я переїхала до Нью-Йорка і вже в самому місті в умовах Великої Депресії декілька разів змінювала свою прописку.
 |
Ми періодично переїжджали ночами: знімали нову квартиру, домовлялися про місячну оренду, платили за один місяць, лишалися на два місяці, потім ще і на третій, заборговуючи гроші. Після цього на своїй гужовій підводі приїжджав розвізник льоду і за п'ятнадцять доларів перевозив усе наше добро на іншу квартиру. Ми переїжджали так часто, що мені і справді бракувало друзів у дитинстві, та й у школі я навчався поганенько… точніше мені велося добре тільки на тих предметах, які я вподобав: природознавство й англійську мову. Найгірші ж оцінки я отримував з іспанської. |  |
У школі Гаррі Гаррісон писав і малював для шкільної газети. Самотній по натурі, він багато читав, зокрема бульварної літератури. Інтерес до фантастики в ньому прокинувся в 13 років, коли він вперше написав до науково-фантастичного часопису.
У 1943 році Гаррі Гаррісон закінчив середню школу в нью-йоркському кварталі Форест-Гіллз (район Квінз) і одразу ж отримав повістку до армії.
|
Я геть не хотів утопитися, тому тримався подалі від флоту. Я не хотів, щоб мене підстрелили, тому обійшов піхоту стороною. Але мені завжди подобалися літаки. „Та хіба ж літаки в повітрі менш небезпечні?” У ті дні Військово-повітряний корпус США позначав, що одну людину в повітрі обслуговувало тридцять п’ятеро на землі. Я все життя носив окуляри, то літати мені ніхто не дав би. Тому я пішов до службового персоналу. | |
За кілька тижнів до власне призову Гаррі Гаррісон вступив до авіаційно-технічного училища в Нью-Джерсі, де став кваліфікованим механіком. Після додаткового навчання (вже в армії) в Міссісіпі він потрапив на базу ВПС у Лоурі (Денвер, Колорадо). Під час тестів з'ясувалося, що у Гаррісона високий рівень технічної підготовки, тому він став фахівцем із налаштування автоматичних прицілів. Змінивши декілька баз і отримавши відзнаки за відмінну службу, майбутній письменник перевівся в військову поліцію, де він отримав звання сержанта і обов'язок вартувати темношкірих ув'язнених, що не заважало йому пити і проводити час разом із ними. Демобілізувався Гаррісон у лютому 1946 року, назавжди не злюбивши все військове.
|
Чи сподобалася мені моя пайка армійського життя? Ні. Якщо ви почитаєте «Білла – героя Галактики», то зрозумієте, які відчуття про військо переповнюють мене. Як воно на мене вплинула? Що ж, я ненавиджу все, абсолютно все, військове. | |
Повернувшись із війська Гаррісон певний час не міг знайти підхожої роботи або такої, що йому припала б до душі. Тому восени 1946 року він поступив на мистецьке відділення Гантер-Колледжу Міського університету Нью-Йорка, де навчавася у Джона Бломшилда (англ. John Blomshield). Навчання Гаррісон не закінчив, але продовжував займатися із Бломшилдом приватно. Водночас молодик відвідує Школу карикатуристів та ілюстраторів під керівництвом Берна Гоґарта (англ. Burne Hogarth, 1911–1995), творця коміксів про Тарзана. Майбутній письменник відкриває свою коміксову «мануфактуру»:
|
У нас була крихітна студія, де ми працювали разом із Воллі [Вудом]; Рой Кренкл був нашим асистентом: він робив шикарні фони і стирав олівець. В цій студії трохи попрацював навіть Ел Вільямсом. Раз на тиждень у нас була оголена натурниця, і ми малювали голе тіло. Інколи заходив Френк Фрацетта, інші художники. Ми перебували в самому центрі Мангеттена, тож зустрічатися було зручно. | |
У студії Гаррі Гаррісон малював не лише комікси, а й рекламну продукцію, ілюстрував часописи. Завдяки своїй художній роботі для журналів наукової фантастики він зміг стати членом клубу «Гідра», до якого входило чимало фантастів: Айзек Азімов, Фредерік Браун, Теодор Стерджон, Лестер дель Рей, Спраґ де Камп, Горейс Ґолд тощо.
Із часом бізнес Гаррісона, який досить успішно розвивався раніше, занепав. Зневірений художник намагався триматися на плаву і знайшов роботу. Його знайомий — Деймон Найт, у ту пору головний редактор журналу «Ворлдз бійонд», запропонував йому зайнятися ілюструванням журналу. Проте коли номер був практично готовий, Гаррісон потрапив до лікарні з важким інфекційним захворюванням. Через нього він почав писати невеликі оповідання, а пальці, які тремтіли, успішно справлялися з клавіатурою друкарської машинки.
