Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Герман Валерійович Галущенко (нар. 1 травня 1973, Львів, Українська РСР, СРСР) — український юрист, міністр енергетики України з 29 квітня 2021. Член Ради національної безпеки і оборони України (з 13 травня 2021)[1].
| Герман Валерійович Галущенко | |
|---|---|
_in_2024_(cropped).jpg) | |
| Міністр енергетики України | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 29 квітня 2021 |
| Президент | Володимир Зеленський |
| Прем'єр-міністр | Денис Шмигаль |
| Попередник | Юрій Бойко (в. о.) |
| Народився | 1 травня 1973 (51 рік) Львів, Українська РСР |
| Відомий як | політик |
| Громадянство |  Україна |
| Освіта | Львівський державний університет імені Івана Франка |
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка (1995) і ЛНУ ім. І. Франка |
| Політична партія | безпартійність |
| Професія | юрист магістр міжнародного менеджменту |
| Нагороди |   |
Герман Галущенко народився 1973 року у Львові. У 1995 році закінчив Львівський державний університет імені І. Франка за спеціальністю «Правознавство», отримав диплом юриста з відзнакою.
Закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі за спеціальністю «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності», отримав диплом магістра міжнародного менеджменту[2].
Працював у прокуратурі м. Львова, у договірно-правовому департаменті МЗС України. Потім працював у міністерстві закордонних справ України, був представником України у комітеті Ради Європи по боротьбі з корупцією. У різні роки він обіймав посади заступника керівника департаменту Секретаріату (Адміністрації) Президента України, з 2011 року — директора департаменту судової роботи Міністерства юстиції України[2].
У 2013—2014 роках — виконавчий директор з правового забезпечення НАЕК «Енергоатом». З травня 2020 року по 29 квітня 2021 року — віце-президент НАЕК «Енергоатом»[2].
У 2014 році після звільнення з Енергоатома за власним бажанням Герман Галущенко активно долучився до процесу захисту інтересів держави Україна та вітчизняних компаній у міжнародних судових інстанціях. Зокрема, він працював над питаннями притягнення РФ до відповідальності за експропріацію власності великих українських державних та приватних компаній у АР Крим. Також працював у команді провідних міжнародних юристів на чолі з американською компанією Covington & Burling LLP – у справах, що розглядав Міжнародний суд ООН за порушення двох конвенцій: про фінансування тероризму (Донбас) та расову дискримінацію (Крим).
Представляв Україну у численних переговорах та конференціях. Є членом Американської асоціації міжнародного права. Арбітр від України Міжнародного центру вирішення інвестиційних справ у Вашингтоні. Також залучений як арбітр ІСС.
Брав участь у багатьох міжнародних процесах, зокрема у сфері енергетики щодо видобутку нафти та газу, угод про розподіл продукції, експропріацію енергетичних активів тощо.
29 квітня 2021 року Верховна Рада України проголосувала за призначення Германа Галущенка міністром енергетики України. За таке рішення віддали голоси 305 народних депутатів — фракція «Слуга народу», ОПЗЖ, «Батьківщина» та групи «За майбутнє» і «Довіра»[3].
Президент Володимир Зеленський відповідним указом 13 травня увів Германа Галущенка до складу Ради національної безпеки і оборони України[4].
З 2012 року викладає міжнародне приватне право в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Доцент кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка[2].
Ряд народних депутатів звинувачував Германа у звʼязках із Андрієм Деркачем, однак сам Герман ці звʼязки заперечує[5][6][7].
У липні 2024 року Герман Валерійович приховав інформацію про позаштатну подію на Південноукраїнській АЕС в результаті якої були пошкоджені трансформатори струму, що призвело до руйнувань на ввідно-розподільному пристрої, назвавши інформацію про це неправдою і російським наративом[8].
12 серпня працівниками НАБУ було викрито заступника Галущенка — Олександра Хейло, на одержанні хабаря в 500 тисяч доларів США за надання дозволу на вивезення гірничо-видобувного обладнання з прифронтового району[9][10][11].
До кінця серпня 2020 року входив до керівних органів партії «Патріот», яка визначає себе як правоцентристську політичну силу. На президентських виборах 2019 партія висунула своїм кандидатом економіста Андрія Новака, який набрав 0,02 % голосів[3].
Автор наукових статей та монографій з питань інвестиційного, енергетичного та міжнародного приватного права.
Розлучений.
Має трьох дітей: дві доньки Вероніка та Стефанія і син Максим.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
