Гальчинці
село у Теофіпольській селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Га́льчинці — село в Україні, у Теофіпольській селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області. Розташоване на північному заході району, за 18 км від райцентру. До 2020 - адміністративний центр Гальчинецької сільської ради. До складу сільської ради також входили села Єлизаветпіль, Новоіванівка і Червоний Случ.
| село Гальчинці | |
|---|---|
 | |
| Країна | Україна |
| Область | Хмельницька область |
| Район | Хмельницький район |
| Тер. громада | Теофіпольська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA68040450140051911 |
| Облікова картка | Гальчинці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1579 |
| Населення | 712 |
| Площа | 2,327 км² |
| Густота населення | 305,97 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 30637 |
| Телефонний код | +380 3844 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°44′0″ пн. ш. 26°20′38″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
306 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 30602, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Теофіполь, вул. Небесної Сотні, 19 |
| Карта | |
 Гальчинці | |
 Гальчинці | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Історія
Засноване у 1579 році.
Село вперше згадується як Гальчичі у скарзі княгині Ганни Збаразької від 26 червня 1562 року про наїзд урядників київського воєводи князя Костянтина Острозького разом зі спільниками на маєтки вітебського воєводи князя Стефана Збаразького.[1]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Теофіпольської селищної громади.[2]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теофіпольського району, село увійшло до складу Хмельницького району.[3]
Сучасність
У селі 257 дворів, 703 мешканці (2007). Працює будинок культури, клуб, бібліотека, загальноосвітня школа.
Староста — Бишук Людмила Іванівна[4].
Визначні місця: пам'ятник загиблим воїнам-односельчанам, пам'ятник уродженцю села, Герою Радянського Союзу П. К. Баюку.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 766 осіб, з яких 338 чоловіків та 428 жінок[5].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 708 осіб[6].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,30 % |
| російська | 0,42 % |
| вірменська | 0,28 % |
Відомі уродженці
- Баюк Петро Ксенофонтович (1920—1943) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, у роки німецько-радянської війни командир батальйону 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Центрального фронту, капітан.
- Гандзюк Степан Миколайович (нар. 1943) — український живописець.
- Драюк Володимир Максимович — публіцист, нарисовець, літератор, член Національної спілки журналістів України, офіцер МВС України. Народився 3 квітня 1952 року в селі Гальчинці Теофіпольського району на Хмельниччині. Але доля пов'язала його з Буковиною, де у 1978-му році закінчив філологічний факультет Чернівецького державного університету, понад чверть віку служив у міліції. Як експерт у галузі криміналістики понад 10 років працював керівником центру зв'язків з громадськістю УВМС України у Чернівецькій області, у прес-службі територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, викладачем кафедри правознавства, був членом вченої ради Чернівецької філії Міжрегіональної академії управління персоналом.
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.