Після того, як перший короткочасний шлюб Гаррі Гаррісона був розірваний, в червні 1954 року він одружився з Джоан Мерклер. 1956 року сім'я переїхала в мексиканське містечко Куатла. Письменницький напрям його роботи став дедалі відчутнішим, з 1956 він жив лише цим. Його першим великим твором став «Світ смерті», книжку відразу купило видавництво англ. «Astounding», і вона посіла друге місце серед номінантів премії Г'юго, поступившись пальмою першості лиш дітищу Хайнлайна. У 1957 він відвідав конференцію фантастів WorldCon в Англії і на якийсь час залишився в Бромлі і Лондоні. Наступну зиму разом з сім'єю він провів в Італії на острові Капрі, доки в 1958 не повернувся в Лонг Біч (штат Нью-Йорк), де восени 1958 на світ з'явилася донька Мойра. Трохи згодом вони знову переїжджають і протягом шести років живуть в Данії, ще через рік переїжджають до Англії, а потім купують будинок у Каліфорнії.
Першою книжковою публікацією Гаррі Гаррісона був роман «Світ смерті» (англ. «Deathworld» 1960), який у наступні роки було продовжено в трилогію героя Язона дін Альта «Спеціаліст з етики» (англ. «Deathworld 2» 1964) і «Кінні варвари» (англ. «Deathworld 3» 1968). Успішнішою була поява десятитомного циклу про «сталевого пацюка» Джимма ді Ґріза, який вперше з'явився в романі «Агенти в космосі» (англ. «The Stainless Steel Rat», 1961 — «Щур із нержавіючої сталі»). Незвичайна комбінація гумору і наукової фантастики мала відбиток у багатьох його наступних творах, такому як «Білл, герой Галактики» (1965), з якого бере початок однойменна серія. Тим часом починається співпраця над семи томами з Робертом Шеклі, Девідом Бішоффом та іншими. «Фантастична сага» (англ. «The Technicolor Time Machine» 1967) описує спробу знімальної групи спонукати вікінгів до відкриття Америки. Роман «Посуньтесь! Посуньтесь!» (англ. «Make Room! Make Room!» 1966) має дещо інший тон. Цікаве бачення небезпеки перенаселення під назвою «Рік 2022: ті, що хочуть вижити» було знято на плівку Річардом Фляйшером, в головних ролях зіграли Чарльтон Гестон і Едвард Дж. Робінсон. Серед численних наступних творів виділяється ілюстрований роман «Історія планети» (англ. «Planet Story» 1979), який виник у співпраці з художником Джимом Барнсом. Гаррісон пише трилогію «До зірок» (англ. «To the Stars» 1981) а також тритомний Едемський цикл (1986-88), який відобразив в незвичному образі альтернативного світу.
За своє життя Гаррі Гаррісон видав близько п'ятдесяти романів. Крім того, почасти разом з іншими науковими фантастами, він видав різні науково-фантастичні антології, наприклад антропологічна белетристика («Людиноподібна мавпа, космонавт», 1968 — англ. «Apeman, Spaceman»), Nova-Reihe (1970–1974) і збірка науково-фантастичних бестселерів (1968-76). Його ілюстровані томи «Великі вогненні кулі» 1977 (англ. «Great Balls of Fire») і «Механізм» («Mechanismo») 1977, ілюструють тему статі роботів в фантастиці. З 1968 по 1969 Гаррісон був віце-президентом Союзу авторів наукової фантастики SFWA. Гаррісон був ініціатором створення Міжнародної Асоціації фантастів World SF, яка опікувалася інтересами авторів наукової фантастики, а в 1978 році Гаррісон був обраний її головою. Він був повноправним членом Universala Esperanto-Asocio, що підтримує існуючу з 1887 року мову есперанто, яку Гаррісон інколи використовував в своїх творах. До смерті автор жив у Ірландії, неподалік Дубліна, але знову і знову вирушає в подорожі і охоче відвідує конференції наукових фантастів. 1990 року він був на всесвітній конференцію в Гаазі, а в 1999 році, як почесний гість TRINITY, на зборах Європейського Союзу Наукових Фантастів в Дортмунді. Помер 15 серпня 2012 року[12].
Список відповідає внутрішній хронології книги
Українською мовою Гаррісон перекладався спорадично.
Гаррі Гаррісон. Білл - герой Галактики. Переклад з англійської: Олександр Коваленко. Київ: журнал «Всесвіт», 1991, № 5. стор. 3–80.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
